
- •Тема 1. Вступ. Дійсні числа
- •1. Вступ
- •2. Елементи теорії множин
- •Поняття відображення або функції.
- •1. Поняття відображення або функції
- •2. Потужність множин
- •3. Зчисленні множини
- •4. Математична індукція
- •1. Дійсні числа
- •1. Аксіоми додавання і множення
- •2. Аксіоми порівняння дійсних чисел
- •Аксіома неперервності дійсних чисел
- •2. Деякі властивості дійсних чисел
- •Із означення множини дійсних чисел випливає, що ця множина впорядкована.
- •1. Поняття ізоморфізму
- •2. Інтерпретація множини дійсних чисел
- •3. Найбільш вживані числові множини
- •4. Межі числових множин
- •5. Абсолютна величина числа
- •Абсолютна величина числа позначається символом .
- •Тема 2. Числові послідовності
- •1. Означення числової послідовності
- •2. Арифметичні дії над числовими послідовностями Нехай задано послідовності і .
- •2. Обмежені і необмежені числові послідовності
- •4. Нескінченно малі і нескінченно великі послідовності.
- •5. Основні властивості нескінченно малих послідовностей
- •1. Збіжні послідовності
- •2. Властивості збіжних послідовностей
- •3. Невизначені вирази.
- •1. Граничний перехід у нерівностях
- •2. Монотонні послідовності
- •3. Число е
- •4. Теорема про вкладені відрізки.
- •1. Теорема про вкладені відрізки.
- •3. Теорема Больцано-Вейєрштрасса
- •4. Критерій Коші збіжності числової послідовності.
- •1. Поняття метричного простору
- •2. Повні метричні простори.
- •3. Доповнення простору.
- •Тема 3. Границя функції однієї змінної
- •1. Границя функції. Означення границі функції за Гейне й за Коші.
- •2. Односторонні границі
- •3. Границя функції на нескінченності
- •4.Теореми про границі функцій
- •1. Визначні границі
- •2. Нескінченно малі й нескінченно великі функції
- •3. Порівняння нескінченно малих функцій. Еквівалентні нескінченно малі функції.
- •Тема 4. Неперервні та рівномірно неперервні функції
- •1. Неперервність функції в точці
- •2. Операції над неперервними функціями
- •1. Поняття рівномірної неперервності функції.
- •2. Теорема Кантора про рівномірну неперервність функції.
- •3. Теорема про неперервність оберненої функції.
- •Тема 5. Диференціальне числення функції однієї змінної
- •1. Задачі, що проводять до поняття похідної
- •Після спрощення одержуємо
- •2. Означення похідної
- •3. Механічний та геометричний зміст похідної
- •4. Односторонні похідні
- •5. Нескінченні похідні
- •1. Диференційовність функції
- •2. Похідні елементарних функцій
- •3. Похідна оберненої функції.
- •1. Диференціал функції
- •2. Похідні й диференціали вищих порядків
- •3. Формула Лейбніца для п-ної похідної добутку двох функцій.
- •4. Диференціали вищих порядків.
- •Тема 5. Застосування диференціального числення до дослідження функцій
- •1. Теореми про середнє значення
- •2. Теорема Ферма
- •3. Теорема Ролля
- •4. Теорема Лагранжа
- •5. Теорема Коші
- •1. Розкриття невизначеностей. Правило Лопіталя.
- •2. Застосування правила Лопіталя при розкритті невизначеностей вигляду .
- •1. Формула Тейлора для многочлена. Розглянемо многочлен
- •6.2. Формула Тейлора для довільної функції
- •Звідси одержуємо:
- •1. Ознака монотонності функції
- •3. Необхідні й достатні умови існування екстремуми функції
- •Достатні умови існування екстремуму функції.
- •1. Опуклість та вгнутість кривої. Точки перегину
- •2. Асимптоти графіка функції
- •3. Загальна схема дослідження функцій і побудови їх графіків
- •Тема 7. Інтеграл ньютоналейбніца
- •1. Поняття первісної функції та невизначеного інтеграла
- •2. Основні властивості невизначеного інтеграла
- •3. Таблиця основних інтегралів
- •5. Безпосереднє інтегрування
- •4. Метод підстановки
- •6. Інтегрування частинами
- •1. Подання раціональних дробів у вигляді суми найпростіших дробів
- •2. Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •1. Інтегрування ірраціональних функцій
- •Інтегрування деяких тригонометричних функцій
- •Приклади
3. Найбільш вживані числові множини
Нехай
.
Будемо використовувати наступні
позначення:
відрізок,
інтервал,
півінтервал,
півінтервал.
Указані множини ще називають проміжками.
Ми розглядатимемо також і нескінченні
множини, використовуючи для цього
символи
.
Околом точки
називається довільний інтервал
,
який містить точку
,
тобто
.
Інтервал
називається
околом
точки
.
Точка
називається центром цього околу, а число
його радіусом. Зазвичай
так позначають околи з центром у точці
і дуже малим радіусом, тобто коли
досить мале.
4. Межі числових множин
Нехай задано непорожню числову множину
.
Множина
називається обмеженою зверху, якщо
існує таке дійсне число
,
що для кожного
виконується нерівність
Множина
називається обмеженою знизу, якщо існує
таке дійсне число
,
що для кожного
виконується нерівність
При цьому числа
і
називаються відповідно верхньою та
нижньою межею множини
.
Множина, яка обмежена зверху й знизу, називається обмеженою.
Очевидно, що будь-яка обмежена зверху
(знизу) множина
має безліч верхніх (нижніх) меж.
Найменша верхня межа обмеженої зверху
множини
називається точною верхньою межею або
верхньою гранню цієї множини і
позначається
(supremum (лат.) – найвище).
Найбільша нижня межа обмеженої знизу
множини
називається точною нижньою межею або
нижньою гранню цієї множини і позначається
(infimum (лат.) – найнижче).
Якщо
,
то для довільного числа
існує
таке, що
.
Якщо
, то для довільного числа
існує
таке, що
.
Теорема. Будь-яка непорожня обмежена зверху числова множина має точну верхню межу. Якщо ж вона обмежена знизу, то має точну нижню межу.
Доведення. Нехай
– непорожня обмежена зверху числова
множина. Тоді множина
чисел, які обмежують
зверху, непорожня. Із означення верхньої
межі випливає, що
виконується нерівність
.
За аксіомою неперервності дійсних чисел
існує таке число
,
що
виконується нерівність
.
Із цієї нерівності випливає, що
обмежує
зверху, тобто є верхньою межею, і є
найменшим із усіх верхніх меж, тобто є
точною верхньою межею.
Друга частина теореми доводиться аналогічно.
Якщо множина
не обмежена зверху ( знизу ), то за
домовленістю пишуть
.
5. Абсолютна величина числа
Абсолютною величиною (модулем)
числа
називається саме число
,
якщо
,
число –
,
якщо
.
Абсолютна величина числа позначається символом .
Із означення абсолютної величини
випливає, що нерівності
і
,
де
рівносильні, тобто
.
Теорема. Абсолютна величина
суми двох чисел не більше від суми
абсолютних величин чисел, тобто
.
Доведення. За означення абсолютної величини
для будь-яких
чисел
.
Додаючи почленно ці нерівності, одержимо
.
Остання нерівність рівносильна нерівності
.
Теорема. Абсолютна величина різниці двох чисел не менше від різниці абсолютних величин чисел, тобто
.
Доведення. Для будь-яких чисел
маємо
За попередньою теоремою
.
Звідси одержуємо
.
Зазначимо, що
мають місце співвідношення