3.2. Теорема про вирівнювання цін на фактори виробництва
Відповідно до неокласичної теорії міжнародної торгівлі потенційною основою торговельного обміну між двома країнами виступає різниця між відносними цінами в умовах автаркії на товари, які виробляються в них. Розвиток взаємної торгівлі веде до того, які ціни починають змінюватися доти, доки не стануть однаковими для всіх учасників торговельного обміну.
Установлення врешті-решт одного й того ж самого співвідношення відносних цін відбувається внаслідок того, що ціна продукту, для виробництва якого застосовується відносно надлишковий фактор, зростає, тоді як ціна товару, виробництво якого базується на використанні дефіцитного фактора, знижується. Але тоді виникає цілком логічне запитання: чи змінюються ціни факторів виробництва, коли країна вступає в торговельний обмін з іншими державами?
Очевидно, що за умови мобільності факторів виробництва ціни на них поступово вирівнюються. Праця переміщатиметься з країн з низькою заробітною платою в країни, де ціна цього ресурсу вища. Так само в країни із порівняно високим рівнем прибутку мігруватиме капітал з країн, де прибутковість виробничо-комерційної діяльності нижча. Внаслідок такого руху ціна факторів виробництва в країнах-донорах зростає, а в країнах-реципієнтах — зменшується.
Неокласична теорія міжнародної торгівлі та теорема Хекшера – Оліна базуються в тому числі й на припущенні про мобільність факторів між галузями в межах країни та відсутності такої мобільності в міжнародних масштабах. У реальному світі можливість руху факторів виробництва з країни в країну суттєво обмежена різного роду політичними, економічними та адміністративними бар'єрами. А це, звичайно ж, зумовлює неможливість функціонування розглянутого раніше механізму вирівнювання цін на виробничі ресурси.
І хоча наведені міркування видаються цілком логічними, але зміна цін кінцевих продуктів унаслідок розвитку взаємного торговельного обміну двох країн має також наслідки і для цін на фактори виробництва. Участь країни в міжнародній торгівлі веде до збільшення виробництва товару в країні згідно з принципом порівняльної переваги. Виходячи з теореми Хекшера – Оліна, країна збільшуватиме випуск того продукту, виробництво якого вимагає інтенсивного використання надлишкового виробничого ресурсу. Таким чином, ціна цього фактора (яка була порівняно низькою в умовах автаркії, оскільки він був у надлишку) почне зростати. У свою чергу, ціна дефіцитного фактора (який саме з огляду на обмежену кількість був порівняно дорогим в умовах автаркії) знижуватиметься. Аналогічні зміни відбуватимуться і в країні-партнері з тією лише різницею, що тут дефіцитний у першій країні фактор є надлишковим і навпаки.
Отже, завдяки міжнародній торгівлі збільшуються ціни надлишкових факторів та зменшуються ціни дефіцитних. Тому, навіть припустивши, що фактори взагалі не переміщуються між країнами, вільна (тобто необмежена жодними бар'єрами) торгівля створює необхідні передумови для вирівнювання відносної ціни кожного фактора виробництва в обох країнах. Цей постулат, який увійшов у теорію міжнародної торгівлі як теорема про вирівнювання цін факторів виробництва, було вперше сформульовано П. Семуелсоном у 1948 році [2; 4].
Тепер дещо сформалізуємо аналіз впливу міжнародної торгівлі на ціни факторів виробництва. Припустимо, що вся світова економіка складається з двох країн, які виробляють два товари X та Y, причому товар X – трудомісткий, а товар Y – капіталомісткий. Країна І характеризується відносним надлишком капіталу, а країна II – праці. Коли країни починають торгувати, то в країні І ціна товару X зростає, тоді як ціна товару Y знижується, що спонукає виробників цієї країни збільшувати обсяги випуску товару X та скорочувати виробництво товару Y. У країні II зростає виробництво товару Y та зменшується випуск товару X.
В умовах досконалої конкуренції така зміна пріоритетів виробництва в країні І характеризується відповідним переміщенням точки, що показує рівень випуску обох товарів, уздовж кривої трансформації виробничих потужностей у напрямку осі 0Х. Такі зміни, безумовно, ведуть до перерозподілу ресурсів з галузі в галузь (рис. 3.3).
Рис.3.3. Зовнішня торгівля та зміна цін виробничих ресурсів
Унаслідок зміни структури виробництва в країні І – переорієнтації випуску з капіталомісткого товару У на трудомісткий товар X – змінюється попит на капітал та на працю. Збільшення виробництва трудомісткого товару веде до зростання попиту на працю і, відповідно, ціни цього фактора виробництва. Одночасно скорочується випуск капіталомісткого товару, що супроводжується зростанням пропозиції капіталу на ринку та зменшенням його ціни.
Але проблема полягає в тому, що структура вивільнених з галузі Y ресурсів відрізняється від потреб галузі X, оскільки факторомісткість товарів різна. Товар Y є, за визначенням, капіталомістким, тому для його виробництва необхідно більше капіталу порівняно з працею. Разом з тим галузь X потребує більше праці порівняно з капіталом. Отже, виникає ситуація, коли попит на капітал падає, а на працю — зростає, що веде до зростання ціни праці w та до зменшення ціни капіталу r. Таким чином, співвідношення (w : r), тобто співвідношення факторних цін, збільшиться, оскільки обсяги факторів виробництва в кожній країні обмежені.
Унаслідок цього виробники перейдуть на новий рівень рівноваги на кожній ізокванті (рис. 3.4). У зв'язку з цим слід зазначити, що співвід-ношення (w : r) зросте в обох галузях виробництва в країні з надлишком праці.
Рис. 3.4. Пристосування виробництва до зміни відносних цін