4. Характеристика підприємства, заснованого на власності об'єд­нання громадян

Згідно з ч. 1 ст. 112 ГК підприємством об'єднання громадян є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) для здій­снення господарської діяльності з метою виконання їх статут­них завдань.

Характеристика підприємства, заснованого на власності об'єд­нання громадян

Підприємство об'єднання громадян є унітарним підпри­ємством. Це означає, що за змістом ч. 4 ст. 63 ГК воно створю­ється одним засновником — об'єднанням громадян, який виді­ляє необхідне для його діяльності майно. Наявність інших співзасновників у підприємства об'єднання громадян — громадян, юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності або інших об'єднань громадян тощо виключається.

Підприємство об'єднання громадян засновується на влас­ності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії).

Загальні положення ст. 24 Закону України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» дозволяють зареєстрованим об'єднанням громадян з метою виконання статутних завдань і цілей здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і ор­ганізацій зі статусом юридичної особи, а також засновувати підприємства. Положення ч. З ст. 112 ГК передбачають, що засновником підприємства об'єднання громадян є відповідне об'єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Проте політичні партії, створювані ними установи і організації не ма­ють права засновувати підприємства, крім засобів масової ін­формації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-полі­тичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матері­алів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лек­цій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів, а також самим займатись господарською та іншою комерційною діяль­ністю. Фактично виступати засновниками підприємств як пов­ноцінних суб'єктів господарювання, можуть лише громадські організації.

3. Підприємство об'єднання громадян засновується для здій­снення господарської діяльності.

Засновані підприємства об'єднання громадян мають ста­тус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відпо­відно до цілей і завдань, передбачених їх установчими доку­ментами.

4. Господарська діяльність, заради здійснення якої заснову­ється підприємство об'єднання громадян, покликана досягтимети виконання статутних завдань такого об'єднання.

5. Характеристика державного унітарного підприємства

Державним унітарним підприємством є підприємство, що ут­ворюється компетентним органом державної влади в розпоряд­чому порядку на базі відокремленої частини державної власнос­ті, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Характеристика державного унітарного підприємства

1. Державне унітарне підприємство утворюється на базі відокремленої частини державної власності.

Згідно зі ст. 326 ЦК у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Об'єктами права державної власності є:

майно державних та казенних підприємств, державних організацій, установ та закладів, що діють на основі державної власності (ст. 73 ГК);

акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (ст. 141 ГК);

майно, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації;

майно державних господарських об'єднань, які утворюють­ ся переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) — ст. 120 ГК.

Саме на базі цього майна функціонують державні підпри­ємства; самі вони, а саме їх майнові комплекси також є об'єк­тами права державної власності (див. наведений перелік).

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управлін­ня (ч. З ст. 73 ГК). Воно не несе відповідальності за зобов'язан­нями власника і органу влади, до сфери управління якого воно належить.

2. Частина державної власності, що входить до статутного фонду державного унітарного підприємства, як правило, не по­діляється на частки. Згідно з визначенням унітарного підприємства (ч. 4 ст. 63 ГК) його статутний фонд не поділяється на частки (паї), відповідно, статутний фонд державного унітарно­го підприємства не поділяється на частки взагалі.

3. Державне унітарне підприємство створюється компетен­тним органом державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 326 ЦК від імені та в інтересах держави Ук­раїна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. їх компетенція, в тому числі щодо розпорядження дер­жавним майном, визначається нормативними актами, юридична сила яких варіюється залежно від того, у якій сфері вони діють.

4. Державне унітарне підприємство створюється в розпорядчому порядку і належить до сфери управління органу, який йо­го створив.

Розпорядчий порядок утворення державного підприємства означає, що такому утворенню передує видання компетентним органом державної влади відповідного акта про це.

5. Правовий статус майна державного підприємства характеризується наявністю обмежень, що не є характерними для юри­дичних осіб інших форм власності.

Так, крім закріплення майна за державним підприємством не на праві власності, а на праві господарського відання (див. ст. 136) або оперативного управління (див. ст. 137 ГК), перед­бачені обмеження на передачу безоплатно належного держав­ному підприємству майна, встановлено правило щодо відчу­ження належних такому підприємству основних фондів за по­передньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, як правило, на конкурентних засадах (ч. 2 ст. 75; див також ч. 4 ст. 77 ГК), заборонено виступати засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, госпо­дарських товариств, кооперативів (ст. 1 Декрету Кабінету Мі­ністрів «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприєм­ницької діяльності, створених за участю державних підпри­ємств») тощо.

6. Законодавством визначаються види діяльності, займатися якими можуть виключно державні підприємства. Наприклад, відповідно до ст. 4 Закону «Про підприємництво» діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та бо­єприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, мо­же здійснюватися тільки державними підприємствами.

Класифікація державних унітарних підприємств

Згідно з ч. 8 ст. 73 ГК державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприєм­ницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підпри­ємництва, зазначених у ст. 44 ГК, і несе відповідальність за нас­лідки своєї діяльності усім належним йому на праві господар­ського відання майном (ст. 74 ГК).

Держава та орган, до сфери управління якого входить дер­жавне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених законодав­ством.

Казенні підприємства згідно зі ст. 76 ГК створюються за рі­шеннями Кабінету Міністрів України у галузях народного гос­подарства, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно не­обхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і ха­рактером потреб, що ним задовольняються, як правило, не мо­же бути рентабельним;

— приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підпри­ємства.