Тема 9. Особистість, формування та розвиток особистості

( Індивід, людина, особистість, індивідуальність. Психологічна структура особистості. Формування та розвиток особистості. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості )

Людина – це біологічна істота, яка належить до класу ссавців, вид Homo Sapiens. На відміну від інших тварин, цей вид наділений свідомістю, тобто здатністю пізнати сутність як зовнішнього світу, так і свою внутрішню природу, та залежно від цього розумно діяти. Людина як біологічний вид характеризується особливою зовнішньою організацією, для якої характерні такі ознаки: пряма хода, наявність рук, пристосованих до праці, високорозвинутий мозок, здатний відображати світ через поняття і перетворювати його згідно зі своїми потребами, інтересами, ідеалами. Людина разом із тим істота соціальна. Суспільне життя і праця не тільки удосконалили природну організацію людини, але й підкорили її собі.

Індивід – 1) окремий представник людського роду;

2) одиничний представник соціального цілого.

Індивідуальність - поняття , яке підкреслює в людині її самобутність, наявність в неї особливих, одиничних, неповторних властивостей.

Особистість – 1) діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який займає певне положення в суспільстві і виконує певну суспільну роль. Роль – це соціальна функція особистості;

2) особистість свідомо підкреслює вольовий початок людини, виражає її самостійність і незалежність.

Якщо людина, як індивідуальність, виражає себе в продуктивних діях, то в особистості цікаві передусім вчинки, які є свідомими актами поведінки. Якщо поняття “індивідуальність” – категорія естетична, і головним критерієм тут є оригінальність вчинку, то в особистості головне – здатність відрізняти добро від зла, діяти відповідно до цього, відповідати за свої вчинки.

Персоналізація – процес, у результаті якого суб’єкт займає ідеальне положення в життєдіяльності інших людей і може виступати в суспільному житті як особистість.

Активність особистості – здатність особистості до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого перетворення нею навколишнього середовища, а також самої себе.

Інтерес – емоційно забарвлене ставлення до навколишнього, спрямованість людини на певний об’єкт чи певну діяльність, викликану позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.

Переконання – психічний стан, який характеризується стійкими поглядами, щирою впевненістю у правильності своїх думок, поглядів.

Життєва програма – сукупність віддалених і близьких цілей життя людини, а також способів їх досягнення.

Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості.

Образ “Я” – результат виділення людиною самого себе в оточуючому середовищі, що дозволяє їй відчути себе суб’єктом своїх фізичних і психічних властивостей, дій і процесів.