6. Опорядження взуття.

6.1. Загальні відомості про опорядження взуття.

1. Призначення опорядження взуття. Класифікація опоряджувальних операцій.

Процес виробництва взуття складається з численних операцій, кожна з яких так чи інакше впливає на якість виробів і техніко-економічну ефективність виробництва. У цьому процесі опорядження взуття посідає одне з центральних місць, визначаючи зовнішній вигляд виробів, їхні естетичні якості. При цьому приділяють велику увагу і зовнішньому вигляду, і експлуатаційним характеристикам.

Технологічний процес опорядження взуття в складальних цехах – комплекс операцій, спрямованих на надання взуттю товарного вигляду. Опорядження взуття виконують для:

- відновлення зовнішнього вигляду виробів, втраченого під час виконання технологічних операцій від дії вологи, тепла, розчинників, механічних ушкоджень;

- декорування виробів, створення декорованих ефектів через надання блиску, певного кольору або відтінку, імітації іншого матеріалу, нанесення будь-якого малюнка за допомогою фарби, строчок та ін.;

- видалення надлишків матеріалу за контуром деталей низу, надання обробленим поверхням певної конфігурації, отримання гладенької поверхні і зміни зовнішнього вигляду цих деталей шляхом їхнього фарбування, полірування або апретування;

- спеціального оброблення деяких видів поверхонь виробів зі шкіри для надання їм деяких властивостей, що не мають відношення до поліпшення зовнішнього вигляду, наприклад, водовідштовхувальних (гідрофобних), антистатичних, бактеріальних та ін.

Зовнішній вигляд взуття в основному залежить від якості композицій, правильності їхнього підбору залежно від покриття шкіри або від якості шкіри без покриття.

Опоряджувальні операції за способом робіт поділяють на: механічні – фрезерування, шершавлення, шліфування та фізико-хімічні – фарбування урізу і ходової поверхні підошви і каблука, чищення верху і підкладки, апретування верху і підкладки та ін. За призначенням опоряджувальні операції поділяються на опорядження низу (підошви та каблука) та верху (заготовки).

2. Шляхи удосконалення технології опорядження взуття. Нові засоби опорядження.

Технологічний процес залежить від методу кріплення підошов, матеріалів деталей нзу та їхнього конструктивного оформлення. Використання кріплення формованих деталей з гуми, полівінілхлориду, поліуретану, термоеластопластів, а також оброблених й опоряджених у плоскому вигляді деталей з натуральної шкіри і гуми для низу у взутті клейового методу суттєво спрощує технологічний процес. Опорядження низу взуття хімічних методів кріплення (литтєвого, пресової вулканізації) дає можливість уникнути цілої низки технологічних операцій.

6.2. Опорядження верху і низу взуття.

1. Основні операції опорядження верху взуття.

Під час обробки верх взуття забруднюється: на ньому можуть з'являтись масляні або клейові плями, подряпини, сліди від притискання механізмами. Для відновлення зовнішнього вигляду взуттєвих матеріалів необхідно очистити верх взуття і підкладку, розпрасувати, заретушувати й апретувати верх. Крім того, у процесі опорядження виконують такі завершальні операції: клеймування фабричної марки, вклеювання вкладних устілок, шнурування, застібання, маркіровка та упаковка взуття.

Чищення верху і низу взуття. У процесі очищення взуття з його верху, підкладки, низу видаляють пил, плями масла, клею, воску та ін. Взуття чистять двома способами – механічним і хімічним.

Механічним способом видаляють пил і затверділі залишки клею, воску та інших речовин. Для цього верх взуття чистять твердими волосяними щітками на машинах типу ХПП-3-О, а залишки клею видаляють гумкою, тупим ножем та іншими інструментами. Взуття із замшевим або велюровим верхом чистять волосяними щітками або щітками з мідних дротинок, оскільки вони піднімають ворс матеріалу й одночасно видаляють пил. Верх необхідно чистити так, щоб не пошкодити матеріал.

