
- •Лексикологія як розділ мовознавства
- •Слово та поняття
- •Типи лексичних значень слів
- •Пряме та переносне значення слова
- •Омонімія і паронімія в українській мові. Повні (лексичні) і часткові (лексико-граматичні) омоніми. Омофони, омоформи, омографи. Міжмовні омоніми. Стилістичне використання омонімів. Пароніми
- •Явище омонімії в українській мові
- •Неповні омоніми: омофони, омографи, омоформи
- •Омонімія і полісемія
- •Явище паронімії в українській мові
- •Стилістичні можливості омонімії
- •Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту
- •Жовтобрюх м.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх м.А., Кулик б. М. – к.: Вища шк., 1972. – с.31-34.
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с. .
- •Синоніми, їх основні типи: ідеографічні (семантичні), семантико-стилістичні, контекстуальні, абсолютні
- •Поняття про синонімічний ряд
- •Джерела синонімії
- •Евфемізми як різновиди синонімів
- •Стилістична роль синонімів
- •Антоніми. Загальномовні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів
- •Жовтобрюх м.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх м.А., Кулик б. М. – к.: Вища шк., 1972. – с.34-36.
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с.
- •Антонімічні відношення
- •Загальномовні та контекстуальні антоніми
- •Стилістичне використання антонімів
- •Склад української лексики з погляду її походження
- •Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с.
- •Старослов'янізми в складі української лексики
- •Формування української лексики
- •Склад української лексики з погляду її походження
- •Лексичні запозичення зі слов’янських мов
- •Іншомовні (неслов'янські) елементи в складі української лексики
- •Українські слова в інших мовах
- •Інтернаціоналізми в складі української лексики
- •Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
- •Питання про вживання іншомовних слів
- •Лексика української мови з погляду вживання
- •Активна і пасивна лексика
- •Неологізми
- •Застаріла лексика: архаїзми й історизми
- •Діалектизми
Омонімія і паронімія в українській мові. Повні (лексичні) і часткові (лексико-граматичні) омоніми. Омофони, омоформи, омографи. Міжмовні омоніми. Стилістичне використання омонімів. Пароніми
План
-
Явище омонімії в українській мові.
-
Неповні омоніми: омофони, омографи, омоформи
-
Омонімія і полісемія.
-
Міжмовна омонімія.
-
Явище паронімії в українській мові.
Література
-
Гнатюк Л.П. Українська мова. Особливості практичного застосування / Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В. — К. : Знання-Прес, 2006. — С. 5-9.
-
Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М.А., Кулик Б. М. – К.: Вища шк., 1972. – С.28-31.
-
Сучасна українська літературна мова: навч.посіб. / С.О.Караман, О.В.Караман, М.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – С. 22.
-
Сучасна українська літературна мова : Підручник /М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред..М.Я.Плющ. – К.:Вища шк., 2005. – С. 122-124.
-
Сучасна українська мова: Підручник /О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред. О.Д.Понамаріва. – К.:Либідь, 2005. – С. 42-47.
Явище омонімії в українській мові
О м о н і м и (від гр. homos — однаковий і onyma — ім'я) — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Напр.: кран водогінний і кран будівельний, метелиця — «заметіль, хуртовина» і метелиця — «народний танець», лимонка — «сорт груші» і лимонка — «ручна граната», кава — «напій; тропічне дерево, насіння цього дерева» і кава — діалектний синонім слова галка. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.
С и н т а к с и ч н і омоніми — звукові комплекси, один з яких є словом, а другий словосполученням, наприклад: потри — по три, добою — до бою, сонце — сон це, цеглина — це глина. С л о в о т в о р ч и м и омонімами є однакові звукові комплекси, що виникають притворенні похідних від різних за звучанням слів, наприклад: кормовий від корма і кормовий від корм, засипати від спати і засипати від сипати. М о р ф о л о г і ч н і омоніми — це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні: молодій — наказовий спосіб дієслова молодіти і молодій — форма давального відмінка однини прикметника молодий у жіночому роді. Морфологічним явищем є також омонімія кореневих та інших морфем: антропоїд — «людиноподібна мавпа», колоїд — «речовина, що не кристалізується», ромбоїд — «ромбоподібний» (тут друга частина слів зводиться до гр. еісіоз — вид), у словах буквоїд, короїд другий компонент пов'язаний зі словом їсти.
