Питання для самостійної роботи

1. Які елементи входять до складу соціальної структури суспільства?

2. Чим відрізняються один від одного поняття соціальної структури суспільства в широкому і вузькому сенсі?

3. Що розуміється під суспільним розподілом праці?

4. Як оцінює теорія марксизму роль класів в суспільних стосунках?

5. Як визначає значимість інтелігенції як соціального шару сучасна соціологія?

6. У чому суть теорії соціальної стратифікації?

7. Чим страти відрізняються від соціальних класів?

8. Як представники різних соціологічних поглядів характеризують критерії соціальної стратифікації?

9. Які основні стратифікаційні системи існували в умовах історичного розвитку суспільства?

10. Які основні соціальні прошарки виділяються соціологами в сучасному суспільстві?

11. Які ознаки властиві маргінальним групам?

Список використаної літератури

1. Соціологія: Навч. посібник / За ред. С.О. Макєєва. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2005.-455 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

2. Соціологія: Посібник для підготовки для іспитів / перероб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 172 с.

3. Тощенко Ж.Т. „Социология”. Общий курс. – М.: „Юрайт”. 2004. – 526 с.

4. Юрій М.Ф. Соціологія – К.: Дакор, 2005. – 552 с.

5. Юрій М.Ф. Соціологія- К.: Дакор,2006.Учбовий посібник.-552 с.

Тема 5. Трудовий колектив. Проблеми об'єднання трудового колективу

В процесі трудової діяльності працівники, спільно реалізовуючи цілі, по виробництву матеріальних або духовних благ об'єднуються в соціальну організацію з певними правилами і процедурами. Вони формують трудовий колектив. З одного боку трудовий колектив - соціальний інститут, оскільки забезпечує одну з форм спільної діяльності людей, а з іншого, є соціальною спільністю, виступаючої елементом соціальної структури суспільства.

Трудовий колектив - організоване і юридично оформлене об'єднання трудівників, які спільно працюють на підприємствах, в установах і організаціях різних галузей виробничої і невиробничої сфер.

Трудовий колектив виконує дві основні функції: виробничо-економічну і соціальну. Виробничо-економічна функція передбачає максимальну оптимізацію трудової діяльності, охоплює технічне вдосконалення виробництва, правильний підбір і розставляння кадрів, проведення раціональної системи матеріального і морального стимулювання. Соціальна функція трудового колективу направлена на вдосконалення і збагачення змісту стосунків між людьми в колективі, задоволення потреб в спілкуванні, підвищенні соціального статусу, освоєння норм поведінки, формування ціннісних орієнтації, участь в суспільному житті.

Трудовий колектив як соціальна спільність складається з різних соціальних прошарків та груп. У ньому формується особистість, розвиваються її ціннісні орієнтації. Спільна праця об'єднує людей, сприяє вихованню психології колективізму. Згуртованість трудового колективу визначається спільним для всіх відношенням до виробничих цілей і соціальних перспектив, принципів трудової діяльності. Ця єдність допускає боротьбу думок в межах спільної мети. Є і незафіксовані певні межі, усередині яких можливі гострі зіткнення і конфліктні ситуації.

Важливим моментом у вивченні конфліктів в трудових колективах є виявлення їх причин. Виділяються наступні основні причини конфліктів у виробничих колективах: соціально економічні, соціально-психологічні і соціально-демографічні. До соціально-економічних причин відносяться недоліки в організації праці, недосконалість оцінювальних показників діяльності колективу, низький рівень трудової дисципліни, невідповідність працівників цілям організації, пов'язана з прорахунками в підборі і розтановці кадрів, недоліки в системі матеріального і морального стимулювання праці, нечітка регламентація виробничої діяльності окремих підрозділів і виконавців. Соціально-психологічні причини включають незадовільні взаємини в колективі, недостатнє знання керівником психологічних особливостей своїх підлеглих, грубість, нестриманість, нетактовність керівника або рядового працівника, психологічна несумісність людей, погана інформованість колективу по різним виробничим і соціальним питанням. Соціально-демографічні причини трудових конфліктів виникають у зв’язку з відмінностями в установках, мотивах поведінки, ціннісних орієнтаціях членів колективу, обумовлених статтю, віком, етнічною неоднорідністю і іншими соціально-демографічними характеристиками.

Виробничий конфлікт впливає на співвідношення індивідуальних, групових, колективних інтересів і вносить вклад до інтеграції соціальної організації підприємства. Так, конфлікт робітників з адміністрацією з приводу, наприклад, зарплати або розцінок праці, з одного боку, підсилює їх конфронтацію, а з іншої - підвищує згуртованість самих робітників на основі спільності інтересів і вимог, що пред'являються.

Функція сигналізації дає можливість виявити нетерпимі умови праці, адміністративне свавілля, зловживання службовим положенням. Конфлікт одного підрозділу із заводським керівництвом вимушує працівників суміжних ділянок не лише обговорювати його причини, але і у разі потреби підтримати колег по роботі.

Інформаційна функція: в процесі конфліктного протистояння її учасники накопичують набагато більший об'єм соціально корисної інформації про чинники і причини, оцінку проблемної ситуації, позиції сторін, чим в період, безпосередньо передуючий відкритому конфлікту.

Соціальний конфлікт виконує також функцію пізнання і навчання один одного. Він викликає як консервативні, так і прогресивні зміни.

У сучасній конфліктології пріоритет віддається інноваційній творчій функції конфлікту. З її допомогою можна здолати перешкоду на шляху економічного, соціального або духовного розвитку колективу.

Методи об'єднання трудового колективу, укладаються в цикл, що складається з чотирьох стадій.

Перша стадія визначається як первинний синтез /англюцирування/. Порядок роботи і взаємозалежність членів колективу забезпечуються існуючими директивними установками, вимогами керівництва. Установки вкупі з вимогами усвідомлюються і розділяються найбільш активною часткою колективу. Інші його члени лише придивляються.

Друга стадія - структуризація і диференціювання. У колективі утворюються мікрогрупи. Активна частка працівників починає вимагати від інших виконання загально колективних завдань. Формується пасивна частка трудящих, що виконує вимоги виробництва, але не проявляє помітних ініціатив. Окремі індивіди, що виражають поведінкою байдужість до діяльності колективу, вносять струмінь дезорганізації.

Третя стадія включає синтезування і інтеграцію, що відображає той рівень формування єдності колективу, коли у більшості його членів - позитивне відношення до поставлених завдань і один до одного. Поступово стираються грані пасивної і активної частки працівників, усуваються різкі відмінності в мікрогрупах, зміцнюється співпраця і взаємодопомога. Інтереси керівництва і колективу гранично зближуються. У колективі починає діяти система саморегуляції.

Четверта стадія характеризується як стадія перспективного розвитку. Вона відрізняється максимальною вимогливістю кожного члена колективу до себе. Зовнішні вимоги стають внутрішніми, особистісними. Ініціатива членів трудового колективу з'єднується з її активністю. Згуртованість колективу досягає апогею. Створюється здоровий морально-психологічний клімат.