2.2.4 Зовнішньоекономічні договори перевезення

Перевезення здійснюється на підставі договору перевезення, який регулюється розділом 64 ЦК України, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, які видаються відповідно до них.

Договори перевезення бувають наступних видів

1. Залежно від виду транспорту:

• договір морського перевезення;

• договір залізничного перевезення;

• договір автомобільного перевезення;

• договір повітряного перевезення;

• договір річкового або внутрішнього водного перевезення;

• договір змішаного перевезення (різними видами транспорту);

• інші договори перевезення.

2. Залежно від об’єкту перевезення:

• перевезення вантажу;

• перевезення пасажирів;

• перевезення багажу і пошти.

Для зовнішньоекономічної діяльності найбільш характерні договори перевезення вантажів різними видами транспорту.

Договір морського перевезення вантажу

Морське перевезення вантажу – один із найпоширеніших видів перевезень. Морським транспортом перевозиться велика частина вантажів світового вантажопотоку. В Україні морське перевезення вантажів регулюється Кодексом торговельного мореплавання і Правилами оформлення перевізних документів на перевезення морським транспортом.

Особливостями морського транспорту є:

• низька в порівнянні з більшістю інших видів транспорту собівартість перевезень;

• мобільність, оскільки залежно від попиту і пропозиції на тоннаж судна можуть легко перемикатися з одного маршруту на іншій;

• велика вантажопідйомність морських суден дозволяє перевозити значні партії вантажу;

• необмежена морська пропускна спроможність морських шляхів (виняток становить пропускна спроможність портів і каналів).

Перевезення вантажів морським транспортом буває двох основних видів:

• міжнародне морське перевезення;

• каботаж – перевезення вантажів і пасажирів, що здійснюються в межах одного моря, частіше за все між портами однієї держави.

Морське перевезення вантажу здійснюється на підставі договору морського перевезення. Згідно з даним договором:

• перевізник зобов’язаний доставити вантаж в порт призначення;

• окрім цього, перевізник зобов’язаний видати вантаж особі, управомоченій на отримання вантажу (вантажоодержувачу);

• відправник зобов’язаний сплатити таке перевезення.

У договорі морського перевезення звичайно беруть участь три сторони:

• перевізник – особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу з відправником або фрахтувальником або від імені якої був укладений такий договір;

• відправник – особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу, а також будь-яка особа, що здала вантаж перевізнику від свого імені;

• фрахтувальник – особа, яка уклала договір морського перевезення вантажу.

У міжнародній практиці договір морського перевезення вантажу отримав найменування «фрахт» (звідси поняття «фрахтувати судно»). Також даним терміном іменується платня, яку відправник зобов’язаний сплатити перевізнику. Договір морського перевезення вантажу (фрахту) укладається у письмовій формі. Існують наступні особливості сплати фрахту при морському перевезенні вантажів:

• розмір фрахту встановлюється угодою сторін;

• за відсутності угоди сторін розмір фрахту обчислюється виходячи зі ставок, що вживаються в місці завантаження вантажу і під час завантаження вантажу;

• у випадку, якщо вантаж завантажений на судно в більшій кількості, ніж передбачено договором морського перевезення вантажу, розмір фрахту відповідно збільшується;

• у випадку, якщо замість передбаченого договором морського перевезення вантажу на судно завантажений інший вантаж, розмір фрахту за перевезення якого більший, ніж передбачений договором морського перевезення вантажу, фрахт сплачується за перевезення дійсно завантаженого вантажу; за вантаж, втрачений при його перевезенні, фрахт не стягується і, якщо він був сплачений наперед, повертається;

• за вантаж, загиблий або пошкоджений унаслідок його природних властивостей або залежних від відправника обставин, фрахт сплачується повністю.

Поняття «фрахт» не слід плутати з поняттям «чартер».

Чартер – договір між власником транспортного засобу і наймачем (фрахтувальником) про оренду транспортного засобу або його частини на певний термін або рейс.

Чартер повинен відповідати наступним вимогам:

• бути підписаним перевізником і фрахтувальником або їх представниками;

• містити найменування сторін;

• містити назву судна;

• містити вказівку на рід і вид вантажу;

• містити вказівку на розмір фрахту;

• містити найменування місця завантаження вантажу;

• містити найменування місця призначення або напряму судна;

• за угодою сторін до чартеру можуть бути включені інші умови і зауваження.

