Затрати капіталу та праці в експортних та імпортозаміщующих галузях сша на 1 млн. Дол. Сша

	Експортна продукція	Імпортозаміщуюча продукція	Імпорт/експорт
В. Леонтьєв (1947 р. – затрати, 1947 р. – торгівля )
Капітал	2 550,78	3 091,339
Праця	182	170
Відношення ка-піталу до праці	14,01	18,18	1,3
В. Леонтьєв (1947 р. – затрати, 1951 р. – торгівля )
Капітал	2 256 800	2 303 400
Праця	174	168
Відношення капіта-лу до праці	12 970	13 711	1,06

Декілька разів теорія Хекшера – Оліна була перевірена економістами з використання сучасного рівня обчислювальної техніки для великої кількості країн та великої чисельності товарів. Такий тест було проведено в 1987 році американцями Г. Боуеном, Е. Лимером та Л. Свейкаускасом. Вони зробили розрахунки для 27 країн за 12 чинникам виробництва. Результати були наступними: для 2/3 чинників виробництва торгівля, що була на них заснована, мала розвиток відповідно до теорії Хекшера – Оліна менш ніж на 70%. В інших випадках йшла у прямо протилежному напрямку.

Таким чином, парадокс Леонтьєва надзвичайно активізував дослідження в галузі міжнародної торгівлі, особливо в плані пошуків наукового пояснення отриманого В. Леонтьєвим результату. Викладення логіки та оцінка кожного з пояснень потребує окремої розмови, тому доцільно обмежитися лише характеристикою основних підходів.

1. Асиметричність попиту (demand reversal). Сам термін використовується для визначення такої ситуації, коли структура попиту торговельних партнерів настільки різна, що розвиток торгівлі будується на відмінних від концепції Хекшера – Оліна принципах. Цей феномен може вважатись поясненням парадокса Леонтьєва, якщо припустити, що США віддають відносну перевагу капіталомістким товарам, а їхні торговельні партнери – трудомістким. Така структура попиту США веде до зростання цін на капіталомісткі товари доти, доки порівняльна перевага США не зміщуватиметься в галузь виробництва трудомістких виробів. Аналогічні зміни відбуваються в країнах – торговельних партнерах США, що веде до появи порівняльної переваги в виробництві капіталомістких товарів.

2. Мінливість факторомісткості товарів у залежності від цін на виробничі ресурси (factor-intensity reversal). Суть цієї концепції полягає в тому, що один і той самий товар в одних країнах може бути відносно капіталомістким, а в інших — трудомістким. Таким чином, неможливо однозначно кваліфікувати товар з точки зору його факторомісткості і, відповідно, застосувати теорему Хекшера – Оліна в цій ситуації об'єктивно не можна.

У контексті парадокса Леонтьєва мінливість факторомісткості означає, що, хоча товари, які завозяться в США з-за кордону, виробляються переважно із застосуванням трудомістких технологічних процесів, їх виробництво в США є відносно капіталомістким. Отже, країни, що експортують свої товари в США, «діють» згідно з вимогами теореми Хекшера – Оліна, тоді як економічна поведінка США будується на інших принципах.

Слід відзначити, що правильність цього пояснення можна перевірити емпіричним шляхом. Однією з найвдаліших спроб такої перевірки стало дослідження Б. С. Мінхаса (В. S. Міnhas) 1962 року. На матеріалах США та Японії він проаналізував факторомісткість двадцяти галузей виробництва і присвоїв кожній з них відповідний ранг. Так, наприклад, найбільш капіталомістка галузь промисловості США – виробництво нафтопродуктів – отримала 1-й ранг, вугледобувна галузь – 2-й, виробництво заліза та сталі – 4-й, суднобудування – 14-й тощо. Аналогічним чином були ранжовані і галузі промисловості Японії. Виявилося, що коефіцієнт кореляції становив 0,730. Це означало, що галузі двох країн значною мірою збігалися за показником прямої факторомісткості кінцевих продуктів. Але коли Мінхас провів аналогічні розрахунки на базі загальної (сукупної) факторомісткості, величина коефіцієнта кореляції становила 0,328. Цей результат можна розглядати як певний доказ на користь існування феномена мінливості факторомісткості, а відтак і теорема Хекшера – Оліна в таких умовах просто неприйнятна. У зв'язку з цим зазначимо, що наступні дослідження аналогічного плану Г. Хафбауера (G. Hufbauer) та Д. Бола (D. Ваll) поставили під сумнів роль змінної факторомісткості в реальній економіці, оскільки, на їх думку, Мінхас не врахував певних обставин (різниці в забезпеченості двох країн землею, рівня зайнятості тощо).

3. Структура тарифів США. Це пояснення парадокса Леонтьєва базується на аналізі зовнішньоторговельної політики США. Згідно з теоремою Хекшера – Оліна та теоремою Столпера – Семуелсона, вихід країни на зовнішній ринок веде до збільшення реального доходу (real return) на надлишковий фактор і, відповідно, до зменшення доходу на дефіцитний фактор. Коли мова йде про Сполучені Штати Америки, то робоча сила потенційно виступає носієм більш протекціоністських настроїв порівняно з власниками капіталу. Отже, уряд має обмежувати імпорт, передусім трудомістких товарів. У цьому випадку, очевидно, в структурі американського імпорту переважатимуть капіталомісткі продукти. Тому чисто теоретично можна припустити, що наявність та структура імпортних тарифів і є поясненням того результату, який отримав В. Леонтьєв, оскільки концепція Хекшера – Оліна базується на припущенні про вільну торгівлю між країнами.

Разом з тим за оцінкою Р. Болдвіна та інших економістів система тарифів лише незначною мірою змінює співвідношення між капіталом та працею і тому повністю не пояснює парадокс Леонтьєва.

4. Різний рівень кваліфікації робочої сили. Головна теза прибічників цього варіанта пояснення полягає в тому, що саме поняття праці як фактора виробництва має дуже загальний характер, оскільки в реальному виробництві існує безліч спеціальностей та спеціалізацій, кваліфікаційних рівнів робочої сили. Тому користуватися цим терміном потрібно дуже обережно. В цьому плані було написано декілька робіт, найбільш відомою серед яких є дослідження Д. Кісінга (D. Keesing). Він розділив усі трудові ресурси на вісім груп (категорій), а потім порівняв потреби в праці експортних та імпортозаміщуючих виробництв у тринадцяти країнах світу. В результаті аналізу Кісінг дійшов висновку, що американський експорт містить відносно більше праці найвищої категорії та менше праці – найнижчої, а імпорт – навпаки.

Такого роду перевірка концепції Хекшера – Оліна міститься в численних роботах, автори яких вважають за потрібне брати до уваги не тільки працю і капітал, а й інші фактори виробництва, причому праця і капітал розглядаються ними як складні комбінації неоднорідних елементів.

Повертаючись до висновків Д. Кісінга, слід відзначити, що структура торгівлі США повністю відповідає концепції Хекшера – Оліна, якщо розглядати кваліфіковану та некваліфіковану працю як окремі фактори виробництва і припустити, що на ринку праці США переважає кваліфікована робоча сила.

5. Роль природних ресурсів. Вихідне положення цього пояснення парадокса В. Леонтьєва, як і попереднього, полягає в тому, що сам підхід до емпіричної оцінки концепції Хекшера – Оліна на основі лише аналізу співвідношення двох факторів має дещо спрощений характер, тому отримані результати не можна вважати достовірними. Прихильники такого погляду вважають, що багато з товарів, які В. Леонтьєв кваліфікував як капіталомісткі, насправді ж є ресурсомісткими (точніше – сировинномісткими).

В. Леонтьєв оцінював відповідні галузі з точки зору використання капіталу, тоді як у нафтопереробній, вугільній і металургійній промисловості у значних кількостях застосовуються саме природні ресурси — нафта та газ, вугілля, залізна руда тощо. Тому аналізувати факторомісткість виробництва лише в термінах використання двох факторів — праці та капіталу — методологічно неправильно, оскільки в реальному житті вирішальну роль у багатьох виробничих процесах відіграють саме сировинні ресурси. Якби існувала можливість визначити також реальну сировинномісткість кожного виробництва, то тоді б можна було дійти висновку, що США імпортували перш за все, саме сировинномісткі товари. До того ж якщо довести факт, що США відчувають відносний дефіцит саме певних природних ресурсів, то тоді парадокса В. Леонтьєва просто не існує.

Разом з тим аналіз торгівлі з урахуванням природних ресурсів, проведений Р. Болдвіном, показав, що і в цьому випадку парадокс В. Леонтьєва повністю не пояснюється. Треба відзначити, що й сьогодні досить активно продовжуються пошуки пояснення парадокса В. Леонтьєва, в ході яких з'явилася велика кількість ідей та висновків, які збагатили теорію міжнародної торгівлі. Оскільки таких робіт нараховується досить багато, доцільно обмежитись загальною характеристикою двох підходів до даної проблеми.

6. Товарний підхід (commodity approach). Суть його полягає в тому, що характеристика кожного виду виробництва дається через призму його торговельної позиції (експорт мінус імпорт). Дослідження на основі такого підходу передбачає збирання статистичної інформації для визначення торговельних позицій окремих виробництв, потреб цих галузей у капіталі, праці, інших виробничих ресурсах, після чого отримані дані аналізуються за допомогою інструментів мультиплікаційного регресійного аналізу.

Саме так побудовано дослідження Роберта Стерна (Robert Stern) та Кейта Маскуса (Keith Maskus). Вони дійшли висновку, що чистий експорт типової галузі виробництва негативно пов'язаний з величиною капіталу і кількістю зайнятих у даній галузі, але позитивно пов'язаний з величиною людського капіталу. В контексті концепції Хекшера – Оліна це означає, що чистий експорт США (а саме аналіз американської економіки лежить в основі роботи Стерна та Маскуса) може і не бути капіталомістким у фізичному розумінні, як це показує дослідження В. Леонтьєва. Та разом з тим відповідні експортні галузі також не можна вважати трудомісткими взагалі. Точніше було б говорити, що у структурі факторів виробництва, які використовуються в галузях експортної орієнтації, займає відносно значне місце людський капітал. Як бачимо, цей результат подібний до розглянутого раніше висновку Д. Кісінга.

7. Аналіз на основі факторомісткості (factor-content approach). Цей підхід є складнішим порівняно з попереднім. В основі його лежить сучасне формулювання теореми Хекшера – Оліна, а саме: відносна надлишковість певних факторів виявляється через їх «послуги» (тобто результати застосування, factor services), які знаходять свій вияв у торговельних потоках країни. Ця формула становить так звану теорему Хекшера – Оліна – Ванека (Heksher – Olin – Vanek Theorem).

В основу теореми покладена ідея про пропозицію та попит на послуги факторів виробництва (іншими словами, результати їх застосування). З точки зору пропозиції країни мають відносно різні кількості «послуг» капіталу, трудових ресурсів тощо. За умови повного використання наявних ресурсів загальна кількість ресурсів у певний проміжок часу (або пропозиція «послуг» усіх факторів виробництва), яку має у своєму розпорядженні дана країна, дорівнює сумі добутків обсягу випуску кожного товару на кількість відповідного фактора, яка необхідна для виготовлення одиниці відповідного продукту.

Коли мова йде про попит, то покупці товарів справді придбають певний «набір послуг» факторів виробництва, купуючи той чи інший товар. Отже, загальний попит на «послуги» факторів виробництва дорівнює сумі добутків кількості кожного товару, на який пред'являється попит, на величину «послуги» кожного фактора виробництва, який використовується при виготовленні одиниці цього товару.

Якщо застосувати ці міркування до аналізу міжнародної торгівлі, то можна зробити висновок, що різниця між попитом і пропозицією на «послуги» певного фактора виробництва в межах окремої країни визначає рух цієї «послуги» каналами експорту та імпорту.

Тобто якщо в певній країні попит на послуги праці перевищує її пропозицію, то частина його задовольнятиметься шляхом імпорту тих товарів, в яких втілені саме послуги праці як виробничого ресурсу. І, навпаки, у умовах надлишкової пропозиції послуг праці країна експортуватиме передусім товари, в яких втілені послуги саме цього виробничого ресурсу [2; 4; 8].