Глава 51 "

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ

Проблема харчування населення займає одне з пріоритет­них місць серед глобальних проблем світового розвитку. Це

' зумовлено, з одного боку, накопиченням даних про роль чин­ника харчування у збереженні і зміцненні здоров'я населення, продовженні довголіття, підтриманні високої фізичної і розу­мової працездатності, про модифікований вплив харчового

^і- раціону на можливі прояви дії токсичних і канцерогенних ре­човин, радіонуклідів.

З іншого боку, рівень харчування населення нашої плане­ти має тенденцію до зниження. Так, частка населення, яка не

' задовольняє свої потреби в енергії, в усьому світі збільшилася

* до 28%. Середньорічні темпи приросту виробництва продо­вольчих товарів у країнах, що розвиваються, у 2 рази нижче необхідних і не перевищують 2,5%. Рівень споживання осно­вних продуктів харчування у різних країнах і регіонах неод­норідний. За даними літератури, у розвинених країнах рівень харчування достатній, а нерідко і надмірний (за енергетичною цінністю і вмістом білка), однак у більшості країн, що розви-

^ ваються, він набагато нижчий за норму. Зокрема, у раціоні 10% жителів цих країн спостерігається дефіцит білка, у 58% — інших нутрієнтів (вітамінів, мінеральних елементів), а у раціоні 18% знижена енергетична цінність, що відбивається у першу чергу на дітях, молоді і вагітних жінках. Унаслідок недостат­нього харчування страждає соматичний розвиток, знижується імунітет, збільшується частота різних захворювань, підвищу-

¹¹ ється смертність, у тому числі дітей до 1 року. Крім того, приблизно 10% населення розвинутих країн через низькі при­бутки харчуються погано (низька енергетична цінність, дефі­цит білка та інших нутрієнтів). Ця ж ситуація відзначається у країнах, які стали на шлях капіталістичних перетворень.

Необхідно враховувати, що харчування є основним чинни­ком, який визначає рівень надходження в організм людини важ­ких металів, радіонуклідів, пестицидів, канцерогенів, нітратів,

бактеріальних і грибкових токсинів, — до 90% основних контамінантів надходить з харчовим раціоном. Тому чиннику харчування приділений один із пріоритетних напрямків у програмі ВООЗ «Здоров'я для всіх до 2000-го року». Стратегічні завдання цієї програми в області харчування:

1) забезпечення населення харчуванням, відповідним за енергетич­ною цінністю і вмістом білка фізіологічним нормам, як основа масової профілактики хвороб енергетичної і білково-енергетичної недостатності;

2) збалансованість раціону харчування за основними нутрієнтами як основа профілактики первинних (аліментарних) гіповітамінозів і гіпомі-кроелементозів;

3) зменшення чинників ризику незбалансованого харчування як ос­нови масової профілактики аліментарне зумовлених захворювань. Вирі­шення цих завдань передбачає:

а) забезпечення адекватності енергоцінності раціону енерговитратам;

б) збільшення споживання складних вуглеводів і натуральних цукрів (фруктози, лактози) до 48% загальної енергетичної цінності;

в) зниження споживання рафінованих цукрів до 10% загальної енер­гетичної цінності;

г) зменшення споживання жирів до 30% загальної енергетичної цін­ності і зниження споживання твердих жирів до 10% загальної енергетич­ної цінності;

д) зменшення споживання холестерину до 300 мг за добу;

е) обмеження споживання натрію за рахунок кухонної солі (до 5 г за добу). 4) забезпечення безпеки продуктів харчування за рахунок попере­дження і зменшення рівнів контамінації.

Пріоритетність питань харчування знайшла відображення у новому «Положенні про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерст­ва охорони здоров'я України» (наказ МОЗ України № 3 від 5 січня 1996 p.). У цьому Положенні визначені основні завдання держсанепідслужби з гігієни харчування. Зокрема, здійснення нагляду за:

1) організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів на всіх етапах виробництва, переробки, зберігання, транспортування та реа­лізації ПС та ПХ;

2) реалізацією державної політики з питань профілактики аліментар­них та аліментарне зумовлених захворювань;

3) дотриманням санітарних норм, правил та гігієнічних нормативів у стандартах та інших нормативно-технічних документах на ПС та ПХ, технологічні процеси, устаткування та пакувальні матеріали;

4) відповідністю ПС та ПХ вимогам безпеки для здоров'я та життя населення;

5) дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного за­конодавства на усіх етапах виробництва, переробки, зберігання, транс­портування та реалізації ПС та ПХ.

Для реалізації вищезазначених завдань держсанепідслужба МОЗ України проводить державну санітарно-гігієнічну експертизу щодо:

галузевих програм розвитку харчової індустрії;

інвестиційних проектів будівництва, реконструкції та модернізації підприємств по заготівлі та переробці ХС, виробництву, зберіганню та реалізації ПХ;

проектної документації на відведення земельних ділянок, техніко-економічного обгрунтування і розрахунків, проектів будівництва, роз­ширення та реконструкції агропромислового комплексу та харчової ін-• дустрії;

проектів нормативно-технічної, інструктивно-методичної докумен» тації, що діє у сфері забезпечення якості та безпеки ПС та ПХ;

проектів державних стандартів та інших нормативно-технічних до­кументів на всі види нової продукції;

нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологіч­них процесів, їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контак­тують із продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації;

продовольчої сировини та продукції (харчових продуктів, обладнан­ня, технологічних ліній тощо), які ввозяться з-за кордону.

На держсанепідслужбу МОЗ України покладені також такі завдання:

1) визначення відповідності вимогам санітарних норм, правил та гігі­єнічних нормативів об'єктів агропромислового комплексу, харчової інду­стрії, торгівлі та громадського харчування, що вводяться в експлуатацію та діють;

2) надання дозволів: а) на ввезення, реалізацію та використання в межах України сировини, продуктів харчування, технологічних ліній та обладнання, що ввезені з-за кордону; б) на розробку та виробництво но­вих видів ПХ, упровадження нових технологічних процесів виробництва та обробки, нових видів матеріалів, що контактують з ПС чи ПХ під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації; в) на викорис­тання продуктів біотехнології та інших біологічно активних речовин у відгодівлі худоби (птиці) та харчуванні населення; г) на виробництво, переробку та реалізацію продуктів харчування, харчових добавок та ал­когольних напоїв;

3) визначення аліментарних чинників, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення;

4) встановлення: а) переліку виробництв (професій), до роботи в яких не допускаються особи, хворі на інфекційні захворювання або бактеріо-носії; б) груп населення та категорій працівників, які підлягають обов'яз­ковим профілактичним щепленням; в) переліку робіт, для виконання яких є обов'язкові медичні огляди, а також порядок їх проведення; г) не­обхідності позачергових медичних оглядів для працівників підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, інших під-[ приємств, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуван-

ням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань та виникнення харчових отруєнь.

Державний санітарний нагляд з гігієни харчування здійснюється у формі запобіжного і поточного.

Запобіжний санітарний нагляд передбачає контроль за додержан­ням діючих гігієнічних норм і санітарних правил під час:

1) перспективного планування розвитку агропромислового комплек­су, харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі;

2) розробки норм проектування харчових підприємств;

3) надання земельних ділянок під будівництво підприємств харчової індустрії;

4) узгодження технологічних проектів і робочих креслень на будів­ництво і реконструкцію усіх видів підприємств харчової індустрії;

5) пристосування існуючих будівель для розміщення в них харчових підприємств або окремих цехів;

6) зміни профілю роботи діючих підприємств, упровадження нової технології або зміни існуючої;

7) зміни асортименту продуктів, що випускаються, і виробів з них, використання нових нетрадиційних видів сировини, харчових добавок або зміни рецептури виробів;

8) уведення в експлуатацію знову побудованих, реконструйованих і капітально переобладнаних підприємств;

9) конструювання і введення в експлуатацію нових технологічних лі­ній, агрегатів, машин, обладнання для виробництва, зберігання і реаліза­ції продуктів;

10) розробки стандартів і технічних умов на нові види ПХ, тари і па­кувальних матеріалів для них;

11) випуску нових видів ХП, посуду, тари, інвентарю, пакувальних матеріалів, покрить для технологічного, холодильного і торговельного обладнання харчового призначення;

12) використання нових видів пестицидів, миючих і дезінфікуючих засобів тощо.