Хімічним способом видаляють забруднення, яке не вдалося усунути механічним очищенням. Для цього застосовують різні розчинники жирів (ацетати,, бензин та ін.), мийні засоби (ОП-7, ОП-10). Вибір хімічних речовин для очищення залежить від характеру забруднення і виду покриття шкіри (казеїнового, акрилового, нітроцелюлозного, поліуретанового, емульсійного та ін.). Шкіри казеїнового покриття очищують розчином формаліну у воді, а шкіри нітроцелюлозного, нітроакрилового й акрилового покриття розчином нашатирного спирту. Шкіряну підкладку чистять тими ж інструментами і хімічними матеріалами, що і верх взуття.

Розгладжування верху взуття – усунення складок і зморщок на деталях шкіряного взуття – здійснюють електропрасками або струменем гарячого повітря. Для розгладження застосовують електропраски з терморегулятором (звичайної або спеціальної форми) або апарати типу «фен», що обдувають верх струменем гарячого повітря. Температура поверхні праски залежить від покриття шкіри, але не повинна перевищувати 100*С, щоб не пошкодити шкіру. Верх взуття з кольорової шкіри і текстилю рекомендують розгладжувати через папір або вологу тканину.

Ретушування верху – зарівнювання (підфарбування) вручну незначних дефектів на заготовці верху взуття. Після видалення забруднення плями і невеликі подряпини на лицьовій поверхні шкіри, що не впливають на яість взуття, зафарбовують. Під час ретушування необхідно враховувати вид покриття шкіри, з якої складено заготовку. Так шкіри з нітроцелюлоз ним і нітроакриловим покриттям ретушують нітрофарбами, з казеїновим – казеїновими, з акриловим – акриловими фарбами. Ретушують тонким пензлем з білячого волосу або розпилювачем олівцевого типу. Після ретушування взуття сушать протягом 15-20 хв.

Тонування – декоративне опорядження верху – нанесення фарби на верх взуття під певним кутом нахилу. Виконують його для створення ефектів, які відтінюють краї деталей, строчки, перфорації, а також додають ошатного вигляду всій поверхні заготовки взуття. Для цього використовують композиції нітрофарб із додаванням нітроклею або смол, розчинених у етилацетаті. Тонування виконують фарборозпилювачем 0-37А для аерографічних робіт або розпилювачем олівцевого типу. Перед нанесенням фарби поверхню, що збираються тонувати, рекомендують промити етиловим спиртом або бензином для видалення забруднення. Під час використання фарб із добавкою нітроклею поверхню не промивають.

Апретування – нанесення на поверхню взуття тонкої блискучої плівки для відновлення блиску верху шкіряного взуття, втраченого в процесі її виготовлення, а також для надання виробу ошатного вигляду. Покрита апретурою поверхня набуває м'якого блиску. Плівка апретури має бути досить тонкою, не лущитися і не тріскатися.

Залежно від покриття шкіри використовують різні види апретур. Для оброблення верху взуття зі шкір з казеїновим покриттям застосовують водні апретури, зі шкір з емульсійним і поліуретановим – спиртові і на органічних розчинниках. Останнім часом (замість апретур) верх взуття опоряджують полірувальними композиціями на основі восків. Водні і спиртові апретури наносять на взуття вручну гумовою губкою, тампоном із текстильного матеріалу або щіткою. Апретування розпилюванням має великі переваги порівняно з нанесенням апретури вручну. Завдяки рівномірному й інтенсивному нанесенню апретури на поверхню заготовки відсутні смуги і сліди піни. Верх взуття апретують розпилювачами різних марок типу АК-3-О. Відстань від головки розпилювача до оздоблювальної поверхні повинна бути 100-300 мм. Апретуванню підлягають заготовки верху взуття з лицьових шкір хромового дублення. У разі використання таких шкір, як велюр, нубук, замша, верх взуття не апретують.