Л е к с и ч н і омоніми — це слова різні за значенням і однакові за звучанням. До наведених прикладів можна додати: блок — «пристрій для підіймання вантажів» і блок — «союз, об'єднання», клепати — «загострювати (косу, ніж)» і клепати — «зводити наклеп». Лексичні омоніми бувають повні й неповні. П о в н і лексичні омоніми — це слова, що належать до однієї частини мови і збігаються в звучанні у всій системі форм. Наприклад, слово лимонка — «груша» і слово лимонка — «ручна граната» є омонімічними в усіх відмінках і в обох числах. Такого типу омонімів найбільше серед іменників та дієслів: займатися — «спалахувати» і займатися — «робити щось», курити — «порошити» і курити — «палити».
З погляду сучасної мови лексична омонімія має багато спільного з багатозначністю слова. І в омонімії, і в полісемії ми маємо один звуковий комплекс, що пов’язаний з відмінним значенням (голова – 1. Людини. 2. Капусти. 3. Зборів. 4. Колони тощо – полісемія; колода¹ – стовбур зрубаного дерева, колода² – комплект гральних карт – омонімія).
Але в ЛСВ багатозначного слова знаходимо спільні і відмінні семи, які дозволяють встановити семантичний зв’язок ЛСВ (усі переносні значення слова голова мають щось спільне із прямим). Значення ж слів-омонімів ніяким чином не зв’язані і протиставляються один одному як лексеми (у значеннях слів колода¹ і колода² нічого спільного немає).
За походженням лексичні омоніми поділяються на 2 класи: 1) лексичні омоніми, що виникли в результаті розвитку мовної системи української мови; 2) лексичні омоніми, що виникли внаслідок засвоєння слів з інших мов.
Перший клас має такі види.
а) Омоніми, що виникли в результаті розвитку значень багатозначного слова.
Порох¹ – пил порох² – вибухова речовина.
б) Такі, звуковий склад яких став тотожним внаслідок фонетичних змін етимологічно різних слів
слати¹ (із сълати) і слати² (із стьлати).
в) Ті, що виникли внаслідок збігу звукового складу слів, які утворились від різних основ
кормовий¹ – від корм
кормовий² – від корма.
г) Слова, що утворились у різний час з омонімічних словотворчих елементів і мають різне значення
провід¹ – керівництво – провідник¹ – людина
провід² – дріт – провідник² – матеріал.
Другий клас має такі види.
а) Запозичене слово тотожне до слова української мови
Лава (ослін – укр.) – lawa (спосіб шикування війська – пол.) – lawa (розплавлена маса – іт.).
б) Запозичене слово омонімічне до іншого запозиченого слова
Гриф¹ – хижий птах (гр.)
гриф² – частина струнного музичного інструменту (нім.)
гриф³ – штемпель, відбиток (фр.)
З погляду морфологічної будови в українській мові виділяються дві групи лексичних омонімів: н е п о х і д н і (кореневі) та п о х і д н і . Кореневих найбільше серед іменників, значно менше серед дієслів та інших частин мови: в'язь — «утворення плоду» і в'язь — «вид риби», лава — «ряд людей», лава — «пристосування для сидіння», лава — «вулканічна маса», лава — «вибій у шахті». Похідні виникли в процесі творення нових слів або внаслідок розвитку фонетичної системи мови: зважуватися — «визначати свою вагу» і зважуватися — «насмілюватися»; вити — «з'єднувати, сплітати» і вити — «видавати жалібні звуки, голосно стогнати».
Міжмовна омонімія. У різних мовах існують однакові звукові комплекси, що мають відмінне значення. Явище міжмовної омонімії властиве
не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим щодо походження мовам. Так, майже омонімічними є лат. bis — «двічі» та укр. біс — «диявол, сатана».