Явище паронімії в українській мові

Від омонімів потрібно відрізняти пароніми (від гр. рага — біля й опута — ім'я) — слова, близькі (не однакові!) за звучанням,.але різні за значенням і написанням. Наприклад: Громадський, -а, -є. Який стосується суспільства, громади чи окремого колективу; який відбувається в суспільстві або пов'язаний із суспільно корисною діяльністю: Відомий український поет і перекладач Дмитро Павличко є водночас активним громадським діячем. Громадянський, -а, -є. Який стосується громадянина як члена суспільства, властивий йому: Найсвятіший громадянський обов'язок — захист своєї Вітчизни.

До найбільш поширених паронімів належать: абонемент — абонент, винахідливий — винахідницький, вирішення — рішення, висвітлювати — освітлювати, книжковий — книжний, людний — людяний, талан — талант,

україніка — україністика та ін.

П а р о н і м а м и (від гр. para — біля, коло та onyma — ім'я) звуться слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням: кампанія — компанія, гідрат — гідрант, вести — везти, розбещений — розпещений, афект — ефект, дебатувати — дебютувати, негода — незгода, приходити — проходити, мимихідь — мимохіть. Треба мати на увазі, що не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімічними. До паронімів належать ті лексеми, які мають незначну відмінність у вимові, іноді пароніми мають спільну морфему: віра і вірність, ціна і цінність. Семантичні зв'язки між паронімами бувають різні: а) синонімічні — повінь — повідь, тяжкий — важкий, хиткий — хисткий; б) антонімічні — кепський — лепський, еміграція — імміграція, експорт — імпорт, еволюція —революція. Пароніми можуть бути пов'язані певною семантичною близькістю (дефектний — «зіпсований, ушкоджений» — дефективний — «ненормальний», ефектний — «такий, що справляє враження» — ефективний — «дійовий», керівний — керований); можуть належати до однієї тематичної групи (буран — бурун, калина — малина, суниці — полуниці, кіш — ківш). Звукова відмінність між паронімами можлива на початку слова (гамувати — тамувати, линути — ринути), всередині (варта — вахта, промінь — пломінь) і в кінці (адресат — адресант, гриб — грип). Паронімія може створюватися відсутністю одного чи кількох звуків у одного з членів паронімічної групи (талан — талант, роман — романс, вовна — бавовна).

Основу паронімії становлять слова з певними семантичними зв'язками Але в паронімічні стосунки вступають і лексеми, ьідмінні значенням воля — доля, вода — біда, додолу — додому, шукати — ошукати, верес — вереск. Зважаючи на ступінь звукової близькості, паронімію поділяють на максимальну (калина — малина, коса — роса) та мінімальну (сплеск — блиск).

З лексичною паронімією пов'язане синтаксичне явище парономазп. П а р о н о м а з і я — стилістична фігура, побудована на комічному або образному зближенні паронімів та взагалі співзвучних слів і словосполучень: «Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста', Ніколи та на Миколи». Паронімія є важливим стилістичним засобом. Крім парономазії, на її основі створюються каламбури, антитези та інші стилістичні фігури. Водночас звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт кажуть фактор, замість уявлення — уява, замість пригода —нагода і навпаки тощо. Причиною лексичних, а отже, й семантичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов. Пор. українсько-російські паронімічні групи сумління — сомнение, останній — последний.