Урок - культорологічний феномен, оброблений людськими зусиллями, він створений педагогічною думкою, він - продукт підняття людини до безкінечного процесу пізнання й осмислення світу.

Н.Є. Щуркова

Шкільний урок - це частина життя дитини і одночасно це урок життя для нього. Це саме життя, повне проблем і радості відкриття.

Н.Є. Щуркова

Урок - це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції.

М.М. Скаткін

ВСТУП

Сучасна система освіти характеризується багаточисельними змінами, які обумовлені соціально-економічними умовами розвитку сучасного суспільства і мають суперечливий характер.

З одного боку, система освіти має об'єктиві труднощі, пов'язані з загально-фінансовими проблемами в країні. З іншого боку, розвиток сучасної системи освіти характеризується позитивними тенденціями, які пов'язані з її демократизацією і гуманізацією, з переосмисленням вагомості освіти для суспільства, країни і особистості, її місце в демократичному суспільстві, які зорієнтовані на ринкові відносини і т. д. З' явилися нові типи навчальних закладів, посилилась диференціація навчання, широке застосування отримали розвиваючі технології.

Ці зміни потребують перебудови у структурі та змісті педагогічної освіти.

20 січня 1998 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 65 «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні» (ступеневу освіту), в якій особлива увага звертається на необхідність підвищення рівня якості підготовки і рівня кваліфікації педагогічних кадрів.

Вчитель сучасної школи повинен володіти глибокими теоретичними знаннями і високою педагогічною майстерністю, здійснювати інноваційні процеси, вести дослідницьку роботу, навчати і виховувати дітей. Це, в свою чергу, вимагає вдосконалення навчально-виховного процесу в педагогічних вузах, в тому числі педагогічної практики як важливої форми практичної підготовки педагогів. Від її змісту і організації в певній мірі залежить успіх професійно-педагогічної підготовки студентів.

Як педагогічна категорія практика є складовою навчального процесу, мета якої навчити студентів творчо застосувати в педагогічній діяльності науково-теоретичні знання і практичні навички, отримані при вивченні психолого-педагогічних дисциплін.

На сучасному етапі проблема організації педагогічної практики розглядається кожним вищим навчальним закладом, виходячи з особливостей його змісту і функціонування. Але разом з великою кількістю програм і напрямів в організації педагогічної практики можна виділити загальні тенденції до її побудови і змісту. По-перше, педагогічна практика як компонент загального змісту освіти, орієнтована на сучасні вимоги до педагогічної професії. По-друге, основною ланкою в педагогічній практиці є процес екстеріорізації знань з відповідною апробацією своїх здібностей і можливостей до виконання педагогічної діяльності. По-третє, педагогічна практика повинна готувати майбутніх педагогів до входження в систему варіативної і диференційованої освіти у відповідну швидку адаптацію і переключення з одного виду діяльності на інший, з одного ступеня і рівня взаємовпливу на інший.

Використання зв'язку теорії з практикою в навчанні дає можливість вирішити ряд дидактичних завдань. Перш за все, це дозволить розширити загальні завдання навчально-виховного процесу, конкретизувати зміст наукових знань; перевірити глибину їх засвоєння, розвивати педагогічні здібності. Разом з тим, зв'язок теорії з практикою формує вміння і навички застосування знань, здійснює позитивний вплив на розвиток пізнавальної самостійності, що сприяє розвитку інтелекту, а також вміння правильно орієнтуватися при вирішенні різних педагогічних завдань та життєвих ситуацій.

Для ефективної реалізації зв'язку теорії з практикою необхідно дотримуватися таких умов: науковість вивченого змісту, яка відповідає останнім досягненням сучасної науки і практики; організація самостійної роботи в різних навчальних і практичних ситуаціях; спрямованість навчальної і практичної діяльності на суспільне використання отриманих знань;врахування індивідуальних особливостей і здібностей учнів при реалізації зв'язку теорії і практики.

