Імажинітивні властивості.

Індивідуальні відмінності в характеристиках уяви і фактори, які впливають на динаміку імажинітивних властивостей, вивчені недостатньо. У психології творчості вивчення творчого мислення поєднано з аналізом прийому творчої (продуктивної) уяви. Будь-яка трудова дія має мету, яка найчастіше виявляється у формі образу кінцевого продукту, результату трудових дій. Здебільшого кінцевий результат раніше визначає малюнок, технологічну кару, словесну інструкцію. Є професії, основний зміст яких полягає в оперуванні образами відтворюючої уяви, наприклад, розмітники, закрійники, диспетчери.

Диспетчер аеропорту на підставі інформації, яка надходить із різних каналів про розташування і рух літаків у своїй уяві створює просторово-часовий зоровий образ повітряної ситуації. Цей образ тривимірний, динамічний. Він охоплює об'єкт, яким керують, у певний момент, а також екстраполяцію його стосовно просторового розташування через 3—10 хв. На підставі образу повітряної ситуації приймають рішення і дають розпорядження, які забезпечують безпеку повітряного руху. В оптимальному розміщенні, коли рух літаків відбувається за графіком, рішення приймаються за стандартним алгоритмом, який передбачений інструкцією. Повітряна ситуація завжди своєрідна, тому відтворююча уява і здатність до зорової, просторової екстраполяції й образу є професійно значимі властивості для диспетчера аеропорту.

Дослідження факторів, які впливають на розвиток професійної уяви, взаємодія образів уяви та пам'яті, вивчення взаємозв'язку образів різних модальностей — актуальні завдання психології праці.

Властивості мислення й інтелект. Мислення, яке входить до трудової діяльності, досліджував Б. М. Теплов і назвали його практичним [15]. Дослідник зауважив низку особливостей практичного мислення: 1) його безпосередньо введено в практичну діяльність, результати вирішення підлягають перевірці; 2) створюється план операції, який належить не до символів і знаків, а до реальних об'єктів або процесів; 3) майже завжди е жорсткий ліміт часу, який не дає змоги висувати багато гіпотез.

Продовжуючи вивчати мислення в праці, В. Н. Пушкін запропонував термін оперативне (від лат. opera — праця), тобто мислення, яке безпосередньо введено до трудової діяльності людини. Діяльність, яка складається з операцій і відбувається швидко: "всі ці відтінки, поняття "оперативний" тією чи іншою мірою належать до оперативного мислення" [11, с, 24]. Оперативного мислення сприймає проблемна ситуація, під якою розуміють конфлікт між умовами й вимогами завдання. У результаті розв'язання завдання виникає нова схема дії, яку не застосовували раніше в аналогічних випадках, яка приводить до усунення розходження, що виникав. Процес розв'язання завдання можна назвати оперативним мисленням.

В. Н. Пушкін зауважив схожість оперативного мислення з творчим. Хоча мислення, яке введено в трудову діяльність, відтворює за відповідною програмою деякий відомий продукт праці, це не має, на думку вченого, принципової різниці механізмів. Планування, яке відбувається за заданою програмою, зберігає своє інтелектуальне значення з огляду на те, що умови змінюються щодня й велика відповідальність перешкоджає виникненню автоматизму, а в деяких випадках оперативне мислення дає зовсім нові результати, тобто є продуктивним.

В. Н. Пушкін визначив, що у роботі диспетчера оперативне мислення виконує такі функції:

1) планування — мисленнєва діяльність зі створення плану функціонування об'єкта, яким керують, на певний час;

2) контроль і регулювання — спеціальна діяльність із виконання запланованого, що вимагає відображення динамічних характеристик об'єкта, яким керують, і співвідношення їх з програмою;

3) розв'язання завдань з усунення різких відхилень від норми в керованих процесах, коли сильно впливає емоційний стан диспетчера і швидкий темп;

4) діагностика — у разі виникнення неполадок й аварійних ситуацій.

Діагностичну функцію мислення в праці вивчали вчені [3]. Вона довела, що для будь-якого об'єкта діагностики притаманне:

а) те саме відхилення від норми з різних причин;

б) одна причина може спричинити одночасно декілька наслідків;

в) комплекси наслідків різних причин можуть бути більш або менш схожими;

г) причини здебільшого приховані від безпосереднього спостереження і вимагають спеціальної роботи для їх відкриття;

ґ) для виділення наслідків (симптомів) може бути потрібна спеціальна робота;

д) випадковості, причинно-наслідкові зв'язки в роботі системи не виключені.

Дослідниця порівнювала дії досвідченого наладчика й початківця, а також інженера в ситуації вирішення діагностичних завдань. Дії наладчика-початківця були близькими до методу випробувань і помилок, а досвідчений спеціаліст прагнув створити повну картину пошкодження, використовуючи додаткові специфічні системи несправності, практично його пошук мав зворотний характер.

На лабораторній моделі об'єкта діагностики P. Т. Сверчкова визначила основні етапи формування практичного досвіду розв'язування діагностичних завдань. Перший етап — інтенсивний пошук діяльності висунутих гіпотез, мисленнєве моделювання зв'язків і перевірка допущень. Другий етап — суб'єкти дослідження виявляють внутрішні зв'язки. Відбувається перебудова в міркуваннях, суб'єкти дослідження починають думати від причини до наслідку. Чим раніше людина переорієнтовується з наслідків на причину, й чим легші мисленнєві переходи від наслідків до причин і навпаки, тим успішніше розв'язуються діагностичні завдання. На третьому етапі мислення ніби передає естафету пізнанню на підставі автоматизації зв'язків. Знову відбувається перехід від наслідку до причини на іншій підставі. Змінюється характер помилок: якщо на перших етапах це переважно помилки мислення, то на останньому — уваги та пам'яті.

Розв'язування прогностичних завдань у трудовій діяльності досліджували вчені [3], які вивчали планування передовими робітниками своєї праці та дійшли висновку, що планування може мати три форми.