2. Поняття майна у сфері господарювання та джерела його формування

Майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визна­чення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єк­тів господарювання та відображаються в їх балансі або врахову­ються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у про­цесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності на­лежать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призна­чення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнан­ня, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, мало­цінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше май­но виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визна­ються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між осо­бою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як пра­вило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а та­кож можливість передачі грошових та інших прав, що виплива­ють з цих документів, іншим особам.

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єк­тів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організа­цій і громадян;

- інші джерела, не заборонені законом.

3. Правова охорона знаків для товарів і послуг.

Знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і пос­луг інших осіб.

Об'єктами правової охорони можуть бути такі знаки для то­варів і послуг:

- словесні у вигляді слів або сполучень літер;

- зображувальні у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині;

- об'ємні у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах;

- комбінації вищезазначених позначень.

Знаки для товарів і послуг можуть бути виконані у будь-яко­му кольорі чи поєднанні кольорів. Знак також може бути зву­ковим, світловим, а також кольором чи поєднанням кольорів тощо.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охо­рони.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зоб­ражують або імітують:

- державні герби, прапори та інші державні символи (емб­леми);

- офіційні назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, пе­чатки;

- нагороди та інші відзнаки.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кіль­кість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, міс­це і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману що­до товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що зумовлена природним ста­ном товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка надає товару істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є то­тожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із:

- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєс­трацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або спо­ріднених з ними товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без ре­єстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими;

- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і нале­жать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких само або споріднених з ни­ми товарів і послуг;

- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у то­му числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються від­повідно до Закону України від 16 червня 1999 р. «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), заре­єстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

- промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом, що вида­ється Державним департаментом інтелектуальної власності. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Свідоцтво надає його власнику право, зокрема, використо­вувати знак, яким вважається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак заре­єстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріп­лений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначе­ним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві това­рів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, спорідне­них з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого викорис­тання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо в наслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначен­ня і знак можна сплутати.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору крім випадків, коли передача може стати причиною введення в оману спожи­вача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє то­вар чи надає послугу. Також власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання зна­ка на підставі ліцензійного договору.