Тема 1. Предмет і метод політичної економії.

1. Виникнення, предмет і функції політекономії.

2. Метод політекономії.

3. Особливості дії економічних законів.

1.Виникнення, предмет і функції політекономії. Вперше термін ”політична економія” в соціально-економічній літературі ввів Антуан де Монкретьєн. В 1615р. вийшла його книга “Трактат політичної економії”. Політична економія походить від сполучення трьох старогрецьких слів: “політея” – суспільне влаштування; “ойкос” – будинок, господарство; “ноос” – закон.

Неможна назвати точну дату виникнення політекономії, як науки. Деякі важливі економічні процеси розглядались у працях вчених античного світу – Ксенофонта, Платона, Аристотеля, а також в працях вчених Стародавнього Єгипту, Китаю, Індії. Але політична економія, як самостійна наука виникла в період зародження капіталізму і формування національного ринку.

У 1776 р. Адам Сміт опублікував свою книгу: “Дослідження про природу і причини багатства народів”. Багато економістів вважали, що це і був початок політекономії, як наукової системи знань. А. Сміт відкрив механізм само регульованого економічного розвитку суспільства, тобто по суті – механізм ринкової економіки. Політекономія, як наука розвивалася в працях таких великих економістів, як Давід Рікардо, Дж. Стюарт Міль, Карл Маркс, Альфред Маршал, Туган-Барановський (укр. економіст), Дж. Кейнс, Мільтон Фрідмен та ін.

Економіка – це всі види діяльності людей, які дозволяють їм забезпечувати матеріальні умови для життя на землі.

Політична економія – вивчає закономірності людської діяльності з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних благ, а також способи ефективного використання обмежених ресурсів для забезпечення необхідних потреб.

Американський економіст Поль-Ентоні Самуельсон відмічав: “Жодне визначення предмета “політекономії” не може бути точним, оскільки у цьому по суті і не має потреби”.

Політична економія приділяє велику увагу тому, як люди роблять вибір, приймаючи ті чи інші економічні рішення, причому акцент зроблено на раціональності такого вибору: “Мінімізація витрат і максимізація вигоди – це суть раціональності економічної поведінки людей” (ідея Сміта).

Політична економія тісно пов’язана з іншими науками: політичні і історичні науки, філософія і математика, психологія і антропологія – це ті науки предмет яких пересікається з політичною економією.

Функції політекономії:

• Пізнавальна: на всіх стадіях розвитку суспільства політична економія повинна пояснювати економічні процеси і явища;

• Практична: основні положення політичної економії використовуються державою і бізнесом у чисто практичних цілях;

• Методологічна: виступає в якості теоретичного фундаменту, комплексу інших економічних наук (фінанси і кредит, статистика, економіка підприємства та ін. ).

2. Метод політекономії. Метод – це інструмент пізнання в даній науці. Всі науки емпіричні, це означає, що всі вони базуються на фактах. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб привести в систему. Пояснити і узагальнити факти.

Виведення економічних принципів із фактів називають економічним аналізом. В ході економічного аналізу економісти можуть рухатися як від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Виведення принципів із фактів, або рух від фактів до теорії, від часткового до загального називається методом індукції. Рух від загального до часткового, від теорії до фактів називається методом дедукції. Спочатку може бути сформульований попередній неперевірений принцип, який називається гіпотезою. Правильність гіпотези повинна бути перевірена систематичним і багатократним вивченням відповідних фактів.

Одним з найважливіших методів наукового пізнання є метод наукової абстракції. Він полягає в очищенні дослідження об’єкта від випадкового, тимчасового і визначенні постійних типових характерних рис. З допомогою метода абстракції формулюються наукові категорії і закони.

Важливим в економічній теорії є метод функціонального аналізу. Функції – це змінні величини, які залежать від інших змінних величин. Вивчаючи функції ми досліджуємо конкретні явища, які вони описують. Вивчаючи економічні явища часто вживають вираз “при інших рівних умовах”, що означає вияснення впливу на явище тільки одного фактору.

Прийнято розрізняти нормативний і позитивний аналіз (ідея Сміта).

Позитивний аналіз досліджує взаємозв’язки економічних явищ, якими вони є. Нормативний заснований на дослідженні того, як повинно бути. Тому тут виносяться оцінки – справедлива або несправедлива, погана або добра, допустима або недопустима.

Існують два абсолютно різних рівня аналізу, на основі яких формулюються категорії і закони, які стосуються економічної поведінки:

1. рівень макроекономічного аналізу відноситься до економіки, як до цілого або до таких складових її підрозділів, або агрегованих показників, як урядовий сектор, домашнє господарство, приватні господарства та ін. Агрегат – це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, якби вони складали одну одиницю.

2. мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць (галузь, підприємство, фірма та ін.).

Методом економічного дослідження є і деякі закони логіки. Наприклад: “Помилковим у економічному мисленні є допущення, згідно якого, те, що вірне для індивіда або частини групи обов’язково вірне також і для групи або цілого”. Ще одна помилка в економічному мисленні полягає у допущенні, до в силу того, що 1 подія передує 2, перша обов’язково служить причиною другої. При аналізі різних груп емпіричних даних особливо важливо не змішувати кореляцію з причинністю. Кореляція – це технічний термін, який вказує на те, що співвідношення двох груп даних носить системний і взаємозалежний характер. Наприклад: можна побачити, що коли зростає х, зростає також і у, але необов’язково означає, що х служить причиною у.

3. Особливості дії економічних законів. Саме визначення політичної економії, як науки передбачає існування певної системи економічних понять (категорій). Економісти користуються такою термінологією, як принципи, моделі, закони. Всі ці терміни досить близькі і по своїй суті означають одне і те саме – узагальнення чи констатацію, закономірності в економічній поведінці індивідів чи інститутів.

Під економічним законом, як правило, розуміють стійкі повторювані зв'язки і причинно-наслідкові взаємозв’язки в економічних явищах і процесах. Німецький філософ Гегель відмічав, що “Закон – це міра і право”.

Формулювання економічних законів передбачає врахування ідеї раціональності економічної поведінки людей. Американський професор Оскар Ланге відмічав, що “Подібно всім науковим законам, економічні закони встановлюються, щоб можна було успішно передбачити дії людей. ”. Існує відмінність між змістом закону і змістом його формулювання. Формулювання виражає ступінь пізнання економічного закону на даному етапі розвитку науки.

Всі економічні закони – це закони тенденції. Економічна необхідність, яку виражає закон отримує лише напрямок розвитку, але не конкретні його шляхи. Економічні закони діють через відхилення і випадковості. Це пояснюється взаємодією об’єктивного і суб’єктивного факторів (економічні закони, закони природи).

Існує принципова можливість і необхідність моделювання не тільки економічних процесів, а й законів. Мова йде про те, щоб дати кількісну характеристику економічним законам поряд з якісною. Математичне вираження закону дозволяє по-перше – глибше його пізнати; по-друге – повніше використати. Практика постійно вимагає від політичної економії формул економічних законів придатних для використання.

В кожній конкретній ситуації домінує той чи інший закон. Але економічні закони діють не ізольовано один від одного, а в єдиній системі, взаємодіючи між собою, взаємо впливаючи один на одного. Економічні закони з неминучістю діють доти, поки зберігаються умови їх дії. Повне усунення умов дії закону веде до припинення його дії. Знання механізму дії економічних законів не дозволяє зробити точний прогноз розвитку економіки суспільства в майбутньому. Ми живемо в епоху невизначеності.