2.2 Особливості деяких видів зовнішньоекономічних договорів

2.2.1 Зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу – один з найпоширеніших видів договору у ЗЕД. Нормативне регулювання таких договорів здійснюється розділом 54 ЦК України, правилами ІНКОТЕРМС-2000 та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Товаром за договором купівлі-продажу можуть бути будь-які речі.

Разом з тим, при здійсненні купівлі-продажу у ЗЕД необхідно дотримуватись правил, що передбачають виключення з презумпції оборотоздатність будь-яких речей. Тобто, необхідно пам’ятати, що у ЗЕД існують речі:

• вилучені з обороту;

• оборот яких був обмежений.

Вилучення з обороту може бути встановлено тільки законом. Речі, вилучені законом із обороту ЗЕД, не можуть бути предметом договору (наприклад, історичні цінності). Обмеження оборотоздатності допускається в порядку, встановленому законом. При цьому або встановлюються учасники обороту, які можуть володіти певними речами, або відчуження (придбання) окремих речей допускається лише за наявності спеціального дозволу (наприклад, придбання зброї).

До товарів, які є об’єктом купівлі-продажу у ЗЕД, відносяться речі, що визначаються родовими ознаками та індивідуально-визначені речі.

Згадана градація речей (товарів) має велике значення саме для зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, оскільки є однією з ознак, які дозволяють відмежувати одні види цього договору від інших.

Зовнішньоекономічний договір може бути укладений:

• на купівлю-продаж товару, який є в наявності у продавця на момент укладання договору;

• на купівлю-продаж товару, який буде створений або придбаний продавцем в майбутньому.

Умови договору купівлі-продажу про товар вважаються узгодженими, якщо договір дозволяє визначити найменування і кількість товару. Таким чином, умови про кількість товару і його найменування віднесені до істотних умов зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу.

Передача товару – основний обов’язок продавця за договором купівлі-продажу. Для того, щоб зобов’язання з передачі вважалося виконаним належним чином, товар повинен бути переданий в термін і в місці, які були передбачені договором. Разом з товаром продавець повинен передати покупцю його приналежності і документи, що відносяться до нього, передбачені законом, іншими правовими актами або договором. При цьому слід пам’ятати, що покупець і продавець знаходяться не тільки в різних місцях, а часто в різних країнах, на різних континентах. Тому в деяких випадках в договір купівлі-продажу може входити і перевезення, умови якого визначаються правилами ІНКОТЕРМС-2000, які будуть розглянуті пізніше.

При розгляді зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу необхідно зупинитися на ризиках, які виникають при його виконанні. Стосовно зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу ризиком визнається втрата або пошкодження проданого товару, що відбулося з причин, що не залежать від продавця і покупця, внаслідок обставин, за які вони не відповідають, якщо інше не передбачалося договором купівлі-продажу. Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару переходить на покупця з моменту, коли відповідно до закону або договору продавець вважається таким, що виконав свій обов’язок з передачі товару покупцю.

Кількість товару, яка підлягає передачі покупцю, передбачається зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу у відповідних одиницях вимірювання або в грошовому виразі. Умова про кількість товару може бути узгоджена шляхом встановлення в договорі порядку його визначення.

Відповідно до ст. 675 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцю товар, якість якого відповідає зовнішньоекономічному договору купівлі-продажу. За відсутності в договорі купівлі-продажу умов про якість товару продавець зобов’язаний передати покупцю товар, придатний для цілей, для яких товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавця при укладанні договору покупець сповістив про конкретні цілі придбання товару, продавець зобов’язаний передати покупцю товар, придатний для використання для цих цілей. При продажу товару за зразком і (або) за описом продавець зобов’язаний передати покупцю товар, який відповідає зразку і (або) опису. Якщо законом, або у встановленому ним порядку були передбачені обов’язкові вимоги до якості товару, що продається, то продавець, який здійснює ЗЕД, зобов’язаний передати покупцю товар, що відповідає цим обов’язковим вимогам.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють два види гарантії якості товару, що надається продавцем покупцю:

• законну;

• договірну.

Законна гарантія є поручительством продавця за відсутність у товарі на момент його передавання недоліків, що знижують його вартість або придатність для цілей, передбачених в договорі.

