1. Методичні вказівки

1. Юридичне визначення сфери податків та інших обов’язкових платежів, їхнє місце в системі державних доходів України

Як відомо, норми податкового права регулюють відносини у сфері встановлення, введення і справляння податків. Тому питання про сферу податків, тобто про те, які власне явища слід розуміти під терміном «податки», яким є коло платежів, що входять до сфери регулювання податкового права, безумовно, є визначальним для курсу податкового права. Іншими словами, необхідно визначити коло обов’язкових платежів, що підлягають режиму правового регулювання податкової системи.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначають­ся законами України про оподаткування. При цьому система оподаткування законодавчо визначається як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування», а обов’язкові пла­тежі, справляння яких не передбачене цим Законом, сплаті не підлягають.

Таким чином, у контексті податкового законодавства під терміном «податки» звичайно розуміють сукупність обов’язко­вих платежів, що містяться у переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів) Закону України «Про систему оподатку­вання».

Визначення сфери податків не може бути повним без їхнього розгляду в системі вищого порядку. З теорії фінансового права відомо, що податки належать до системи державних доходів. Щоб визначити місце податків у системі державних доходів, коротко згадаємо структуру останніх.

Під державними доходами звичайно розуміють сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для здійснення її завдань і функцій.

За порядком формування державні доходи поділяють на централізовані та децентралізовані.

Децентралізовані доходи — це доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються в основному за рахунок їхніх прибутків.

Централізовані доходи — це доходи Державного та місцевого бюджетів, Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та інших державних цільових фондів.

Залежно від того, який метод фінансової діяльності застосовують при залученні того чи іншого виду державного доходу розрізняють обов’язкові платежі й добровільні надходження.

Як відомо, поняття державних доходів є ширшим за поняття доходів Державного бюджету і, крім останніх, охоплює також доходи інших централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Вирізняють особливості в правовому регулюванні відносин по залученню того чи іншого виду державного доходу. Це пояснюється різноманітністю джерел надходження доходів і видів фондів, до яких ці доходи зараховуються. Ураховуючи особливості правового регулювання різних видів доходів, їх класифікують за спільністю ознак у кілька груп:

1) неподаткові доходи;

2) податки;

3) доходи від державного кредиту;

4) доходи від особистого й майнового страхування.

Значна частина державних доходів формується за рахунок неподаткових платежів, до складу яких входять як неподаткові доходи державного та місцевих бюджетів, так і внески до державних цільових фондів.

Доходи державного бюджету — це здійснювані на підставі правових норм обов’язкові й добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для здійснення її функцій.

За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікують на: 1) обов’язкові платежі неподаткового характеру; 2) податки; 3) інші надходження.

Доходи бюджетів за юридичними формами поділяють на податкові й неподаткові.

Бюджетне законодавство класифікує доходи бюджету за п’ятьма розділами:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. офіційні трансферти;

5. державні цільові фонди.

При цьому податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Визначення обов’язкових платежів, поділ бюджетних доходів на податкові й неподаткові в податковому та бюджетному законодавстві має більше формальний, аніж суттєвий характер. Предметом вивчення податкового права заведено вважати коло обов’язкових платежів, що містяться у переліку Закону України «Про систему оподаткування».

Таким чином, з точки зору місця в системі однорідних явищ податки — це різновид державних централізованих доходів, що надходять до бюджетів та державних цільових фондів.

Податки є, безумовно, найважливішим джерелом державних доходів. За оцінками фахівців, їхня частка в складі Державного бюджету України в останні роки становить близько 80 %. Для порівняння, у США частка податкових надходжень становить 90 % бюджету, у Німеччині — 80 %, у Японії — 75 %, у Росії — 80 %.