Розділ 11. Психологічні питання професійної підготовки кадрів

11.1. Психологічні проблеми виробничого навчання

Ефективна трудова діяльність професіонала в сучасних умовах неможлива без постійного навчання.

Сформована професійна діяльність повинна: 1) досягати наміченої мети — виробляти продукт певного зразка; 2) послідовно виконувати дії та операції, які реалізують відповідну технологію виробничого процесу; 3) відповідати визначеній нормі продуктивності (кількість продукції за одиницю часу); 4) керуючись метою, виконувати свідомо; 5) виконувати легко, вільно, швидко в рівномірному темпі зі значною автоматизацією навиків [8].

У світовій практиці професійного навчання виділяють три концепції підготовки:

1) фрагментарний підхід, який дає базову підготовку в центрах тренінгу, не пов'язаний з цілями конкретних організацій, її визнають неперспективною;

2) формалізований підхід розглядає навчання як частину професійного зростання, як сумісну з потребами організації і особистісними інтересами працівників; базові знання доповнюють структурними з розвитку умінь і навиків, які одержують за допомогою викладачів-тренерів і безпосередніх керівників тих, хто навчається;

3) цільовий підхід — це безперервне навчання, яке пов'язане зі стратегією організації й індивідуальними інтересами того, кого навчають; реалізують за допомогою курсів за вибором, які пов'язані з характеристиками роботи, що виконують без директив лінійних керівників; її визначають перспективною [1].

Зі змінами у суспільстві змінилось ставлення до системи професійної освіти. Цікавою є система професійного навчання у цій країні, яку визнали найдинамічнішою, економічно доцільною й зорієнтованою на майбутнє.

Головна особливість організації професійного навчання ФРН — відповідність мети і змісту вимогам виробництва. Система професійної освіти безпосередньо пов'язана з економікою країни. Мета — підготувати соціально та професійно компетентних працівників. Найважливіший компонент підготовки кваліфікованих працівників — здатність легко і безконфліктно адаптуватися до виробничих умов, інтегруватися в будь-якому виробничому колективі, співпрацювати з колегами*

Нині у ФРН діє мобільна система допрофесійної та професійної підготовки, удосконалення, підвищення і перепідготовки кадрів, різні форми підготовки і підвищення кваліфікації майстрів і вчителів системи професійної освіти.

Найпопулярнішим є поєднання виробничого навчання на підприємствах з відвідування професійної школи. За індивідуальною системою близько двох третин юнаків і дівчат отримують підготовку за 380-ма офіційно затвердженими професіями. Держава скеровує і контролює навчання у професійних школах, торговельно-промислова і реміснича палати наглядають за навчанням на виробництві. Учні відвідують один—два рази в тиждень школи, а підприємства — три—чотири.

У цій системі підготовки кадрів вирішальне значення належить палатам — органам самоуправління підприємців; істотна перевага системи — тісний зв'язок з виробництвом, чітка орієнтація на потреби підприємств, поступова інтеграція учнів у виробництво, висока підготовка майбутніх спеціалістів.

До недоліків належать: поділ єдиного професійно-освітнього процесу, слабкий зв'язок між професійним і виробничим навчанням, вузька професійна підготовка учнів.

Права й обов'язки сторони, яка навчає (підприємця), і того, хто навчається (учня), визначає закон професійної освіти 1969 р. з додатками, які прийняли у наступні роки. Місце учня на підприємстві шукають самі випускники шкіл. Підприємці відбирають учнів на основі іспитів, тестування, бесід, аналізу шкільних свідоцтв про освіту. Вибираючи учнів, важливого значення надають діагностиці соціально та професійно значимих якостей юнаків і дівчат.

У навчальному центрі фірми "Сімекс" кандидати на отримання робочої професії складають два вступні іспити — з німецької мови та математики і проходять тестовий відбір. Зараховують на роботу, враховуючи результати випробування та індивідуальної співбесіди. Отже, з п'яти або шести кандидатів на місце учня відбирають одного.

Навчання в дуальній системі передує укладанню Договору про виробниче учнівство між майбутнім учнем і підприємцем. У договорі обговорено умови професійної підготовки, права й обов'язки відповідальних сторін. Контролюють виконання договору виробничого навчання, проведення іспиту і виявлення робочої кваліфікації торгово-промислові та ремісничі палати.

Нові технології виробництв, упровадження обчислювальної техніки, організаційні й управлінські зміни привели до реорганізації структури та складу навчальних професій. Нові професії зведено до 380 офіційно визнаних професій, які відповідають 20 тис. видів професійної праці. Залежно від сфери виробництва та характеру праці, виділено 17 груп професій. Навчання у кожній групі уніфіковано і має ступеневий характер.

Розглянемо це на прикладі групи професій металообробної промисловості. Нині офіційно визнано шість із 16 спеціальностей. На першому році навчання базову освіту отримують учні у всіх групах професій. На другому — готують за шістьома професіями: механік обладнання, механік-інструментальник, механік з обробки різанням, механік конструкцій, механік промислових установок і автомеханік. Далі вводять спеціалізацію. Наприклад, професія "механік з обробки різанням" поділяється на спеціальності: токарна техніка (токар-автоматик), фрезерна техніка (фрезерувальник), шліфувальна техніка (шліфувальник).

Тривалість підготовки кваліфікованих працівників усієї групи — три з половиною роки.

Перевага такої класифікації полягає в тому, що вона дає змогу максимально зменшити кількість навчальних планів і програм, вирівняти рівень кваліфікації за різними професіями, уніфікувати вимоги випускних кваліфікаційних іспитів.

Навчальні системи, які застосовують у ФРН, допомагають готувати працівників у навчальних центрах підприємств і не використовувати дорогі верстати та матеріали. Застосування комп'ютерних систем навчання, програм й інших видів інформаційної техніки у професійній освіті сприяє впровадженню новітньої технології у виробництво.

Узагальнюючи досвід роботи професійної освіти у ФРН, можна сказати, що йдеться не про копіювання, а про вивчення досвіду, який допоможе нам уникнути можливих помилок, визначить оптимальні варіанти модернізації української професійної школи, підвищить конкурентноздатність підприємств і фірм, сприятиме економічному розвитку країни.