Договірна гарантія – це додаткове зобов’язання, за яким продавець ручається за те, що товар відповідатиме вимогам договору протягом передбаченого ним часу (гарантійного терміну). Гарантійний термін починає спливати з моменту передавання товару покупцю, якщо інше не було передбачене договором купівлі-продажу.

Законом, або у встановленому ним порядку, може бути передбачений обов’язок визначати термін, після закінчення якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (термін придатності). Товар, на який встановлено термін придатності, продавець зобов’язаний передати покупцю з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення терміну придатності, якщо інше не було передбачене договором.

Приймання покупцем товару – один з його основних обов’язків. Але покупець має право не приймати переданий йому товар, якщо продавцем істотно були порушені вимоги до його якості, а також в інших випадках, коли він має право відмовитися від виконання договору.

Покупець зобов’язаний вчинити дії, які, відповідно до вимог, що звичайно пред’являються, необхідні для отримання відповідного товару. Йдеться про такі дії, як: повідомлення адреси, куди необхідно доставити товар, надання транспорту для перевезення товару або наявність представника при вибірці товару тощо, якщо це не було закріплено в зовнішньоекономічному договорі.

Відповідно до ст. 692 ЦК України товар може бути сплачений одночасно з передачею, до неї або ж після передачі з наданням товаророзпорядчих документів.

Термін оплати визначається:

• договором (до або після передачі);

• або витікає з особливостей виконання конкретного виду зовнішньоекономічного договору, а також узгодженої сторонами форми розрахунків.

Із загального правила оплати повністю переданого товару договором можуть бути встановлені виключення. Так, у випадку покупки товару в комплекті або складного товару, який комплектується різними виробами, за угодою сторін можлива оплата окремо основного виробу і комплектуючих або окремо товарів, що входять до комплекту.

При відвантаженні будь-якого товару продавець оформляє рахунок – розрахунковий зовнішньоторговельний документ, який виписується постачальником товару на ім’я покупця. Рахунок підтверджує фактичне відвантаження товару з вказівкою його кількості і якості (це називається кількісною і якісною індивідуалізацією партії товару), ціни, загальної вартості і інших показників, необхідних для здійснення розрахунків.

Таким чином, рахунок (фактура, інвойс) виконує дві функції:

• свідчить про фактичне відвантаження товару;

• є вимогою продавця до покупця сплатити фіксовану в рахунку суму.

Рахунки виписуються звичайно в декількох екземплярах, оскільки, окрім покупця, вони потрібні банкам, що здійснюють розрахунки за дорученням продавця і покупця, страховим компаніям (для визначення суми страховки), митним органам (при розрахунку суми мита) тощо.

Згідно з практикою, що склалася в міжнародній торгівлі, використовуються різні види рахунків залежно від функцій, що виконуються цими рахунками. Доцільно користуватися загальноприйнятою термінологією і найпоширенішим їх тлумаченням.

У випадках, коли остаточна кількість і якість товарів визначаються при вивантаженні, продавець виписує такі рахунки:

• попередній рахунок;

• рахунок-проформа.

Попередній рахунок виписується тоді, коли при відвантаженні товару продавцю ще не відомі деякі дані, необхідні для підготовки остаточного рахунку, наприклад, вага товару, його якість, ціна. Цей рахунок оформляє фактичне відвантаження товару, але не є вимогою продавця до покупця сплатити суму рахунку. При встановленні остаточної кількості та якості товару продавець виписує звичайний рахунок, або досилає до раніше виставленого попереднього рахунку додаткові рахунки (кредит-нота, дебет-нота).

Кредит-нота – це розрахунковий документ, який містить повідомлення, що посилається одній із сторін, яка знаходиться в розрахункових відносинах, іншою стороною і повідомляє про запис в кредит рахунку останньої певної суми, зважаючи на настання якої-небудь обставини, що надала цій стороні право вимоги визначеної суми.

Дебет-нота містить повідомлення, що посилається однією із сторін, яка знаходиться в розрахункових відносинах з іншою, про запис в дебет рахунку певної суми, зважаючи на настання якої-небудь обставини, що надає право вимоги цієї суми. Попередній рахунок виписується і тоді, коли товар відвантажується частинами, а платіж передбачається за всю партію цілком.