У міжнародній практиці (у тому числі і в практиці морських перевезень в Україні) встановлені наступні основні принципи подачі і завантаження судна:

• судно повинне бути подано в морехідному стані;

• судно повинне бути подано строго у вказаний у фрахті або чартері порт;

• судно повинне бути подано в строго обумовлений у фрахті (чартері) час;

• вантажі повинні бути належним чином упаковані, маркіровані і повністю підготовлені до завантаження.

Крім вказаних, при завантаженні судна необхідно дотримуватися наступних умов:

• судно повинне бути подано на пристань, що обладнана усім необхідним для завантаження і на якій відсутні перешкоди, що заважають завантаженню;

• якщо зафрахтовано все судно, то відправник має право вимагати видалення стороннього вантажу, що знаходиться на судні;

• провозити вантаж на палубі (палубний вантаж) можна тільки з дозволу вантажовідправника.

Морехідним називається такий стан судна, при якому:

• забезпечена технічна придатність судна до плавання;

• судно належним чином було споряджено;

• судно укомплектовано екіпажем і забезпечено всім необхідним;

• трюми та інші приміщення судна, в яких перевозиться вантаж, знаходяться в стані, що забезпечує належні прийом, перевезення і збереження вантажу.

Перевізник не несе відповідальності за немореходний стан судна, якщо доведе, що такий стан був викликаний недоліками, які не могли бути знайдені при прояві їм належної уважності (прихованими недоліками).

У морському перевезенні при завантаженні судна в порту використовуються такі поняття як сталійний і контрсталійний час.

Сталійний час – термін, протягом якого перевізник надає судно для завантаження вантажу і тримає його для завантаження без додаткових до фрахту платежів.

При цьому сталійний час:

• визначається угодою сторін, а за відсутності такої угоди – термінами, звичайно прийнятими в порту завантаження;

• обчислюється в робочих днях, годинах і хвилинах, починаючи з наступного дня після подачі повідомлення про готовність судна до завантаження вантажу.

При цьому:

• до нього включається час, протягом якого завантаження вантажу не проводилося з причин, що залежали від фрахтувальника;

• у випадку, якщо завантаження вантажу почалося до початку перебігу сталійного часу, час, що був фактично затрачений на завантаження вантажу, зараховується до сталійного часу.

До сталійного часу не включається:

• час, протягом якого завантаження вантажу не проводилося з причин, залежних від перевізника;

• час, коли завантаження не проводилося унаслідок непереборної сили;

• час, коли завантаження не проводилося через гідрометеорологічні умови, що створюють загрозу збереженню вантажу або перешкоджають його безпечному завантаженню.

Контрсталійний час – додатковий час очікування, який може бути допущений після закінчення сталійного часу.

Контрсталійний час:

• може бути встановлений за угодою сторін; за відсутності такої угоди тривалість контрсталійного часу визначається термінами, звичайно прийнятими в порту завантаження;

• обчислюється в календарних днях, годинах і хвилинах з моменту закінчення сталійного часу.

При цьому:

• до нього включаються недільні та офіційно встановлені святкові дні, оголошений неробочим в порту час, а також перерви у завантаженні вантажу, викликані непереборною силою або гідрометеорологічними умовами, що створюють загрозу збереженню вантажу або перешкоджають його безпечному завантаженню;

• час, протягом якого завантаження вантажу не проводилося з причин, що залежать від перевізника, не включається до контрсталійного часу.

Правила, що стосуються сталійного і контрсталійного часу, діють як при завантаженні судна, так і при його розвантаженні.

При завантаженні і розвантаженні судна також використовуються такі поняття, як демерредж і диспач (диспаша).

Демерредж – платня, яку відправник повинен внести перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу

Диспач – винагорода за дострокове закінчення вантаження – до закінчення сталійного часу.

Розмір демерреджа і диспача звичайно встановлюється виходячи із звичаїв, встановлених в конкретному порту. Після закінчення контрсталійного часу перевізник має право відправити судно в плавання, якщо навіть увесь обумовлений вантаж не завантажений на судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на отримання повного фрахту.

