108

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

робоча ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

з підготовки фахівців освітньо-професійного рівня „бакалавр”

Дніпропетровськ

2010

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

З А Т В Е Р Д Ж Е Н О

на засіданні Вченої ради університету

(протокол № 12 від 25 лютого 2010 р.)

робоча ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

з підготовки фахівців освітньо-професійного рівня „бакалавр”

С Х В А Л Е Н О на засіданні Науково-методичної ради університету (протокол №3 від 9 лютого 2010 р.)

Дніпропетровськ

2010

Робоча програма навчальної дисципліни “Кримінальний процес” / Укладачі: д.ю.н. Тертишник В.М., д.ю.н. Лобойко Л. М., Сачко О.В., Шиян А.Г.

Рецензенти:

Антонов К. В. - начальник кафедри кримінально-правових дисциплін

Академії митної служби України

доктор юридичних наук, професор

Шаповалова Л. І. - начальник кафедри кримінального процесу Донецького юридичного інституту, кандидат юридичних наук, доцет.

Обговорено та затверджено на засіданні Навчально-методичного комплексу з кримінального процесу ДДУВС

протокол № 1 від 28 серпня 2009 р.

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

протокол № 1 від 28 серпня 2009 р.

Анотація навчальної дисципліни

Кримінальний процес являє собою втілену у форму правових відносин діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, а також інших учасників процесу, спрямована на вирішення названих завдань у галузі боротьби із злочинністю.

У кримінальному процесі можна виділити три основні елементи:

1) кримінально-процесуальне право, тобто право, що регламентує кримінально-процесуальну діяльність;

2) засновану на законі та інших нормах процесуального права діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

3) правовідносини учасників процесу.

Кримінально-процесуальні відносини - це, по-перше, правовідносини між органом дізнання, особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором та судом; по-друге, це правовідносини вказаних суб'єктів процесу з потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим та іншими учасниками процесу, а також правовідносини даних учасників процесу між собою. Кримінально-процесуальні відносини являють собою, правову форму діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури та суду, а сама ця діяльність є змістом кримінально-процесуальних відносин.

Кримінальний процес - це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних; встановлення об'єктивної істини та забезпечення захисту прав і свобод людини, захист суспільства та громадян від злочинних посягань, забезпечення правильного застосування закону та здійснення правосуддя.

Наука кримінального процесу – юридична наука, яка представляє сукупність правових ідей, поглядів і уявлень щодо правосуддя, аналізує розробляє і розвиває теорію кримінального процесу та теоретичну модель правосуддя, вивчає систему кримінально-процесуального права, його окремі інститути і норми, аналізує практику застосування процесуальних норм при на різних стадіях кримінального процесу, визначає та досліджує актуальні проблеми удосконалення процесуального права, теорії і практики кримінального процесу та вносить пропозиції і рекомендації по їх розв'язанню, вивчає історичний шлях та тенденції розвитку кримінального процесу України і зарубіжних держав.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна відноситься до фундаментальних, нормативних, обов`язкових, професійно-орієнтованих юридичних дисциплін і займає провідне місце в професійній підготовці юристів.

Навчальна дисципліна “Кримінальний процес” будується на базі процесуального права, практики його застосування і науки кримінального процесу. Вона вивчає діюче процесуальне законодавство, процесуальну діяльність і процесуальні правовідносини, теорію і історію кримінального процесу.

Глибокі знання з кримінального процесу є необхідною передумовою успішної роботи в органах дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Вивчення кримінального процесу передбачає опанування знаннями та вміннями, достатніми для забезпечення встановлення істини та надійного захисту прав і свобод людини, вирішення завдань правосуддя. Важливо й те, що кримінальний процес дозволяє поглибити уявлення про законність, добро і справедливість, вчить шляхетності, гуманності та людяності, дозволяє забезпечувати виховання студентів у дусі відданості ідеям правової держави.

Об’єктом кримінально-процесуальної дисципліни виступає сукупність юридичних явищ: кримінально-процесуальне право (модель процесу); заснована на нормах процесуального права та здійснювана за участі сторін і інших учасників процесу практична діяльність правоохоронних органів та їх посадових осіб (суто сам процес); кримінально-процесуальні правовідносини.

Предмет дисципліни кримінального процесу є концепція кримінального судочинства, закономірності процесуального права, процесуальної діяльності та процесуальних правовідносин, шляхи удосконалення концептуальної моделі правосуддя, особливості та тенденції розвитку теорії та історії кримінального процесу, а також основні досягнення процесуальної науки.

Систему курсу кримінального процесу утворюють норми права загальної та особливої частини в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути. До загальної частини відносяться норми, якими визначаються задачі та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя. Особлива частина охоплює норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна, галузь права і юридична наука має широкі зв'язки з іншими галузями права науками і навчальними дисциплінами. Найбільш глибокі зв'язки кримінальний процес має з конституційним правом, кримінальним правом, міжнародним правом, а також криміналістикою і оперативно-розшуковою діяльністю.

