Тема 1. Праця як об’єкт вивчення дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини” та основа життєдіяльності суспільства

Зміст учбового матеріалу:

1. Діяльність та її види

2. Праця як об’єкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини”: предмет, завдання, зміст, методи вивчення

3. Система понять про працю: сутність, характер, аспекти розгляду

4. Виробничий фактор праці

5. Місце дисципліни в загальній системі економічних наук

1. Діяльність та її види

Історія розвитку людства пов’язана з активністю людини, яка направлена не лише на задоволення потреб його організму, але й на задоволення потреб людини як особистості. Тому діяльність – це особливий вид активності, який притаманний лише людині (охоплює біологічну життєдіяльність та соціокультурну, специфічну лише для людини). Діяльність виникає, змінюється та удосконалюється з розвитком соціальних відносин, які вона забезпечує, відтворює та змінюється з ними. Отже, діяльність слід розглядати як історичне явище, що виникає, змінюється, удосконалюється разом з розвитком соціальних відносин. Суб’єктом діяльності є людина, яка усвідомлює свою відмінність від навколишнього світу. Об’єктом діяльності є навколишній світ: природа, суспільство, людина. Діяльність, як процес, включає певні засоби та результат, якість якого визначається ступенем відповідності цілям. Вона виступає як особлива форма відносин людини до навколишнього світу та до самої себе, пов'язана зі змінами та перетвореннями людської свідомості та світу.

Основними видами діяльності є перетворююча, пізнавальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художньо-творча. Перетворююча діяльність – це діяльність, в процесі якої активність суб’єкта (людини) приводить до певних змін об'єкта, тобто появі певних нових якостей та ознак. Пізнавальна діяльність – це діяльність, у процесі якої об'єкт не змінюється, однак суб'єкт отримує нові знання та новий духовний стан. Ціннісно-орієнтаційна діяльність – це діяльність, пов'язана з виникненням певних відносин між суб'єктом та об'єктом діяльності. Результатом є певна система цінностей (індивідуальних, групових, суспільних). Комунікативна діяльність – це взаємодії між суб'єктами діяльності. Якість цих взаємодій залежить від рівня знань та намірів учасників спілкування. Художньо-творча діяльність – це органічне поєднання перетворюючої, пізнавальної, комунікативної та ціннісно-орієнтаційної діяльності. Цей вид діяльності втілюється у мистецтві.

Таким чином, основою кожного виду діяльності є якісно різноманітні відносини між суб’єктом та об’єктом активності, тобто відносини перетворення, пізнавання, взаємодії та спілкування, визначення цінностей та певних орієнтирів, творчості.

2. Праця як об’єкт вивчення дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові ресурси”: предмет, завдання, зміст, методи вивчення

“Економіка праці і соціально-трудові відносини” – це наука про працю. Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця – це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Процес праці містить такі три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; пред­мет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці. У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Предметом дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” є праця, взає­мовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання потенціалу працівників, під­вищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати. В умовах становлення і функціонування ринкової економі­ки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати пра­ці працівників, організації і нормування праці, поліпшення планування трудових показників.

Мета дисципліни полягає у формуванні систе­ми теоретичних і практичних знань з питань регулювання соціально-трудових відносин, оплати праці, стимулювання опти­мального використання ресурсів і підвищення продуктивності, ефективності праці, планування праці.

Завдання дисципліни:

• висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем еко­номіки праці;

• розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, само­стійності і відповідальності у роботі;

• формування практичних навичок і вмінь щодо управління працею;

• формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.

Після засвоєння курсу студент повинен знати:

• економічні, правові та організаційні засади трудових відносин працівників з суб’єктами підприємницької діяльності;

• методику формування трудових колективів;

• завдання та напрямки удосконалення організації праці на підприємствах різних форм господарювання;

• організаційно-правові основи нормування та оплати праці;

• особливості нормування та оплати праці працівників підприємства;

• структуру заробітної плати;

• форми поєднання матеріальних і моральних стимулів до праці;

• показники оцінки ефективності праці та планування показників праці;

• проектування раціональних режимів праці та відпочинку;

• державне та договірне регулювання трудових відносин;

• права, обов’язки та відповідальність працівників;

уміти:

• організовувати роботу трудових колективів;

• обґрунтовувати оцінку трудової участі працівників;

• нараховувати основну і додаткову оплату праці, інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

• застосовувати в розрахунках з працівниками ефективні форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, доплати, премії та винагороди;

• визначати та запроваджувати норми виробітку (норми часу), норми обслуговування і нормативи чисельності працівників;

• розраховувати прибуток, створений трудовими колективами і окремо кожним працівником;

• використовувати показники оцінки праці і її оплати в розрахунках;

• здійснювати управління системою організації і оплати праці.

“Економіка праці і соціально-трудові відносини” як економічна наука використовує різноманітні методи. Методом економічної науки є сутність наукових способів, прийомів, які використовуються з метою пізнання економічних відносин. Особливої уваги заслуговують методи наукового пізнання. Ці методи формальної логіки (аналіз і синтез, порівняння і конкретизація, абстрагування тощо), діалектичний метод (судження від абстрактного до конкретного і навпаки, єдність історичного та логічного підходів тощо), системні методи дослідження, економіко-математичне моделювання, економічні експерименти, метод графічних зображень.

Загальними методами для усіх економічних наук є методи економічної теорії:

• методи наукової абстракції – з їх допомогою формують наукові категорії, які розкривають сутність економічних явищ;

• методи побудови економічних моделей;

• методи функціонального аналізу;

• традиційні методи індукції і дедукції, методи економічних експериментів, економіко-математичне моделювання, порівняльної статистики;

• методи класифікації і групування, аналізу взаємозв'язків та динаміки явищ;

• методи оцінки ризику.

До специфічних методів відносять:

• методи оцінки та ефективного використання людського капіталу;

• методи виміру продуктивності праці;

• методи управління працею, контролінгу персоналу;

• прийоми та методи нормування праці, раціональної організації праці;

• методи вивчення витрат робочого часу.

Таким чином, “Економіка праці та соціально-трудові відносини” являє собою частину системи сучасних економічних наук, має загальні фундаментальні основи, використовує єдині категорії та інструментарій.