Методи здійснення запобіжного санітарного нагляду.

1) читання топографічних карт місцевості, ситуаційних планів, гене­ральних планів будівельного майданчика, архітектурно-будівельних, планувальних, санітарно-технічних і технологічних креслень;

2) кількісна та якісна оцінка повноти переданих на експертизу матеріалів;

3) санітарне обстеження територій, що відводяться під забудову, об'єктів харчового призначення на стадіях будівництва та приймання їх в експлуатацію;

4) гігієнічна експертиза проектів та технологічних процесів;

5) санітарний опис (заповнення актів санітарного обстеження та усіх звітних форм запобіжного санітарного нагляду);

6) системний аналіз для визначення потреб населення обслуговуваної території в основних ПХ, прогнозування розвитку агропромислового

комплексу та підприємств харчової індустрії; рівнів споживання основ­них ПХ;

7) лабораторні дослідження експериментальних зразків ПС та ПХ, що були вироблені під час пробного пуску об'єкта в експлуатацію;

8) притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та кар­ної відповідальності.

Поточний санітарний нагляд. Лікарі з гігієни харчування контро­люють:

1) відповідність обладнання харчових підприємств, підприємств гро­мадського харчування і торгівлі діючим санітарно-гігієнічним і санітар­но-протиепідемічним правилам і нормам;

2) додержання гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виготовлення і випуску, зберігання, транспортування і реа­лізації ПХ;

3) відповідність діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам устаткування, інвентарю, тари, пакувальних матеріалів, посуду, призначених для контакту з харчовими продуктами;

4) додержання гігієнічних вимог у разі використання харчових, кор­мових і технологічних добавок у виробництві ПС і ПХ;

5) виконання термінів і умов обробки пестицидами продовольчих сільськогосподарських культур, а також додержання нормативів допус­тимих залишкових кількостей пестицидів у харчових продуктах; '

6) рівень вмісту у ПС і ПХ пріоритетних контамінантів;

7) проведення заходів з попередження харчових отруєнь, гострих кишкових інфекцій і аліментарних захворювань;

8) забезпечення організованих колективів раціональним, дієтичним і лікувально-профілактичним харчуванням;

9) додержання установленого порядку вітамінізації готових страв і ПХ масового споживання;

10) проведення заходів з пропаганди гігієнічних знань у галузі харчу­вання серед населення і проходження працівниками харчових підпри* ємств установленого гігієнічного навчання;

11) додержання установленого порядку медичних обстежень праців-* ників харчових підприємств і проведення профілактичних щеплень. Методи здійснення поточного санітарного нагляду:

1) санітарне обстеження об'єктів, що функціонують;

2) санітарний опис (заповнення усіх звітних форм поточного санітар­ного нагляду і доповнення санітарного паспорта об'єкта);

3) лабораторні дослідження з метою одержання об'єктивних даних про відповідність якості ПС чи ПХ медико-біологічним вимогам;

4) створення та використання даних моніторингу рівня пріоритетних контамінантів у ПС та ПХ для розробки профілактичних заходів;

5) вивчення харчування населення та організованих колективів; t

6) вивчення поширення серед населення аліментарних та аліментар-"но-зумовлених захворювань;

7) облік виробництва та споживання дієтичних, лікувально-профілактичних та функціональних ПХ;

8) притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та кар­ної відповідальності.

Сучасні методи роботи санітарних лікарів за фахом «гігієна харчу­вання» викладені у відповідних практичних посібниках, методичних ре­комендаціях та інструктивних матеріалах.