4.5. Модель п. Кругмена

В останні роки з'явилися нові спроби концептуального аналізу міжнародної торгівлі, серед яких виділяються роботи американського економіста Пола Кругмена (Paul Krugman). Його підхід суттєво відрізняється від інших теорій тим, що він бере до уваги два економічних явища – ефект масштабів виробництва та монополістичну конкуренцію.

Пол Кругмен будує свій аналіз на припущенні, що єдиним фактором виробництва є праця. Ефект масштабу виробництва враховується у формулі, за якою визначається кількість ресурсу (тобто праці), яка необхідна для виробництва певного продукту:

. (4.1)

У цій формулі L_i означає кількість праці, яку потребує і-та фірма; а –постійна величина, яка залежить від технології виробництва; Q_i – обсяг випуску продукції фірмою; b – граничне співвідношення між обсягом виробництва та кількістю праці.

Якщо припустити, що a = 20, а b = 3, то для виробництва 10 одиниць певного товару необхідно витратити 50 умовних одиниць праці (L_i = 20 + 3 х 10 = 50). При таких же значеннях параметрів а та b для випуску 30 одиниць товару необхідно 110 одиниць праці. Як бачимо, в першому випадку на виробництво одиниці товару витрачається 5 умовних одиниць праці, тоді як у другому – 3²/₃ одиниці, тобто реалізується ефект економії на масштабах виробництва. Відзначимо, що в моделі Кругмена припускається, що всі фірми отримують таку економію.

Очевидно, що ця формула непридатна для концепції Д. Рікардо, оскільки остання базується на припущенні про незмінність видатків виробництва. Тому в межах рікардіанського аналізу може застосуватись формула L_i = bQ_i.

Неважко переконатись, що в цьому випадку витрати праці на одиницю товару будуть незмінними при сталій величині параметра b.

Другим вихідним припущенням, на якому базується модель Кругмена, є монополістична конкуренція. Треба пригадати, що традиційні концепції міжнародної торгівлі виходять з тези про ринок досконалої конкуренції. Монополістична конкуренція становить такий ринок, на якому багато фірм продають диференційований продукт, причому виробники можуть відносно вільно виходити на ринок та залишати його, а також певною мірою контролюють ціну товарів, вступаючи між собою передусім у нецінову конкуренцію. Слід також зазначити, що при монополістичній конкуренції в довготерміновому плані кожна фірма має нульовий прибуток.

Суть концепції Кругмена можна проілюструвати за допомогою рис. 4.3. На горизонтальній осі відкладається споживання певного товару репрезентативним споживачем (іншими словами, споживання в розрахунку на душу населення) – С; на вертикальній осі – співвідношення між ціною товару та заробітною платою – .

Крива РР характеризує взаємозв'язок між споживанням (у розрахунку на душу населення) та ціною товару – чим більший рівень споживання даного товару, тим вища його ціна. Це пояснюється припущенним про зменшення еластичності попиту в міру зростання споживання. Крива ZZ показує, що в довготерміновому періоді прибуток фірми дорівнює нулю. Збільшення споживання веде до реалізації економії на масштабах виробництва, що, у свою чергу, спричиняє зменшення ціни і в кінцевому підсумку веде до нульового економічного прибутку. Система перебуває в стані рівноваги в точці Е.

Рис. 4.3. Діаграма Кругмена

Крива РР відображає співвідношення між ціною товару та граничними видатками. В міру того, як споживання товару зростає, попит на нього стає менш еластичним. Співвідношення між ціновою еластичністю попиту, ціною товару та граничним доходом характеризується формулою:

(4.2)

де Р — ціна товару;

МR — граничний дохід;

е_d — цінова еластичність попиту.

В даному випадку зменшення еластичності попиту веде до зростання величини що при постійних граничних видатках вимагає збільшення ціни, якщо виробник має на меті максимізацію прибутку. Тому можна зробити висновок, що в міру зростання споживання даного товару величина збільшується, а крива РР йде вгору. В точках, що лежать поза кривою РР, прибуток виробника не досягає максимально можливого рівня. Тому фірма коригує ціну та кількість товару, доки рівень співвідношення між ціною товару та граничними видатками не «потрапить» на криву.

Крива ZZ показує, що в умовах монополістичної конкуренції економічний прибуток фірми дорівнює нулю при рівновазі в довготерміновому плані (тобто сукупний дохід мінус сукупні видатки дорівнює нулю). У даному прикладі сукупний дохід можна обчислити за формулою (добуток ціни на кількість товару), видатки визначаються за формулою . Для того щоб перевести умовні одиниці у вартісні показники, досить помножити кількість праці на заробітну плату, тобто .