З метою успішного проходження педагогічної практики у вищому навчальному закладі, необхідно враховувати такі принципи організації і змісту педагогічної практики студентів: взаємозв'язок теоретичної підготовки і практичної діяльності студентів; наступність, систематичність, безперервність практичної підготовки студентів; єдність педагогічного контролю, колективного аналізу діяльності студентів і їх самоконтролю, самоаналізу і самооцінки; варіативність вибору змісту і форм діяльності практикантів; цілісність педагогічного керівництва практикою студентів; взаємодія професійно-педагогічних, навчальних закладів, органів освіти і шкільних установ. Педагогічна практика служить важливою ланкою в системі професійної підготовки вчителя початкових класів і є невіддільною від навчального процесу. Адже студенти шляхом особистого досвіду в школі оволодівають уміннями і навичками викладання свого предмета і виховання учнів, вчаться самостійно і творчо застосувати ті знання, які вони здобули в процесі навчання у вищому навчальному закладі. Практика дозволяє послідовно і в певній системі на протязі багатьох років поєднувати теоретичну підготовку студентів з їх практичною роботою в навчально-виховних закладах.

Система педагогічної практики студентів в умовах ступеневої підготовки спрямована на становлення у майбутніх вчителів практичних навичок, умінь, професійних здібностей, які допоможуть їм в майбутньому успішно здійснювати навчально-виховний процес в школі, і логічно завершує вивчення основних навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, знайомить з явищами, які вивчаються в методиках викладання навчальних дисциплін, актуалізує знання студентів, забезпечує їх практичне застосування.

В процесі педагогічної практики активізується процес професійного становлення і самовизначення майбутніх вчителів, залучення їх до творчого досвіду колег і інноваційного пошуку, відчувається потреба в педагогічних знаннях і вміннях. Теоретичні знання набувають для студентів практичного змісту, так як практична діяльність ставить їх перед необхідністю шукати відповіді на постійно виникаючі питання про завдання, зміст і методи навчально-виховної діяльності з учнями.

Найбільший ефект в підготовці вчителя дає педагогічна практика, яка носить безперервний характер, тобто здійснюється на всіх етапах навчання і в різних видах. Один із принципів, який передбачає, що студент в процесі навчання в педагогічному вищому навчальному закладі повинен на кожному курсі, протягом всього часу навчання, в тій чи іншій формі брати участь у житті школи, дитячого колективу. Це досить добре простежується у вищому навчальному закладі ступеневої підготовки.

Так, в процесі педагогічної практики на 1 освітньо-кваліфікаційному рівні «молодший спеціаліст» студенти набувають таких професійних умінь: визначають мету і завдання навчально-виховного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей і вивчають особливості учня і можливості його розвитку в колективі; планують педагогічну діяльність;

використовують різні форми і методи організації навчально-виховного процесу; співпрацюють з учнями і вчителями; на основі спостережень аналізують навчально-виховну роботу, корегують її, вчаться використовувати теоретичні знання в дії, домагатися їх використовувати в реальній практичній дійсності. В процесі педагогічної практики на цьому освітньо-кваліфікаційному рівні створюються широкі можливості для збагачення творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя. Адже саме практика породжує прагнення відкрити нове, викликає інтерес до вивченого.

Педагогічна практика, організована з другого курсу, дає можливість при вивченні теорії враховувати особистий досвід і теоретично осмислювати власні педагогічні спостереження. Студенти мають можливість ознайомитися з професійною діяльністю вчителя і вихователя, особливостями функціонування сучасних навчальних закладів, шкільним колективом, видами навчально-виховної роботи вчителя.

Педагогічна практика перебудовує сприйняття теоретичних дисциплін. Вона ставить студентів перед необхідністю вирішувати конкретні педагогічні завдання, активно сприймати педагогічну теорію, намагатися знайти в ній відповіді на всі питання. Це підвищує якість засвоєння педагогічних знань, відпрацьовує вміння застосувати теоретичні знання на практиці, крім того на І освітньо-кваліфікаційному рівні «молодший спеціаліст» вчать майбутніх педагогів оволодівати власною поведінкою, керувати своїми психічними явищами.

Результатом педагогічної практики на цьому освітньо-кваліфікаційному рівні є не лише отримання і поглиблення знань про педагогічну діяльність і засвоєння окремих педагогічних вмінь та навичок, а й у певній мірі формування особистості майбутнього вчителя, кількісна зміна його внутрішнього світу, психології, поведінки, розробка основ індивідуального стилю педагогічної діяльності та професійного саморозвитку.