У випадку надання для перевезення вантажу всього судна перевізник не має права відмовитися від прийому вантажу, доставленого до закінчення сталійного або контрсталійного часу, за наявності угоди про такий час, хоча ухвалення і укладання вантажу можуть затримати судно понад встановленого терміну.

У випадку, якщо для перевезення вантажу було надано не все судно, перевізник має право до закінчення сталійного або контрсталійного часу, за наявності угоди про такий час, відмовитися від прийому вантажу, який унаслідок його пред’явлення із запізненням може бути завантажений на судно належним чином і без збитку для решти вантажу тільки із затримкою судна. При цьому перевізник зберігає право на отримання повного фрахту.

З моменту ухвалення вантажу для перевезення до моменту його видачі на перевізника покладаються наступні обов’язки:

• забезпечити зберігання вантажу в дорозі;

• забезпечити вивантаження вантажу;

• забезпечити транспортування вантажу відповідно до його особливостей.

Термін і маршрут транспортування вантажу встановлюються угодою сторін; за відсутності такої угоди – вантаж повинен бути доставлений у термін, який розумно вимагати від дбайливого перевізника з урахуванням конкретних обставин і звичайного маршруту.

Небезпечним вантажем називається вид вантажу, який:

• легко запалюється;

• є вибуховою речовиною;

• було здано під неправильним найменуванням і при прийомі вантажу перевізник не міг за допомогою зовнішнього огляду упевнитися в його властивостях.

При виявленні небезпечного вантажу такий вантаж може бути у будь-який час залежно від обставин вивантажений, знищений або знешкоджений перевізником без відшкодування відправнику збитків. Відправник несе відповідальність перед перевізником за збитки, заподіяні йому в результаті вантаження такого вантажу. Фрахт за перевезення такого вантажу не повертається.

Дані правила діють також у тому випадку, коли вантаж не мав небезпечних властивостей при завантаженні, але став таким у процесі транспортування.

У випадку, якщо в результаті форс-мажорних обставин (війна, стихійні лиха, страйки тощо) судно не може увійти до порту призначення і здійснити вивантаження вантажу, перевізник повинен діяти таким чином:

• направити відправнику термінове повідомлення про наявність вказаних обставин і запросити у відправника дозвіл здійснити вивантаження в іншому порту;

• при отриманні відповідної вказівки вивантаження здійснюється в тому порту і в такому порядку, який вкаже відправник;

• за відсутності такого розпорядження протягом 3-х діб з моменту відправки повідомлення перевізником капітан судна має право вивантажити вантаж в одному з найближчих портів на свій розсуд і повідомити про це відправника чи фрахтувальника або особу, уповноважену розпоряджатися вантажем; капітан судна має право вчинити так і у випадку, якщо отримане ним розпорядження не можна виконати без заподіяння збитку власникам інших вантажів, що знаходяться на судні.

При здійсненні розвантаження судна діють наступні основні правила:

• розвантаження судна здійснюється в сталійний, при необхідності –контрсталійний час;

• вантажоодержувач має право провести огляд вантажу і перевірку його стану;

• витрати на огляд вантажу або перевірку його стану несе той, хто забажав огляд або перевірку (у випадку якщо в результаті проведених на вимогу одержувача огляду вантажу або перевірки його стану встановлені втрата або пошкодження вантажу, відповідальність за які несе перевізник, витрати на огляд вантажу або перевірку його стану відшкодовуються перевізником);

• у випадку, якщо до видачі вантажу або під час видачі вантажу одержувач у письмовій формі не зробив заяви перевізнику про втрату або про пошкодження вантажу і не вказав загальний характер втрати або пошкодження вантажу, вважається, що вантаж був отриманий відповідно до умов коносамента за відсутності доказів про інше;

• у випадку, якщо втрата або пошкодження вантажу могли бути встановлені при звичайному способі його прийому, заява перевізнику може бути зроблена одержувачем протягом 3-х днів після видачі вантажу.