Конституція України визначила пріоритетні напрямки розвитку судової влади, її принципи та основні засади розбудови. Згідно ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

З цього випливає, що: норми Конституції мають фундаментальний і концептуальний характер для всього кримінально-процесуального права; норми кримінально-процесуального права не повинні суперечити Конституції України і прийматись в відповідності з її положеннями; при розв'язанні проблемних ситуацій і конкуренції правових норм перевагу слід надавати нормам конституційного права: нормативні акти, які суперечать Конституції України не мають юридичної сили і не підлягають застосуванню; норми конституційного права є нормами прямої дії і безпосередньо застосовуються в випадках неурегулювання якихось відносин галузевим законодавством.

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Для кримінального процесу це вихідне і визначальне положення означає можливість розвитку законодавства тільки в напрямку зміцнення гарантій прав і свобод людини, недопустимість звуження прав учасників кримінального процесу. Особливого значення набувають проблеми забезпечення недоторканності особи, особистого життя, житла людини.

Зв'язок з міжнародним правом. Виходячи з положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, при здійсненні процесуальної діяльності міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року визначені фундаментальні для правової системи України положення: Суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17); законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 19). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини стає важливим джерелом кримінально-процесуального права України.

Міжнародні угоди про взаємодопомогу держав в сфері кримінального судочинства по суті створюють окремий інститут процесуального права України.

Кримінальний процес та кримінальне право. Кримінальне право визначає поняття злочину, юридичний склад злочину, як підставу кримінальної відповідальності, обставини, що виключають кримінальну відповідальність чи звільняють особу від покарання, поняття і форми вини, види покарань. Норми кримінального права не можуть бути реалізовані без застосування норм кримінально-процесуального права. Кримінально-процесуальне право визначає порядок встановлення як підстав кримінальної відповідальності так і підстав звільнення від кримінального покарання, порядок притягнення винного до кримінальної відповідальності. Кримінальний процес є засобом реалізації, формою застосування норм кримінального права.

Зв'язок кримінального процесу з криміналістикою. При провадженні у кримінальних справах, особливо при провадженні слідчих дій широко використовуються досягнення криміналістичної науки. Криміналістика – наука, яка вивчає засоби і методи встановлення об'єктивної істини, відправляючись від слідів злочину чи іншої події. Другими словами це наука про злочини, сліди злочинів та їх взаємозв'язок. Разом з тим слід зауважити, що всі досягнення криміналістики можуть застосовуватись тільки в рамках кримінально-процесуального законодавства, з дотриманням процесуальної форми.

Співвідношення кримінального процесу з оперативно-розшуковою діяльністю. Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних та негласних (таємних) пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, здійснюваних з використанням оперативних та оперативно-технічних засобів і спрямованих на вирішення завдань пошуку та фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувальну та підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Оперативно-розшукова діяльність включає в себе як гласні, так і негласні заходи. До того, ж, боротьба із злочинністю - лише одна з галузей застосування оперативно-розшукових методів пошуку, отримання і фіксації інформації. Оперативно-розшукова діяльність може використовуватися для отримання розвідувальної інформації в інтересах держави.

Основним завданням оперативно-розшукової діяльності є збирання інформації для з'ясування намірів окремих осіб, запобігання та припинення злочинів. Кримінальний процес акцентується на розкритті злочинів та здійсненні правосуддя.

За своїм змістом оперативно-розшукова діяльність є інформаційно-пошуковою та пізнавальною, тоді як кримінальний процес є більше доказовою та правозастосовчою діяльністю.

За результатами і значенням процесуальна та оперативно-розшукова діяльність відрізняються тим, що результати оперативно-розшукової діяльності частіше мають таємний характер, а джерело та спосіб отримання інформації розголошенню не підлягають. В силу цього в переважній більшості дані оперативно-розшукової діяльності здебільшого мають орієнтуючий, допоміжний характер і використовуються для побудови версій та визначення необхідності провадження тих або інших слідчих дій. Значення доказів може мати надана слідчому оперативна інформація за умови її допустимості її до використання в кримінальному судочинстві, тобто законності її отримання, її достовірності та можливості її перевірки.

Кримінальний процес є такою галуззю юриспруденції в рамках якої широко застосовуються практично всі юридичні науки. Широка ерудиція і глибокі юридичні знання – необхідна передумова успішної кримінально-процесуальної діяльності.

Найважливіші світоглядні ідеї та категорії, які мають бути твердо засвоєні при вивченні курсу кримінального процесу – це верховенство права, презумпція невинуватості обвинуваченого та добропорядності людини, повага до честі і гідності особи, невтручання в її приватне життя, справедливість і гуманізм.

Час визначає необхідність спрямування юридичної науки в першу чергу на забезпечення істини й справедливості, захист прав і свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу майбутнього.

Важливо досягти того, щоб при вивченні кримінального процесу було те тільки поглиблено уявлення про істину, свободу і справедливість, а й досягнуто виховання студентів у дусі шляхетності, гуманності та людяності, відданості ідеям правової держави.

