Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється графічно, фонетично, граматично.

Графічне засвоєння — це написання іноземних слів засобами української графіки: гр. problema — укр. проблема, лат. autor — автор, нім. Hantel — гантель. Варваризми здебільшого відтворюються графікою мови-джерела: fata morgana, nota bene, pro et contra, хоч можлива й передача українськими літерами: гепі енд, віва, фройндшафт.

При фонетичному засвоєнні відсутні в українській мові звуки замінюються близькими до них: у грецькому слові theatron міжзубний (інтердентальний) приголосний th на початку слова замінено українським m (театр); у французькому слові entourage носовий голосний замінено сполученням голосного а з приголосним н: антураж і т. д. Прикметами граматичного засвоєння іншомовної лексики є заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, іншомовних суфіксів, набуття українських суфіксів та закінчень: нім. das Dach — дах, фр. braver — бравувати, naïf— наївний, лат. selectio — селекція. Не завжди в мові-джерелі і в мові, яка запозичає, збігається рід і навіть число: нім. das Papier (середній рід) — папір (чоловічий рід), гр. thema (середній рід) — тема (жіночий рід), grammata (множина) — грамота (однина).

Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви розповсюджених явищ і часто вживаються, повністю засвоєні українською мовою й уже не сприймаються як іншомовні, напр.: буква, крейда, папір, кавун, гарбуз, клуб, партія, агроном, трактор, партизан, солдат і ін. На їх основі за допомогою різних словотворчих засобів творяться нові слова: папір — папірець, паперовий; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий; агроном — агрономія, агрономічний, агронавчання; партія — партієць, партійний і ін.

У деяких давно засвоєних словах можуть також відбуватися історичні чергування, властиві українській фонетиці (якоря — якір, кольору — колір, паперу — папір). Ті ж запозичені слова, які означають назви понять і явищ, маловідомих широким масам, або які рідко вживаються, не тільки сприймаються як іншомовні, а іноді можуть навіть зберігати форму, невластиву українській мові. До таких слів насамперед належать спеціальні терміни з якої-небудь галузі знання (ланцет, ліпома, стриктура, ларингоскопія — медична термінологія; лантан, літій, плутоній, стронцій, тербій, хлорамін — хімічна термінологія; адажіо, ларго, сопрано — музична термінологія і под.) або назви, вживані в мові якої-небудь обмеженої соціальної групи населення (фрікасе, вуаль, жабо, антрекот, синьйор і ін.). Саме деякі слова цієї групи, як наприклад, іменники граве («важко», музичний термін), асюре (друкарська лінійка), жюрі (група осіб, що визначає наслідки конкурсу, змагання), колібрі (птах), поні (порода дрібних коней) і под., зберігають невідмінювану форму, яка відсутня в морфологічній системі української мови.

Іноді в процесі засвоєння в іншомовному слові змінюється й наголос. Наприклад, слова волейбол, кінгстон, стандарт, хуліган в українській мові наголошуються на останньому складі, а не на першому, як в англійській, звідки вони походять; слово кафедра вживається тепер в українській мові з наголосом на першому складі, хоч у грецькій мові, з якої воно запозичено, наголос у ньому падає на другий склад. Проте в запозичених словах наголос здебільшого все ж зберігається на тому складі, на якому він є в оригіналі. Напр.: нім. біржа (із Вдгзе); англ. бункер, трактор, спринклер (із Ьйпкег, ігйсіог, зргіпкіег); франц. вінегрет, корнішон, томат (із Vіпаіё^ёііе, согпісНоп, Іотаіе).