У випадку якщо в порту вивантаження одержувач не затребував вантаж чи відмовився від нього або так затримав його прийом, що вантаж не міг бути вивантажений у встановлений час, перевізник має право вчинити таким чином:

• здати вантаж на зберігання на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик управомоченій розпоряджатися вантажем особі з повідомленням про це відправника або фрахтувальника, а також одержувача, коли він відомий перевізнику;

• продати вантаж в установленому порядку – якщо протягом 2-х місяців з дня приходу судна в порт вивантаження, зданий на зберігання вантаж не був затребуваний і відправник або фрахтувальник, або управомочена розпоряджатися вантажем особа не сплатить перевізнику всі платежі, що належать за таке перевезення вантажу;

• незатребуваний вантаж, а також вантаж, що швидко псується, витрати на зберігання якого перевищують його вартість, може бути проданий до закінчення вказаного терміну, але не раніше терміну доставки вантажу;

• виручена від продажу вантажу сума за вирахуванням платежів, що належать перевізнику, і витрат на зберігання і продаж вантажу передається перевізником відправнику або фрахтувальнику;

• у випадку якщо суми, вирученої від продажу вантажу, недостатньо для покриття платежів, що належать перевізнику і витрат на зберігання і продаж вантажу, – стягнути недоотриману ним суму з відправника або фрахтувальника.

Товаророзпорядчим документом у морському перевезенні вантажів є коносамент.

Коносамент – товаророзпорядчий документ у морському перевезенні вантажу, на підставі якого перевізник одержує товар і передає його вантажоодержувачу. Також в результаті купівлі-продажу коносамента можлива передача майнових прав на вантаж, відносно якого був виданий коносамент.

Обов’язковими реквізитами коносамента є:

• найменування перевізника і місця його знаходження;

• найменування порту вантаження згідно з угодою морського перевезення вантажу і дата прийому вантажу перевізником в порту вантаження;

• найменування відправника і місце його знаходження;

• найменування порту вивантаження згідно з угодою морського перевезення вантажу;

• найменування одержувача, якщо він був вказаний відправником;

• найменування вантажу, необхідного для ідентифікації вантажу;

• вказівка у відповідних випадках на небезпечний характер або особливі властивості вантажу; число місць або предметів і маса вантажу або позначена іншим чином його кількість (при цьому всі дані вказуються так, як вони були представлені відправником);

• зовнішній стан вантажу і його упаковки;

• фрахт в розмірі, що підлягає сплаті одержувачем, або інша вказівка на те, що фрахт повинен сплачуватися ним;

• час і місце видачі коносамента;

• число оригіналів коносамента, якщо їх більше, ніж один;

• підпис перевізника або діючої від його імені особи;

• за угодою сторін до коносаменту можуть бути включені інші дані та обмовки.

Коносамент буває трьох видів:

• іменний – виданий на ім’я певного одержувача;

• ордерний – видається за наказом відправника або одержувача;

• коносамент на пред’явника.

Коносамент передається з дотриманням наступних правил:

• іменний коносамент може передаватися за іменними передавальними написами або в іншій формі відповідно до правил, встановлених для поступки вимоги;

• ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передавальними написами;

• коносамент на пред’явника може передаватися за допомогою простого вручення.

Коносамент за бажанням відправника може бути виданий відразу в декількох екземплярах, які є оригіналами (в кожному з екземплярів зазначається загальне число виданих оригіналів). Після видачі вантажу на підставі першого з пред’явлених оригіналів коносамента решта його оригіналів втрачає силу.

Зовнішньоекономічний договір перевезення залізничним транспортом

Перевезення вантажів залізницею – один з найпоширеніших видів перевезень в світовому вантажопотоці.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язана доставити доручений їй вантажовідправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вантажовідправник повинен надати станції відправлення на кожну відправку вантажу накладну, що є основним перевізним документом. Накладна складається на певного вантажоодержувача, підписується вантажовідправником, супроводжує вантаж протягом всього шляху проходження і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом з вантажем. Час прийому вантажу до перевезення засвідчується календарним штемпелем станції на накладній. Як посвідчення прийому вантажу до перевезення станція видає вантажовідправнику вантажну квитанцію.

Залізниці можуть приймати до перевезення вантажі з оголошеною вантажовідправником вартістю, яка не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу.