Таким чином, педагогічна практика ставить майбутнього вчителя в умови, які є найбільш близькими до самостійної роботи, а саме: повідомлення учням передбаченого програмою матеріалу, перевірки його засвоєння; виховання учнів через навчання; робота з класом в цілому та з кожним учнем зокрема.

Професійна педагогічна діяльність має ту особливість, що до неї не можна приготуватися один раз і назавжди під час навчання в вузі. Але разом з тим, якщо вчитель підготовлений до самостійної роботи, якщо він вміє самостійно здобувати нові знання, творчо розробляти окремі проблеми, то він з самого початку педагогічної діяльності буде прагнути до активних творчих форм навчання і виховання, до аналізу результатів своєї діяльності.

Отже, на І освітньо-кваліфікаційному рівні «молодший спеціаліст» ми забезпечуємо реалізацію таких функцій: навчаючої, освітньої в цілому і діагностичної частково. Такі функції виділено професором М.М. Рубінштейном, їх суть наступна: набуття педагогічних навичок ( навчаюча), діагностична (визначення здатності до педагогічної діяльності); освітня полягає в тому, що в процесі педагогічної практики відбувається поглиблення загальної і педагогічної освіти, активне засвоєння теорії.

На II і III освітньо-кваліфікаційному рівнях «бакалавр» та «спеціаліст» перед вищим навчальним закладом ступеневої підготовки стоїть завдання реалізувати діагностичну функцію педагогічної практики. Сухомлинський В.О. говорив: «По самій своїй логіці, по філософській основі, по творчому характеру педагогічна праця неможлива без елементів дослідження... Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця приносила вчителю радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворювалось в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу тропу дослідження... Стає майстром педагогічної праці швидше той, хто почуває в собі дослідника». Для того, щоб педагог став дослідником, щоб забезпечити діагностичну функцію педагогічної практики на II і III освітньо-кваліфікаційних рівнях «бакалавр» та «спеціаліст» варто організувати у вищому навчальному закладі ступеневої підготовки дослідницько-діагностичну практику. її метою є: озброєння майбутніх педагогів сучасними методиками дослідження особливостей розвитку учня; навчання аналізувати, проектувати, узагальнювати дані досліджень, робити педагогічні висновки. У процесі педагогічної практики студенти 5-6 курсів проводять дослідницьку роботу. Предметом дослідження можуть бути: пізнавальні інтереси учнів, формування здібностей, творчого мислення, проблемний виклад навчального матеріалу, форми організації навчальної діяльності учнів, впровадження передових педагогічних технологій тощо. Результати досліджень допоможуть студентам розібратися у сучасних наукових дослідженнях, дадуть можливість успішно написати дипломну роботу, а також використовувати результати власних досліджень при виборі активних форм та методів роботи з учнями в педагогічній діяльності, бути готовим до роботи з дітьми в нестандартних ситуаціях, а також сприятимуть формуванню психолого-педагогічних навичок, творчих здібностей.

Педагогічна практика у різних формах та видах, у варіативності свого змісту на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях при вмілому керівництві нею з боку досвідченого викладача сприяє професійному становленню майбутнього вчителя.

РОЗДІЛ 1 . ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГ1ЧНОЇ ПРАКТИКИ НА

І ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОМУ РІВНІ

«МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ»

1.1. Мета і завдання педагогічної практики у системі підготовки вчителя початкової школи

Метою педагогічної практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами навчально-виховної роботи в школі, формування в них професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових та виробничих умовах, виховання інтересу до професії, любові до дітей, потреби систематично поновлювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності, вивчення та використання передового і новаторського педагогічного досвіду, потреб у педагогічній освіті.

Завданнями педагогічної практики є:

• закріплення і поглиблення теоретичних знань студентів;

• формування педагогічних умінь і навичок, професійно значимих якостей особистості;

• вивчення сучасного стану навчально-виховної роботи в школі, надання посильної допомоги в роботі з школярами;

• вивчення передового і новаторського педагогічного досвіду, нових технологій навчання;

• виховання любові до професії, дітей;

- формування педагогічних інтересів, здібностей, потреб у педагогічній самоосвіті;

- розвиток творчого підходу до педагогічної діяльності.