У результаті отримаємо вираз , який можна трансформувати в таку формулу: , або .

Але оскільки обсяг випуску можна представити як добуток величини споживання на душу населення на загальну кількість трудових ресурсів L_i, то отримана раніше формула трансформується у вираз:

. (4.3)

Він характеризує співвідношення між величинами та С і графічно зображується кривою ZZ, що йде вниз. В економічному плані це означає, що в міру того, як зростає споживання, збільшується і випуск та, відповідно, реалізується ефект економії на масштабах виробництва. Зменшення видатків у розрахунку на одиницю продукції веде до зниження ціни, а це в кінцевому підсумку призводить до нульового економічного прибутку.

У точках, що лежать вище (або нижче) кривої ZZ, економічні прибутки будуть більше (або менше) нуля, тому вихід на ринок нових фірм та вихід з нього змушуватиме діючих виробників коригувати ціну й обсяги виробництва таким чином, щоб співвідношення між та С характеризувалися точками, які лежать на кривій ZZ.

Відзначимо, що збільшення величини L_i веде до зсуву кривої ZZ вниз або вліво, оскільки кожна величина С пов'язана із зменшенням співвідношення у попередньому виразі. Очевидно, що стан рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції настає в точці перетину кривих РР та ZZ.

Тепер припустимо, що країна, для якої були виведені попередні співвідношення (назвемо її країною І), вступає в торговельні відносини з країною II. Будемо також вважати, що за своїми основними параметрами (смаки та вподобання споживачів, наявність і структура факторів виробництва, рівень та структура доходів тощо) країни повністю ідентичні. Згідно з традиційною теорією міжнародної торгівлі, товарообмін між такими країнами неможливий. Але Пол Кругмен, як і згадувані раніше Ліндер та Кемп, дотримуються протилежної думки.

Якщо обидві країни почнуть торгувати між собою, то це означатиме збільшення масштабів ринку для кожної фірми в кожній країні (мова йде про географічні масштаби ринку). Збільшення ринку, у свою чергу, веде до реалізації економії на масштабах виробництва, тобто до зменшення видатків у розрахунку на одиницю кожного товару. Теоретично можна стверджувати, що збільшення ринку шляхом відкриття економіки країни для зовнішньої торгівлі аналогічне зростанню кількості споживачів (і, відповідно, кількості робочої сили), оскільки тепер кожна фірма може реалізовувати товар як національним, так і закордонним споживачам.

У формулі для обчислення співвідношення, яке графічно зображається кривою ZZ, таке збільшення еквівалентне зростанню величини L_i. Унаслідок цього, як відзначалося раніше, крива ZZ зміщуватиметься вниз або вліво, що веде до зміни положення точки рівноваги з Е до Е₁ ( рис. 4.3.).

Міжнародна торгівля в цілому веде до таких економічних наслідків.

По-перше, оскільки реалізується ефект економії на масштабах виробництва, то співвідношення зменшується, а , відповідно, зростає. Такі зміни свідчать про зростання реального доходу, оскільки становить реальну заробітну плату робітників. Такий процес, без сумніву, має позитивне значення для обох країн – торговельних партнерів.

По-друге, під впливом міжнародної торгівлі споживання в розрахунку на душу населення зменшується, оскільки крива відповідним чином змінює своє положення (рис. 4.3).

Але разом з тим зростають загальні обсяги виробництва. Так, шляхом нескладних перетворень формулу можна привести до вигляду:

. (4.4)

У формулі а та b – постійні величини, які не змінюються після встановлення торговельних відносин. Але оскільки величина Р/w зменшується, то величина Q, тобто обсяг виробництва кожного диференційованого товару, зростає.

Таким чином Кругмен доводить, що в умовах міжнародної торгівлі зростає реальна заробітна плата та виробництво товарів. Фактично, він ще раз ілюструє той факт, що кожна нація потенційно виграє від зовнішньої торгівлі.

Як і Ліндер, Кругмен аналізує внутрішньогалузеву торгівлю та, беручи до уваги реальну структуру світових експортно-імпортних потоків, наближає теоретичні міркування до дійсності.

Модель Кругмена (як, до речі, і концепції Ліндера та Кемпа) дає можливість пояснити, що лежить в основі торгівлі між країнами з подібними економічними параметрами.

Сам Кругмен неодноразово підкреслював, що наявність та структура факторів виробництва лише в цілому визначає коло продуктів, які можуть переміщатись каналами міжнародної торгівлі, тоді як у межах такого можливого набору диференціація товарів та економія на масштабах виробництва відіграє значну роль у розвитку зовнішньої торгівлі й визначенні здобутків від неї [52 – 54].