Терміни вантаження і вивантаження вантажів засобами вантажовідправників і вантажоодержувачів встановлюються Міністерством шляхів сполучення.

Дані перевезення здійснюються відповідно до заявок на перевезення вантажів, які представляються вантажовідправниками в управління залізниць.

При регулярному здійсненні перевезень вантажів залізниці і вантажовідправники можуть укладати довгострокові договори про організацію перевезень.

У договорах про організацію перевезень зазначаються:

• обсяги;

• терміни й умови надання транспортних засобів і пред’явлення вантажів для перевезень;

• порядок розрахунків;

• інші умови організації перевезень.

Відповідно до вказаних договорів залізниці зобов’язані у встановлені терміни приймати вантажі в обумовленому обсязі, вантажовідправники зобов’язані пред’являти їх для перевезень.

При підготовці до прийняття вантажу залізниця зобов’язана подати до завантаження вагони в наступному стані:

• справні;

• всередині і зовні обчищені;

• у необхідних випадках промиті і продезинфіковані;

• придатні для перевезення конкретних вантажів;

• контейнери зі знятими пристосуваннями для кріплення, за винятком незнімних.

При цьому придатність у комерційному відношенні вагонів, контейнерів (стан вантажних відсіків вагонів, контейнерів, придатних для перевезення конкретних вантажів, а також відсутність усередині них стороннього запаху, інших несприятливих чинників, що впливають на стан вантажів при завантаженні, вивантаженні та на шляху прямування; особливості внутрішніх конструкцій кузовів вагонів, контейнерів) для перевезення конкретних вантажів визначаються вантажовідправниками.

Про час подання вагонів під завантаження і вивантаження засобами вантажовідправника або вантажоодержувача начальник станції зобов’яза­ний повідомити вантажовідправника або вантажоодержувача не пізніше, ніж за дві години до подачі вагонів.

Вантажовідправники мають право відмовитися від вагонів, контейнерів, непридатних для перевезення конкретних вантажів, і залізниця зобов’язана подати замість вказаних вагонів, контейнерів справні, придатні для перевезення таких вантажів вагони, контейнери.

У свою чергу, вантажовідправник зобов’язаний:

• підготувати вантажі для перевезень таким чином, щоб забезпечувати безпеку руху, збереження вантажів, вагонів, контейнерів;

• подати на кожну відправку вантажу складену належним чином транспортну залізничну накладну й інші передбачені відповідними нормативними правовими актами документи.

Завантажені вагони, контейнери повинні опломбовуватися залізницями. Прикриті вагони, контейнери при перевезеннях в них вантажів для особистих (побутових) потреб повинні бути опломбовані залізницями або транспортно-експедиторськими організаціями на розсуд і за рахунок вантажовідправників.

Після прибуття вантажу до місця призначення встановлено наступні правила його видачі вантажоодержувачу:

• залізниця зобов’язана повідомити вантажоодержувача, що прийшли вантажі на його адресу не пізніше за 12-тої години того дня, що є наступним за днем прибуття вантажів; вантаж видається на залізничній станції призначення вантажоодержувачу після внесення їм плати за перевезення вантажу й інших платежів, що належать залізниці;

• підтвердженням видачі вантажу є підпис вантажоодержувача в дорожній відомості;

• у разі ухилення вантажоодержувача від внесення плати за перевезення вантажу й інших платежів, що належать залізниці, залізниця має право утримувати вантаж з повідомленням у письмовій формі про це вантажовідправника, який зобов’язаний протягом 4-х діб після отримання такого повідомлення розпорядитися вантажем;

• якщо протягом вказаного терміну вантажоодержувач не вживе відповідних заходів із внесення плати за перевезення вантажу й інших платежів, що належать залізниці, і вантажовідправник не розпорядиться вантажем, залізниця має право, якщо інше не було передбачене договором перевезення, реалізувати вантаж, що утримується, за винятком вантажу, вилученого з обороту, і вантажу, реалізація якого в такому випадку заборонена законодавчо.

Після вивантаження вантажів вагони, контейнери повинні бути обчищені всередині і зовні, з них повинні бути зняті пристосування для кріплення, за винятком тих, що не знімаються, а також повинні бути приведені в справний технічний стан.

