Тема 1 правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Поняття, суб’єкти і види зовнішньоекономічної діяльності

1.1.1 Поняття зовнішньоекономічної діяльності (зед)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ЗЕД» зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, має місце, як на території України, так і за її межами (на сьогодні ця норма втратила чинність).

Ст. 377 ГК України визначає зовнішньоекономічну діяльність як господарську діяльність, яка в процесі її здійснення вимагає перетинання митного кордону України робочою силою та/або майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу (сукупність речей та інших цінностей (нематеріальні активи також), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів господарювання і відображаються на їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах майна цих суб’єктів).

Ознаки зовнішньоекономічної діяльності:

1. Спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг майнового характеру, що мають цінову визначеність.

2. Здійснюється зазначеним в законодавстві колом суб’єктів.

3. Обов’язковою умовою віднесення того чи іншого виду діяльності до зовнішньоекономічної є перетинання митного кордону України майном чи робочою силою.

Принципи ЗЕД можна поділити на загальні і спеціальні.

До загальних принципів ЗЕД належать:

1. Забезпечення економічної різноманітності та рівного захисту державою всіх суб’єктів господарювання. Цей принцип відображає положення ст. 15 Конституції України, де закріплено принцип економічної різноманітності. Відповідно до цього принципу в Україні створюються і функціонують суб’єкти господарювання різних форм власності, що мають різні організаційно-правові форми, яким держава забезпечує рівний захист незалежно від форми власності, господарювання, місцезнаходження тощо.

2. Свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом. Цей принцип закріплює можливість будь-якої особи здійснювати ЗЕД з урахуванням вимог закону.

3. Вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України. Цей принцип закріплює можливість суб’єктів ЗЕД переміщати власні капітали, надавати роботи або послуги на свій розсуд з дотриманням вимог закону.

4. Обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції в підприємництві, екологічного захисту населення, прав споживачів і безпеки суспільства і держави. Органи державної влади мають право втручатися в діяльність суб’єктів господарювання тільки у межах повноважень, що надаються їм законом і лише для досягнення вказаних цілей.

5. Захист національного товаровиробника. Будь-яка держава, у тому числі й Україна, здійснює на своїй території комплекс заходів, спрямованих на захист і підтримку національного товаровиробника. В зовнішньоекономічній сфері до таких заходів відноситься встановлення спеціальних видів митних зборів, заходів нетарифного регулювання (індикативних цін тощо).

6. Захист від незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадовців в господарські відносини. Втручання органів державної влади і місцевого самоврядування обмежується нормами законів.

До спеціальних принципів ЗЕД відносяться:

1. Принцип суверенітету народу України в здійсненні ЗЕД, який полягає в:

• винятковому праві народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, діючими на території України;

• обов’язки України неухильно виконувати всі угоди і зобов’язання України в області міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає в:

• праві суб’єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені діючими законами України;

• обов’язку дотримуватись при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України;

• винятковому праві власності суб’єктів ЗЕД на всі отримані ними результати ЗЕД.

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації, який полягає в:

• рівності перед законом усіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійсненні ЗЕД;

• забороні будь-яких, окрім передбачених Законом України «Про ЗЕД», дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

• неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, окрім передбачених Законом України «Про ЗЕД».

4. Принцип захисту інтересів суб’єктів ЗЕД, який полягає в тому, що Україна як держава:

• забезпечує однаковий захист інтересів усіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території відповідно до законів України;

• здійснює однаковий захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

• здійснює захист державних інтересів України, як на її території, так і за її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів і норм міжнародного права;

5. Принцип еквівалентності обміну і неприпустимості демпінгу при ввезенні і вивезенні товарів. (При цьому під демпінгом розуміється ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, яка нижче за порівняльну ціну на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику тотожного товару).