Проформа-рахунок виписується при відвантаженні за кордон ще не проданого товару або на проданий товар, але до його відвантаження. В першому випадку проформа-рахунок оформляє відвантаження товарів на консигнаційні склади, виставки та ярмарки. В другому випадку проформа-рахунок виставляється продавцем на прохання покупця для здійснення митних і валютних формальностей ще до відвантаження товару (отримання імпортної ліцензії, дозвіл на обмін національної валюти на іноземну тощо). Якщо у покупця є необхідність у проформі-рахунку, то звичайно рахунок виписується одночасно з підписанням контракту купівлі-продажу.

Досить часто проформа-рахунок використовується в якості оферти. У такому випадку він називається проформа-оферта (ргоfоrmа-оfег). Таким чином, основним призначенням проформи-рахунку є визначення приблизної вартості партії товару. Так само, як і за попереднім рахунком, покупець не проводить за ним оплату.

У процесі проведення переговорів, укладання і виконання угоди купівлі-продажу, суб’єкти ЗЕД широко користуються типовими контрактами, підготовленими міжнародними економічними організаціями, асоціаціями торговців, а також окремими фірмами – великими експортерами та імпортерами певних товарів.

Зразкові контракти – це зведення уніфікованих, стандартних умов купівлі-продажу одного або групи аналогічних товарів.

Типові контракти, що використовуються при укладанні угоди купівлі-продажу, готуються на бланках типографським способом.

Зразкові контракти можуть складатися з двох частин:

• перша включає індивідуальні умови конкретної угоди (сторони, найменування товару, кількість, ціна, терміни поставки, якість);

• друга містить загальні (стандартні) умови.

Зазначені контракти готуються, як правило, фірмами, що є продавцями і покупцями такого товару. Підготовлені міжнародними економічними організаціями і асоціаціями торговців типові контракти містять всі статті контракту, і часто в кожній з цих умов наводяться різні варіанти.

Використання типових контрактів значно полегшує процес укладання і виконання угоди, проте, необхідно враховувати рекомендаційний, факультативний порядок їх вживання, що склався на ринку,

Кожна із сторін у процесі переговорів може не погодитися з тією або іншою умовою типового контракту, і, якщо текст укладеного контракту готується на екземплярі типового контракту (звичайно віддрукованого друкарським способом), то ця стаття викреслюється. В бланках типових контрактів звичайно залишається місце для внесення додаткових умов між сторонами. В такому випадку, якщо на друкарському бланку типового контракту вноситься багато змін, доцільно кожну сторінку завізувати підписами обох сторін. Рекомендаційний характер використання типових контрактів доцільно мати на увазі особливо тоді, коли можна очікувати тиск з боку більш сильного партнера.

В арсеналі інформаційних матеріалів, що допомагають комерсанту грамотно та ефективно торгувати, завжди є набір різних типових контрактів з його товару. Особливо слід звернути увагу комерсантів, що торгують сировинними і продовольчими товарами, на доцільність використання біржових типових контрактів, які представляють вичерпне зведення умов торгівлі.

Фірми, які постійно торгують у сфері ЗЕД, часом готують декілька типових контрактів з одного або групі товарів. Частіше за все ці тексти містять формулювання різних умов, ряд інших статей може співпадати. Для того, щоб скоротити час і витрати на підготовку повних текстів декількох (часом багатьох) типових контрактів, окремі фірми почали виробляти пакети типових умов. Пакет типових умов є набором (варіантом) окремої типової статті контракту, з якої для кожної конкретної угоди і відповідно її умов складається повний текст контракту. Так, наприклад, при підготовці проекту контракту для переговорів з набору базисних умов вибирається відповідний варіант, потрібне формулювання форми платежу тощо. Скомпонований таким чином типовий контракт за формою складається з декількох сторінок, на кожній з яких сформульована одна стаття.

Пакети типових умов готуються фірмами-експортерами та імпортерами для оперативного, внутрішньофірмового використання, на відміну від типових контрактів, які готують і публікують міжнародні організації та асоціації торговців. Ретельно і детально підготувати пакет типових умов може комерсант, який постійно стежить за розвитком ринку, фіксує умови операцій з товару, яким він торгує.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу ґрунтується на загальних положеннях договорів купівлі-продажу. Але необхідно мати на увазі, що окремі види договору купівлі-продажу мають додаткові вимоги до істотних умов зовнішньоекономічного договору. Зупинимося на окремих зовнішньоекономічних контрактах купівлі-продажу деяких видів товарів більш детально.