4. Рівні пізнання: емпіричний і теоретичний, чуттєвий і раціональний.

Пізнання́  – сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу.

Наукове пізнання – це такий рівень функціонування свідомості, внаслідок якого одержується нове знання не тільки для окремого суб’єкта, а й для суспільства в цілому. Нові знання є наслідком професійної діяльності вчених. Наукові знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на індивідуальний і загальнолюдський досвід, на суспільну практику.

Існує два основних рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний. За розробкою П. В. Копніна, вони відрізняються один від одного за чотирма параметрами (стороною вивчення об’єкта, метою пізнання, логічною формою відображення отриманого знання, масштабами його застосування на практиці).

Рівні наукового пізнання

Характерні риси емпіричного рівня пізнання	Характерні риси теоретичного рівня пізнання
1. Об’єкт пізнання вивчається з боку зовнішніх зв’язків	1. Об’єкт пізнання вивчається з боку внутрішніх зв’язків
2. Метою пізнання є протокольна фік­сація різних вимірів явища	2. Метою пізнання є з’ясування сутності явища
3. Логічною формою відображення знання є просте судження	3. Логічною формою отримання знання є умовивід
4. Сфера застосування отриманого знання вузька, вона обмежена кількістю вивчених явищ	4. Сфера застосування отриманого знання широка, вона обмежена лише законами даної теорії

Емпіричний рівень пізнання – це таке знання, зміст якого одержано переважно з досвіду (зі спостережень та експериментів), що піддається певній раціональній обробці, тобто сформульованого певною мовою. Характерною особливістю емпіричного пізнавального рівня є те, що він включає в себе безпосередній контакт дослідника з предметом за допомогою органів відчуттів або приладів, що їх подовжують; дає знання зовнішніх, видимих зв’язків між явищами. Емпіричні знання спираються на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, показання приладів, записані в протокол.

Теоретичний рівень пізнання – це, по-перше, логічне узагальнення практичного досвіду людей, по-друге, протилежні емпіричним методам наукові методи пізнання. Теоретичне знання має загальний і необхідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережних явищ. На цьому рівні можна отримати певні знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення.Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстрак­цій, спеціальні й загальні теорії. Перевага теоретичного знання в тому, що воно дає знання сутності, загального закону і може передбачити майбутнє.

Також існує й інша класифікація рівнів пізнання:

1. Чуттєвий рівень – єдністю відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття – це відображення за домогою органів чуття окремих властивостей, певних сторін речей. Сприйняття – це синтетичний комлекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета, отримання інформації про об'єкт в його цілісності. Уявлення ­ це образ речі чи явища, що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Чуттєве відображення не механічно відтворює реальність.

2. Раціональний рівень – здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів.

Отже, пізнання – це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форми. Чуттєве пізнання – здійснює безпосередній зв'язок з об'єктом, раціональне – відображує загальні, властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню.