4.4. Теорія м. Кемпа
Ціла низка альтернативних теорій міжнародної торгівлі ґрунтується на концепції економії на масштабах виробництва. Значний внесок у розробку цього напрямку аналізу міжнародного товарообміну зробив Мюррей Кемп (Murray Kemp) [51].
Модель Кемпа базується на припущенні, що в економіці країни виробляються лише два товари, причому в обох галузях реалізується економія на масштабах виробництва, яка має таку величину, що крива трансформації виробничих потужностей має ввігнуту відносно до початку координат форму.
Припустимо, що до встановлення торговельних відносин рівновага досягається в точці Е, в якій лінія співвідношення цін в умовах автаркії дотикається до кривої трансформації виробничих потужностей. Стан рівноваги в моделі Кемпа відрізняється від класичної рівноваги за умов автаркії своїм нестійким характером. Це означає, що при незначних відхиленнях від точки Е рівновага може і не поновлюватись у цій вихідній точці (рис. 4.1).
В даному випадку ефект економії на масштабах виробництва товарів X та Y зумовлює ввігнуту відносно до початку координат форму кривої трансформації виробничих потужностей. Точка Е визначає рівновагу за умов автаркії, причому ця рівновага має нестійкий характер: рівень виробництва С (або D) створює імпульси не до повернення в точку Е (класична рівновага в умовах автаркії), а швидше до подальшого руху в напрямі A (або В).
Рис. 4.1. Крива трансформації виробничих потужностей у моделі Кемпа
Таку ситуацію можна пояснити тим, що в точці D співвідношення (PX : PY) більше (MCX : MCY), або (PX : MCX) > (PY : MCY). Унаслідок цього виникає стимул збільшити виробництво товару X та зменшити випуск товару Y. Тому рівень виробництва зміщуватиметься вздовж кривої трансформації виробничих потужностей у напрямку точки В. Якщо ж виробництво знаходилось у точці С, то тоді результат буде зворотним: за незмінних цін (тобто РX : РY – const) співвідношення РY : МСY буде більшим від РX : МСX. У цьому випадку рівень виробництва рухатиметься в напрямку точки А. Припустимо, що в умовах автаркії рівновага встановлюється в точці Е (рис. 4.2).
Якщо країна бере участь у міжнародному товарообміні при співвідношенні цін (ТОТ2), то тоді вона буде повністю спеціалізуватися на виробництві товару X у точці С. Якщо ж міжнародні умови торгівлі будуть ТОТ1, то національне виробництво буде повністю спеціалізоване на випуску товару Y у точці А.
Спеціалізація країни під впливом міжнародної торгівлі залежатиме від конкретних міжнародних умов торгівлі. У випадку, коли співвідношення цін на світовому ринку буде більшим від (РX : РY), то тоді більш висока ціна товару X об'єктивно створює стимул до спеціалізації країни саме на його виробництві.
Рис. 4.2. Крива трансформації виробничих потужностей та різні умови торгівлі в моделі Кемпа
Якщо ж умови торгівлі будуть меншими від (РX : РY), то тоді країна зацікавлена в спеціалізації на випуску товару Y. Іншими словами, величина різниці між співвідношеннями цін в умовах автаркії та вільної торгівлі визначатиме домінуючу тенденцію в спеціалізації національного виробництва. Якщо ж припустити, що країна бере участь у міжнародній торгівлі на умовах ТОТ3, причому ТОТ2 < ТОТ3< ТОТ1, то тоді рівень невизначеності зростає.
У цьому випадку структура торгівлі даної держави може скластися в результаті якихось історичних випадковостей. У цілому можна назвати три можливі варіанти реакції економіки на зовнішню торгівлю:
I варіант – виробництво спеціалізуватиметься на випуску товару X (повна спеціалізація в точці С);
II варіант – виробництво повністю спеціалізуватиметься на випуску товару Y у точці А;
III варіант – рівень виробництва визначатиметься точкою D, тобто випускатимуться обидва товари, причому для визначення, який з них експортуватиметься, необхідна додаткова інформація.
Модель Кемпа, як і інші концепції, що базуються на принципі зростаючого ефекту масштабу виробництва, відрізняються від інших теорій тим, що не дають можливості отримати єдино можливі результати. Цей ефект в обох галузях може взагалі привести до різних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі. Але введення в аналіз зростаючого ефекту масштабів виробництва робить його більш наближеним до реальних економічних процесів порівняно з традиційними моделями.