3. Національний ринок і його структура (самостійно)

Національний ринок – це економічний механізм функціонування господарства в межах державного устрою, що забезпечує право господарюючих суб’єктів вільно здійснювати свою економічну діяльність відповідно своїм інтересам та згідно з діючими правовими нормами.

Національний ринок – це сукупність економічних відносин між економічними суб’єктами в межах окремої країни з приводу купівлі-продажу товарів, факторів виробництва та фінансових активів.

Структура національного ринку поділяється на окремі частини, що спеціалізуються на обігу певного ресурсу, блага.

У структуру національного ринку входять:

1. Ринок споживчих товарів та послуг, де формується первісний попит на блага кінцевого споживання. Цей ринок поділяється на окремі складові (приміром, ринок харчових продуктів, ринок товарів народного споживання та ін.) та особливі сегменти (наприклад, ринок молочних продуктів, ринок пральних машин). Саме з цього ринку надходять сигнали на всі інші структурні ринки.

2. Ринок економічних ресурсів, що включає процес обігу тих благ, що необхідні для виробництва кінцевих благ. Він має похідний характер, оскільки попит на ресурси диктує обсяг споживанням кінцевих благ. Особливою частиною цього ринку є

• ринок землі, якій поділяється на ринок сільськогосподарської та несільськогосподарської землі з наступним поділом на сегменти (приміром, ринок землі в містах);

• ринок праці, на якому складаються вільні та взаємовигідні відносини між роботодавцем та працівником. В кожній структурній ланці здійснюється купівля-продаж робочої сили за ознаками кваліфікації, спеціальності та професії;

• ринок капіталу – об’єктом продажу на цьому ринку виступають капітальні блага (будівлі, споруди, устаткування, інструменти тощо) та права на їх тимчасове використання (оренду).

3. Фінансовий ринок, на якому здійснюється обіг таких специфічних товарів як гроші, цінні папери, валюта, немонетарне золото. Великі сектори ринку цінних паперів включають ринки прав власності (акцій, інвестиційних сертифікатів), боргових зобов’язань (векселів), похідних інструментів (деривативів) та ін.

4. Роздержавлення і приватизація в Україні. Виникнення олігархії та нової національної еліти

Фундаментальною основою функціонування ринкової економічної системи є наявність приватної власності, яка в розвинутих країнах формувалася як закономірний історичний процес виокремлення засобів виробництва з метою найбільш ефективного їх використання для задоволення людських потреб. Поступово дрібна приватна власність перетворюється на більш складні та спільні форми власності.

Протягом свого існування ринок пройшов декілька етапів, що змінювали один одного. Перший етап – класичний вільний ринок – мав місце до 70-х XIX в. Переважала вільна конкуренція, «дикі закони ринку», при мінімальному державному втручанні (держава в основному стежила за своєчасністю і повнотою сплати податків).

Другий етап (остання третина XIX  в.– перша половина XX  в.) – регульований ринок – пов'язаний з розвитком і посиленням влади монополій, що призвело до значних економічних диспропорцій і спричинило державне втручання у сфері захисту конкуренції і обмеження монополізму.

Третій етап (з середини ХХ  в. і до теперішнього часу) – соціально орієнтований ринок – пов'язаний з посиленням ролі держави в соціальній сфері.

Економіка України на час становлення незалежності була максимально одержавлена й зарегульована, що унеможливлювало її перехід до ринкових відносин. Так, у СРСР перед початком реформ державними було 92 % об’єктів власності. Необхідність формування приватної власності потребувало спеціальної державної політики роздержавлення та приватизації.

Роздержавлення – перехід від директивного регулювання виробництва до регулювання на основі ринкових механізмів, зменшення ролі та впливу держави на економіку.

Складовою роздержавлення є приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Приватизацію не можна розглядати суто як особливість трансформаційних перетворень адміністративно-командної економіки. В умовах розвинутої ринкової економіки час від часу уряд приходить до висновку про необхідність проведення приватизації з метою підвищення ефективності окремих галузей економіки. Так, у США в 1954-1959 рр. була ліквідовано державна власність на промислові і торгівельні підприємства. У Великій Британії з приходом до влади консервативного уряду на початку 1988 р. було продано 30% державних підприємств.