6. Поняття, ознаки та види податкових правовідносин

Податкові правовідносини — відносини, які виникають відповідно до податкових норм і регулюють встановлення, введення, справляння та стягнення податків та інших обов’язкових платежів.

Податкові правовідносини характеризуються особливими рисами, що обумовлені специфікою предмета й методу податкового права.

По-перше, податкові правовідносини виникають і розвиваються виключно у сфері фінансової діяльності держави на стадії формування державних доходів.

По-друге, податкові правовідносини є формами реалізації публічних інтересів, у зв’язку з чим вони повинні розглядатися як публічно-правові.

По-третє, одною з характерних рис податкових правовідносин є їхній майновий характер. Роль майнових благ відіграють грошові кошти, що надходять від різних суб’єктів до бюджетів і державних цільових фондів у вигляді податків та інших обов’яз­кових платежів.

По-четверте, податкове правовідношення по суті є відношенням владного характеру. Це обумовлено тим, що воно є формою реалізації податкової норми, що має імперативний характер. У зв’язку з цим однією стороною в податкових правовідносинах завжди є держава або уповноважені нею органи, які мають право видавати владні приписи.

Податкові правовідносини можна класифікувати за різними підставами.

Виходячи з функцій, які вони виконують, їх можна поділити на регулятивні та охоронні. Регулятивні правовідносини забезпечують упорядкування діяльності у сфері оподаткування. Більшість податкових правовідносин має регулятивний характер. Охоронні правовідносини виникають у зв’язку з порушенням податкової норми на основі санкції такої норми.

За характером податкових норм податкові правовідносини поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні правовідносини виникають на основі матеріальних норм податкового права. Змістом матеріальних податкових правовідносин є обо­в’язок платника податків сплачувати податок і право податкового органу вимагати його сплати. До процесуальних податкових правовідносин належать відносини, що виникають у ході провадження у справах про податкові правопорушення, у процесі надання відстрочок і розстрочок сплати податків, інших обов’яз­кових платежів.

7. Склад податкових правовідносин

Склад податкових правовідносин розкривається через категорії, які складають сукупність елементів і характеризують об’єкт правовідношення, суб’єкт правовідношення, зміст — права і обов’язки суб’єктів правовідношення, підстави виникнення правовідношення.

Об’єктом податкових правовідносин є те, з приводу чого між суб’єктами податкових правовідносин виникає правовий зв’язок. Наприклад, у відносинах зі сплати податків і зборів об’єктом є відповідні податки та збори.

Поняття суб’єкта податкових правовідносин тісно пов’язане з поняттям суб’єкта податкового права.

Суб’єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може бути учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків.

Суб’єкт податкових правовідносин — реальний учасник конкретних податкових правовідносин.

Можна виділити такі чотири групи учасників (суб’єктів) податкових правовідносин:

• держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування );

• податкові органи;

• платники податків;

• особи, що сприяють сплаті податків.

Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин, які є елементом структури податкових правовідносин, буде розглянуто у двох наступних темах.

Підставою виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин є юридичні факти. Основний поділ юридичних фактів відбувається за ознакою волі на юридичні дії та події. Юридичні дії — це вольова поведінка фізичних і юридичних осіб. Юридичні події — це обставини, що не залежать від волі людей.

За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти — дії поділяються на правомірні й неправомірні дії. Правомірні дії, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.

Дії, що призводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, називаються юридичними вчинками. Дії, що здійснюються з метою досягнення юридичних наслідків, називаються юридичними актами.

Основним юридичним фактом у податковому праві є юридичні акти. До них можна віднести закони, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), накази, інструкції Державної податкової адміністрації (ДПА), судові рішення тощо.

Прикладом юридичного вчинку в податкових правовідносинах є купівля фізичною особою автомобіля. Це юридичний факт виникнення правовідношення зі сплати податку з власників транспортних засобів. Отримання юридичною особою прибутку, що здійснюється при реалізації продукції, робіт, послуг, є юридичним фактом виникнення правовідношення зі сплати ПДВ і податку на прибуток.

Податкові правопорушення є неправомірними діями, які тягнуть за собою відносини по застосуванню фінансових санкцій.

До юридичних фактів — подій, що викликають рух податкових правовідносин, відносяться строки. Наприклад, закінчення строку, на який надано платнику податків відстрочку або розстрочку сплати податку, є юридичним фактом зміни правовідношення зі сплати податку. Також виконання податкового зобов’язання пов’язане з юридичними фактом у вигляді настання строків сплати податків.