2.3 З’єднання комп’ютерних систем

Персональний комп’ютер як автономний пристрій може з успіхом використовуватися, як домашній комп’ютер. Проте, бізнес-структурам, урядовим установам, школам потрібні можливості обміну інформацією, сумісне використання устаткування та ресурсів. Комп’ютерні мережі створювалися для об’єднання автономних комп’ютерів. Комп’ютери у мережі визначаються як робочі станції.

Мережа – це група комп’ютерів, що з’єднані для сумісного використання ресурсів, як показано на рис. 2.2. Це заощаджує кошти, оскільки не потрібно купувати периферійне устаткування для кожного комп’ютера. Наприклад, принтер у лабораторії може використовуватися усіма студентами. Мережа також дозволяє користувачам сумісно використовувати файли. Якщо робота ведеться над груповим проектом, файл може зберігатися на центральному комп’ютері, тобто на сервері. До цього файлу можна отримати доступ з будь-якого комп’ютера лабораторії.

Рисунок 2.2 – Комп’ютери, що об’єднані у мережу, можуть сумісно використовувати дані, програмне забезпечення, периферійне обладнання

Мережі не обмежуються офісом, будинком або студентським містечком. Мережі можуть охоплювати всі офіси в компанії або цілий район. Школа, наприклад з’єднана з головним офісом району, як і решта шкіл району. Мережа Internet з’єднує мільйони більш малих мереж.

Більшість підключень виконано за допомогою дротів (кабелів). Проте, бездротові підключення (wireless) стають все більш популярними. За допомогою кабелю можна передавати голос, дані, або те і інше разом. У будинках можуть бути встановлені модеми, що підключені до телефонних сокетів. Телефонна лінія може передавати голосовий сигнал, якщо підключено телефонний апарат, і дані, що кодуються аналоговим сигналом, якщо підключено модем. Сьогодні, доступні інші, більш швидкі під’єднання до Internet, такі як DSL, T1, T2 і E1 лінії. У деяких частинах світу також використовується ISDN. Більшість цих технологій використовується в основному бізнес-структурами через їх високу вартість. Деякі з високошвидкісних послуг доступні лише в обмеженій області. Проте, удосконалення пристроїв комунікації і збільшення попиту на високошвидкісні підключення призведуть до того, що велика кількість домашніх користувачів буде мати доступ до цих Internet-підключень у наступні кілька років.

2.4 Поява Internet

У 1960-х роках Міністерство оборони США (DoD - Department of Defense) визнало необхідність встановлення комунікаційного зв’язку між основними військовими базами США. Перш за все для того щоб підтримувати зв’язок, якщо ядерна війна призведе до масового руйнування традиційних каналів зв’язку. До проектів створення комп’ютерної мережі також були залучені головні університети, такі як Каліфорнійський та Массачусетський технологічний інститут.

Міністерство оборони заснувало дослідницькі центри усюди в Сполучених штатах. У 1968 році агентство ARPA уклало контракт з корпорацією BBN щодо створення комп’ютерної мережі. Ця мережа базувалася на технології комутації пакетів, що була створена для кращої передачі комп’ютерних даних.

Коли почався проект ARPANET ніхто не міг передбачити, що мережа досягне таких великих розмірів. Впродовж 1970-х років багато вузлів було додано до мережі як у США, так і за кордоном.

У 1983 році ARPANET було розділено. У військовій мережі MILNET, що була інтегрована з мережею даних міністерства оборони DDN, залишилося 68 вузлів зі 113 існуючих. DDN було створено у 1982 році.

Доменна система імен DNS (Domain Name System) була введена у користування у 1984-му році. Ця система була потрібна для відображення зручних імен хостів (host- комп’ютер, який підключено до мережі) у IP-адреси. Цей метод відображення був набагато ефективнішим та зручним, ніж усі попередні методи. У 1984 році більш ніж 1000 комп’ютерів було підключено до мережі.

У другій половині 1980-х мережа значно збільшилася. Наприклад, національним науковим фондом NSF були створені суперкомп’ютерні центри в США у Прінстоні, Каліфорнійському університеті, Університеті штату Іллінойс, Корнельскому університеті. У цей же час було створено IETF – цільову групу інженерної підтримки Інтернету. До 1987 року у мережі вже було 10000 хостів. До 1989 року їх кількість перевищила 100000.

Феноменальні темпи росту 1980-х були нічим порівняно з 1990-ми. ARPANET еволюціонував у Internet, Американський уряд висунув програму розвитку так званої інформаційної супермагістралі. Центральна магістраль Мережі національного наукового фонду (NSF NET) була реконструйована до швидкості Т3, 44736 MBps. У 1991 році вона пересилала більш ніж 1 трильйон байт на місяць. У 1992 році було організовано суспільство Internet (ISOC) і більш ніж 1 мільйон хостів існувало в Internet – рис. 2.3.

1990-ті роки побачили вибух торгівлі в Internet. До 1995 року стала поширеною on-line реклама, з’явилися on-line банківські послуги, і навіть піца могла бути замовлена через Internet.

Рисунок 2.3 –Експоненціальний ріст Internet

Останні п’ять років сторіччя були наповнені новими подіями майже не щодня. Потокове аудіо та відео, Java та ActiveX скрипти з’явилися завдяки високій якості зв’язку, яка була доступна за все нижчими та нижчими цінами. Доменні імена стали крупним капіталом і особливо бажані імена продавалися за понад один мільйон доларів США. У наш час мільйони сайтів існують у Word Wide Web, і мільйони комп’ютерів приєднані до цієї мережі.

Велике зростання у комп’ютерній індустрії призвело до зростання числа робочих місць.