- •Тема 5. Прикріплення деталей низу взуття.
- •5.1. Загальні положення прикріплення деталей низу взуття.
- •5.1.1. Класифікаційна характеристика методів кріплення підошов.
- •5.1.2. Перспективи розвитку методів кріплення підошов.
- •5.2. Хімічні методи кріплення деталей низу взуття.
- •5.2.1. Клейовий метод кріплення підошов.
- •5.2.1.1. Суть і характеристика клейового методу кріплення підошов.
- •5.2.1.2. Фактори, які впливають на міцність клейових кріплень.
- •5.2.1.3. Теоретичні основи процесу склеювання підошви з верхом.
- •5.2.1.4. Розробка технологічного процесу прикріплення підошов із різних матеріалів різними клеями.
- •5.2.2. Литтєвий метод кріплення підошов.
- •5.2.2.1. Суть і характеристика литтєвого методу кріплення підошов.
- •5.2.2.2. Способи та види лиття низу, їх характеристика.
- •5.2.2.3. Устаткування і конструкція прес-форм для лиття низу на взутті.
- •5.2.2.4. Особливості підготовки сліду взуття до лиття, технологічний процес лиття. Дефекти лиття.
- •5.2.2.5. Особливості технології виготовлення взуття литтєвим і строчково-литтєвим методами.
- •5.2.3. Прикріплення підошов методом пресової вулканізації.
- •5.2.3.1. Суть і характеристика методу пресової вулканізації.
- •5.2.3.2. Устаткування і конструкція прес-форм, схеми взаємодії їх частин.
- •5.2.3.3. Способи вулканізації низу на взутті і режими процесу.
- •5.2.3.4. Технологічний процес вулканізації низу на взутті.
- •5.3. Прикріплення каблуків та набійок.
- •6. Опорядження взуття.
- •6.1. Загальні відомості про опорядження взуття.
- •1. Призначення опорядження взуття. Класифікація опоряджувальних операцій.
- •2. Шляхи удосконалення технології опорядження взуття. Нові засоби опорядження.
- •6.2. Опорядження верху і низу взуття.
- •1. Основні операції опорядження верху взуття.
- •2. Заключні опеорації виробництва взуття: вклеювання вкладних устілок, шнурування, застібання, манкіровка та упаковка взуття.
5.2.1.3. Теоретичні основи процесу склеювання підошви з верхом.
Основні чинники, що діють під час склеювання одного виду матеріалу з іншими, такі: в’язкість, молекулярна вага, реакційна здатність груп, схильність до кристалізації та полярність речовини і склеюваних поверхонь, процес полімеризації або поліконденсації з утворенням при цьому побічних продуктів, природа бічних груп у полімерних ланках речовини, що склеює, а також тонка, рідка або газова плівка на поверхнях, які склеюють.
Міцний зв'язок під час склеювання забезпечують клейові речовини, які в результаті затвердіння спричиняють утворення клейових зєднань, що складаються з двох однорідних або різнорідних тіл – субстратів, з’єднаних проміжним шаром-адгезивом.
Міцність будь-якого клейового зєднання передусім залежить від адгезії, когезії та аутогезії застосованого клею. Адгезія – взаємодія приведених у контакт різнорідних поверхонь, зумовлена виникненням адгезійного зв’язку за рахунок дії міжмолекулярних сил або сил хімічної взаємодії. Когезія – міжмолекулярна взаємодія в матеріалі. Від когезії залежить міцність адгезиву і субстрату. Аутогезія – взаємодія, зумовлена молекулярними зв’язками між поверхнями однорідних тіл, що перебувають у контакті.
Сутність адгезії пояснюють наведені нижче теорії адгезії, які поділяють на специфічну і механічну адгезії. Механічна адгезія залежить від фізичного стану склеюваних поверхонь і зумовлена проникненням адгезиву внаслідок міграції в пори і нерівності склеюваних поверхонь субстрату з утворенням стрижнів-заклепок. Специфічна або термодинамічна адгезії в основному залежать від хімічної та інших сил взаємодії адгезиву і субстрату. Її пояснюють такими теоріями: адсорбційна пояснює здатність адгезиву та субстрату до взаємодії полярними функціональними групами, що перебувають на граничній поверхні, матеріалів, що контактують; електрична заснована на виникненні за тісного контакту двох діелектриків (або матеріалу і діелектрика), контактної електризації, що виявляє себе в характерному потріскуванні і світінні під час відшарування плівки адгезиву від субстрату. За цією теорією механізм адгезії пояснюють електростатичною і міжмолекулярною взаємодією між поверхнями, що контактують; дифузійна пояснює склеювання тим, що адгезія та уутогезія полімерів полягає у дифузії довго ланцюгових молекул або їхніх кілець, у результаті чого утворюються міцні зв’язки між клейовою плівкою і поверхнею, що клеється. За адгезії здійснюється взаємна дифузія дифузія макромолекул двох різних полімерів. За цією теорією адгезію розглядають як процес обємної, а не поверхневої взаємодії; молекулярна заснована на механізмі тих самих зв’язків, що розглядалися попередніми теоріями, і пояснює механізм адгезії з урахуванням сукупності усіх взаємодіючих сил, надаючи великого значення когезій ним властивостям адгезиву і субстратів, що можуть змінюватися в процесі формування клейового зєднання; хімічна пояснює склеювання збільшенням адгезії та виникненням хімічних зв’язків між молекулами адгезиву і субстрату. Таку хімічну взаємодію виявлено у випадках застосування поліуретанових клеїв, а також під час склеювання з металами.