1.2. Перелік функцій, якими повинні оволодіти студенти в процесі педагогічної практики

У системі професійно-педагогічної підготовки вчителя педагогічна практика виконує ряд відповідних функцій: навчальну, виховну, розвиваючу, конструктивно-організаторську, координуючу, комунікативну.

Навчальна функція передбачає актуалізацію, поглиблення, оновлення, застосування теоретичних знань у конкретних педагогічних ситуаціях, формування різноманітних педагогічних вмінь і навичок.

Розвиваюча функція передбачає розвиток пізнавальної і творчої активності майбутніх учителів, розвиток їх педагогічного мислення.

У ході здійснення виховної функції формується світогляд студентів, їх соціальна активність, професійно-педагогічні якості особистості вчителя-класовода.

Конструктивно-організаторська функція передбачає формування організаторських здібностей, необхідних для керівництва навчально-виховним процесом.

Прерогативою діагностичної функції є перевірка рівня професійної спрямованості майбутніх вчителів, ступеня їх професійної підготовленості й придатності до педагогічної діяльності.

У зміст координуючої функції входить об'єднання і узгодженість змісту і намірів педагогічного впливу на школяра.

Комунікативна функція проявляється у стилі взаємовідносин між педагогом, учнями і батьками.

Дані функції формуються різними групами педагогічних умінь студентів, що засвоюються поступово протягом усіх років навчання в педагогічному навчальному закладі.

Перелік професійно-педагогічних умінь і навичок, які формуються в процесі практики

В процесі різних видів педагогічної практики у студентів формуються такі професійно-педагогічні уміння і навички:

• спостерігати і аналізувати організацію навчально-виховної роботи в школі;

• планувати навчально-виховну роботу;

• організовувати навчально-виховну роботу;

• використовувати ефективні методи, форми і засоби роботи з дітьми;

• розвивати в дітей мислення, пізнавальні та творчі здібності, таланти, самостійність;

• вивчати вікові та індивідуальні особливості школярів, проектувати їх розвиток, налагоджувати правильні взаємовідносини;

• використовувати технічні та наочні засоби навчання, виготовляти дидактичний матеріал;

• вести шкільну документацію;

• проводити роботу з батьками.

1.3. Види практики

Студенти проходять навчальну і педагогічну практику.

Навчальна практика - це практика з основ природознавства і краєзнавства; підготовка до роботи з дітьми влітку; показові уроки з фахових методик.

Навчальна практика проводиться з метою одержання і вдосконалення практичних умінь і навичок, необхідних майбутньому вчителеві при організації навчально-виховної роботи з дітьми.

Навчальною практикою керують викладачі відповідних дисциплін за рахунок часу, відведеного на лабораторні та практичні заняття, на навчальну практику згідно з навчальним планом. При проведенні навчальної практики група в 25-30 чоловік поділяється на дві підгрупи по 12-15 чоловік. Ця практика проводиться на різних ступенях підготовки фахівців і організовується на теоретичному фундаменті відповідних дисциплін «педагогіки, психології, фахових методик).

Педагогічна практика - це важлива складова частина професійної підготовки студентів до майбутньої педагогічної діяльності. До педагогічної практики відносяться:

• практика з позакласної виховної роботи;

• літня практика;

• пробні уроки та позакласні заняття;

• практика з додаткової спеціалізації;

• практика «Перші дні дитини в школі»;

• переддипломна.

При проведенні педагогічної практики навчальна група в 25-30 чоловік може поділятися на підгрупи по 5-7 чоловік.

Відповідальність за організацію і проведення практики покладається безпосередньо на керівників вищих педагогічних закладів.

Навчально-методичне керівництво і виконання практики забезпечують кафедри шкільної педагогіки та психології, а також відповідних методик. Загальну організацію практики студентів і контроль за її проведенням у вищому закладі здійснює проректор з педагогічної практики та методист практики.

До її керівництва залучаються досвідчені викладачі вищого педагогічного закладу і спеціалісти з даного фаху, які працюють в установі, де проходить практика.

В ході практики ведеться така документація: графіки проведення позакласних виховних занять, розклади пробних уроків, журнали, щоденники тощо.