При здачі вантажовідправником і прийомі залізницею вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливанням і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в накладній їх вага, яка визначається зважуванням на вагонних терезах.

Тарні і штучні вантажі перевозяться з вказівкою ваги і кількості вантажних місць в накладній.

Залізниця зобов’язана повідомити вантажоодержувача про вантаж, який прибув на його адресу, в день прибуття вантажу і, в усякому разі, не пізніше 12 години наступного дня.

Вантажі видаються на станції призначення вантажоодержувачу, вказаному в накладній, після внесення всіх платежів, що належать залізниці.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу відбулися унаслідок обставин, які залізниця не могла передбачати і усунення яких від неї не залежало.

Обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів при залізничному перевезенні, упевняються комерційними актами або актами загальної форми, що складаються станціями залізниць.

Усі подробиці залізничних перевезень розглядаються в Статуті залізниць.

Зовнішньоекономічні договори перевезення автомобільним транспортом.

Правове регулювання міжнародних перевезень автомобільним транспортом регулюється Конвенцією про дорожній рух 1978 р., Конвенцією про дорожні знаки і сигнали 1968 р., Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів 1978 р., Статутом автомобільного транспорту, Законом України «Про транспорт» від 17.03.1999 р. та іншими.

До техніко-економічних особливостей автомобільного транспорту відносяться наступні:

• можливість доставки вантажів від вантажовідправника до одержувача без перевантаження;

• забезпечення високого збереження вантажу;

• велика мобільність і швидкість перевезення;

• економічність при перевезенні товарно-штучних вантажів на невеликі відстані (до 200 км);

• ритмічність перевезення вантажів, немає необхідності накопичення вантажу;

• обмеженість використання на великі відстані при перевезенні значних партій вантажів;

• залежність від дорожньої мережі.

Вантажовідправник або вантажоодержувач можуть або укласти з автотранспортною організацією річний договір, або направляти їй разові замовлення.

За наявності річного договору на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію, відповідну заявку, а за відсутності річного договору – разове замовлення. Форма заявок і порядок їх подання встановлюються в типовому річному договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Типи і кількість автомобілів, необхідних для здійснення перевезень вантажів, визначаються автотранспортними підприємствами і організаціями залежно від обсягу і характеру перевезень.

За договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство зобов’язане доставити вантаж, довірений їм, вантажовідправником в пункт призначення і видати його уповноваженому на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Автотранспортні підприємства і організації приймають до перевезення окремі вантажі з оголошеною вантажовідправником (вантажоодержувачем) цінністю. Оголошена цінність не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу. У разі розбіжностей між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) вартість вантажу визначається експертизою, про що складається акт.

Вантажовідправник повинен надати автотранспортному підприємству або організації товарно-транспортну накладну на вантаж товарного характеру, що пред’являється до перевезення, яка складається, як правило, в чотирьох екземплярах, і є основним документом перевезення та по якій проводиться списання цього вантажу відправником і оприбутковування його вантажоодержувачем.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності і неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортній накладній. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти вірність цих відомостей. Перевезення однорідних вантажів від одного вантажовідправника на адресу іншого вантажоодержувача на одну і ту ж відстань можуть оформлятися однією товарно-транспортною накладною, одним актом виміру або одним актом зважування сумарно на всю роботу, виконану автомобілем протягом зміни.

При прийомі вантажу до перевезення водій-експедитор пред’являє вантажовідправнику службове посвідчення і шляховий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації. Прийом вантажів до перевезення від вантажовідправника завіряється підписом водія-експедитора у всіх екземплярах товарно-транспортної накладної, один з яких вручається вантажовідправнику.

Вантажовідправник зобов’язаний до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (згрупувати по вантажоодержувачах, підготувати товарно-транспортні документи, пропуск на право проїзду до місця завантаження і вивантаження вантажів тощо) з тим, щоб забезпечити раціональне використання пересувного составу і збереження вантажу на шляху прямування.

При пред’явленні вантажів в тарі або упаковці і штучних вантажів дрібними відправками вантажовідправник зобов’язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце. Вантажі, які потребують тари для запобігання втрати, недостачі, псування і пошкодження їх при перевезенні, повинні пред’являти до перевезення в справній тарі.

