- •1. Поняття підприємницького права
- •2. Співвідношення підприємницького права з іншими галузями права
- •3. Джерела підприємницького права.
- •4. Поняття та ознаки підприємницької діяльності (підприємництва)
- •5. Принципи підприємницької діяльності
- •6. Види підприємницької діяльності.
- •7. Поняття та загальна характеристика суб'єктів підприємницької діяльності
- •8. Види суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)
5. Принципи підприємницької діяльності
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз, може здійснювати ся тільки державними підприємствами та організаціями);
- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України;
- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України (див. ознаку № 4 підприємницької діяльності);
- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;
- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Цей принцип обмежується, зокрема, положеннями Закону України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зарахування на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
6. Види підприємницької діяльності.
При розмежуванні підприємницької діяльності за видами допускається застосування різних ознак і, відповідно, критеріїв класифікації підприємницької діяльності.
-
За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовідносин підприємницьку діяльність можна класифікувати на:
- виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція;
- невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяють: -діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтних робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезень); -діяльність із зайняття торгівлею; -інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку.
-
За ознакою суб'єкта — учасника відповідних правовідносин підприємницька діяльність поділяється на:
- підприємництво без створення юридичної особи (просте). Воно здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності;
- підприємництво зі створенням юридичної особи (склад не).
-
Залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю, останню можна поділити на:
1) вільну підприємницьку діяльність. Для провадження такої діяльності не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів. Така діяльність провадиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом». При цьому, наприклад, державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності вимагає дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності;
2) дозвільну підприємницьку діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, в свою чергу, можна поділити на:
- обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво» проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);
- обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);
- обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, містить ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
- обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбання патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).