Завдання дисципліни:

а) науково-юридичні:

- поглиблене вивчення слухачами всіх положень кримінально-процесуального законодавства та механізмів його застосування в практичній діяльності;

- придбання слухачами навичок і вмінь ефективного застосування процесуального законодавства для забезпечення встановлення об'єктивної істини, захисту прав і свобод громадян, справедливості правосуддя;

- опанування слухачами необхідною науково-методологічною підготовкою, яка забезпечує їм бачення виникаючих проблем законодавства і практики його застосування, шляхів їх розв'язання, використовуючи навички творчого мислення та самовдосконалення свого професійного рівня;

- формування навичок прийняття юридичних рішень та складання юридичних документів по кримінальних справах, опанування логікою, мовою та офіційно-діловим стилем документів;

б) загальноосвітні:

- підвищення правової культури та ерудиції фахівців,; опанування практикою Європейського суду з прав людини; оволодіння досвідом інших держав у здійсненні правосуддя та науковими ідеями в цій сфері

в) виховна:

- формування впевненості фахівців у благодійності реалізації принципу верховенства права та інших ідей правової держави в кримінально-процесуальній діяльності, відданості ідеям істини, добра, справедливості й законності, почуття відповідальності перед суспільством, державою й людиною.

Студент має опанувати понятійним апаратом процесуальної науки (знати основні наукові дефініції - «кримінальний процес» «процесуальні функції» «принципи кримінального процесу», «верховенство права», презумпція невинуватості», «публічність, змагальність та диспозитивність кримінального процесу» , «процесуальні гарантії», «слідчі дії», «докази» «процесуальні рішення», «запобіжні заходи», «обвинувальний висновок», «судове слідство», «судові дебати», «вирок суду», «апеляція тощо) на фундаментальному рівні засвоїти суть та значення принципу верховенства права, процесуальної форми та процесуальних гарантій правосуддя, на практично-творчому рівні засвоїти процесуальну форму провадженні та фіксації слідчих та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

Опанування дисципліною Кримінальний процес передбачає досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки фахівців, при якому вони повинні:

а) знати:

• поняття, предмет, систему та джерела кримінально-процесуального права та зміст складових його інститутів;

• завдання та стадії кримінального процесу;

• функції у кримінальному процесі, зміст та порядок здійснення функцій розслідування, захисту, обвинувачення та правосуддя;

• систему принципів кримінального процесу та зміст і порядок застосування окремих засад судочинства;

• зміст і значення процесуальної форми і процесуальних гарантій правосуддя;

• особливості процесуального статусу учасників кримінального процесу та правовідносин їх між собою;

• поняття доказів та їх допустимості, кримінально-процесуальні засоби збирання, дослідження, перевірки, оцінки та застосування доказів, захисту прав і свобод людини;

• процесуальну форму здійснення слідчих та інших процесуальних дій, форми здійснення правозастосовчої діяльності на різних стадіях кримінального процесу;

• вимоги до процесуальних документів та порядок їх складання й здійснення технічного документування судочинства;

• теорію прийняття процесуальних рішень, вимоги закону до їх змісту та структури, підстави, умови та форму процесуальних дій та рішень;

• поняття, зміст та гарантії захисту прав і свобод людини та юридичних осіб при здійснення правосуддя;

• способи тлумачення та застосування кримінально-процесуальних норм;

• процесуальні методи й форми попередження злочинів, виявлення та усунення причин і умов, які сприяли їх вчиненню;

• процесуальний порядок реабілітації невинуватих осіб;

• прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо розгляду звернень учасників кримінального судочинства;

• особливості міжнародного співробітництва держав в сфері правосуддя;

• стан основних проблем науки кримінального процесу та основні наукові концепції.

б) уміти:

• правильно тлумачити та застосовувати норми кримінально-процесуального права,

• орієнтуватись в системі кримінально-процесуального права, джерелах процесуальних норм та в слідчій і судовій практиці; застосовувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини та розв'язувати проблему конкуренції правових норм;

• збирати і досліджувати докази та інші фактичні дані, перевіряти та оцінювати на предмет належності до справи, допустимості, достовірності та достатності для прийняття процесуальних рішень;

• самостійно здійснювати слідчі та інші процесуальні дії,

• збирати, досліджувати, перевіряти, оцінювати та використовувати докази;

• приймати обгрунтовані та законні рішення, юридично грамотно складати необхідні процесуальні документи;

• забезпечувати захист прав і свобод людини;

• організовувати виконання прийнятих рішень.

Опанування навчальною дисципліною повинно забезпечувати необхідний рівень сформованості вмінь.

Рівень сформованості вміння	Зміст критерію рівня сформованості вміння
1. На репродуктивному рівні	Вміння відтворювати знання, передбачені програмою дисципліни.
2. На алгоритмічному рівні	Вміння використовувати знання в практичний діяльності при розв'язанні типових ситуацій.
3. На евристичному рівні	Здійснювати евристичний пошук змін до законодавства та нові досягнення процесуальної науки для використання їх в практичній діяльності
4. На творчому рівні	Самостійно поглиблювати свої знання та використовувати їх для розв’язання нестандартних завдань та проблемних ситуацій.