Час прибуття автомобіля під завантаження обчислюється з моменту пред’явлення водієм дорожнього листа в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля під завантаження – з моменту пред’явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Користування автомобілем з оплатою його роботи за почасовим тарифом оформляється записами вантажовідправника (вантажоодержувача) в дорожньому листі з вказівкою пробігу і часу знаходження автомобіля в його розпорядженні за вирахуванням часу обідньої перерви водія.

Запис в товарно-транспортній накладній про вагу вантажу з вказівкою способу його визначення проводиться вантажовідправником. Визначення ваги вантажу проводиться спільно вантажовідправником і автотранспортним підприємством технічними засобами вантажовідправника, а на вантажних автостанціях – технічними засобами автотранспортного підприємства.

Вантажі, що прибули в справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги і стану вантажу і кількості вантажних місць.

Якщо при перевірці ваги, кількості вантажних місць або стану вантажу в пункті призначення будуть виявлені недостача, псування або пошкодження вантажу і якщо ці обставини встановлені актом, складеним на шляху прямування, автотранспортне підприємство або організацію зобов’язані визначити розмір фактичної недостачі, псування або пошкодження вантажу.

При необхідності виробництва експертизи автотранспортне підприємство або організація за своєю ініціативою або на вимогу вантажоодержувача запрошує відповідних фахівців.

Автотранспортні підприємства і організації зобов’язані перевозити вантажі найкоротшим маршрутом, відкритому для руху автомобільного транспорту, за винятком тих випадків, коли за дорожніх умов більш раціональним є перевезення зі збільшенням пробігу.

При прийомі замовлення автотранспортне підприємство або організація зобов’язані повідомити вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. В цьому випадку провізна плата стягується за фактичну відстань перевезення.

Автотранспортне підприємство або організація при перевезенні вантажів в міжміському сполученні зобов’язані доставляти їх на склад (квартиру) вантажоодержувача. Зберігання вантажів на складах автотранспортних підприємств проводиться безкоштовно протягом однієї доби з моменту сповіщення вантажоодержувача про прибуття вантажу. Граничний термін зберігання вантажів на складах автотранспортних підприємств і організацій – 30 діб. За зберігання вантажу понад одну добу стягується певна плата. По закінченні граничного терміну зберігання незатребувані вантажі підлягають реалізації.

Зовнішньоекономічні договори перевезення повітряним транспортом.

Правове регулювання перевезень повітряним транспортом здійснюється Повітряним кодексом України, Статутом повітряних перевезень, авіаційними правилами тощо.

До особливостей повітряного виду транспорту відносяться:

• висока швидкість доставки;

• скорочення (випрямлення) шляху, оскільки літак летить фактично по прямій;

• високе збереження вантажу в дорозі;

• можливість перевезення в окремі райони, де не можна використовувати інші види транспорту.

Повітряний транспорт – найдорожчий вид транспорту і застосовується при перевезенні дорогих вантажів. Він відрізняється обмеженою вантажопідйомністю і неможливістю перевезення широкої номенклатури вантажів (масових, навалювальних); залежить від погодних умов і наземних служб забезпечення польотів.

Договір повітряного перевезення вантажів, його умови і прийняття вантажу до перевезення засвідчується вантажною накладною, яка виписується на кожну відправку вантажу.

Приймають вантажі до повітряного перевезення авіаційні підприємства, які виконують функції посередника між відправником і перевізником. Перевізником виступає експлуатант – громадянин або юридична особа, повітряне судно, що має на правах власності, на умовах оренди або на іншій законній підставі повітряне судно для польотів, що використовується, і мають сертифікат (свідоцтво) експлуатанта.

Перевізник зобов’язаний доставити прийнятий до повітряного перевезення вантаж в пункт призначення у встановлений термін. Одним з видів договору повітряного перевезення є договір чартеру. Згідно з цією угодою одна сторона (фрахтівник) зобов’язана надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату для виконання одного або декількох рейсів одне або декілька повітряних судів або частину повітряного судна для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажів або пошти. Здійснення чартерних повітряних перевезень регулюється Повітряним кодексом.