2. Структурні диспропорції, характерні для економіки України

Структурні диспропорції в економіці України нагромаджувалися роками під впливом централізованої системи управління, яка «узаконювала» незбалансований розвиток окремих частин економіки внаслідок нерівномірного регіонального розподілу ресурсів та політики пріоритетного розвитку окремих галузей, основними серед яких вважалися ВПК та пов’язані з ним галузі. Структурні деформації, притаманні економіці УРСР, залишилися у спадщину України, значно загострившись за роки системної трансформації.

Структурні диспропорції, характерні для економіки України:

• втрата прогресивної соціальної орієнтованості. Структура економіки не відповідає потребам людини. Частка предметів споживання у загальному обсязі промислової продукції складає 25%, тоді як у розвинених країнах 50-60%. Майже зникає легка промисловість, яка зараз займає 0,8 % промислового виробництва;

• порушення оптимальних відтворювальних пропорцій. У промисловому комплексі понад 2/3 загального обсягу продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали й енергоресурси. Частка машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва знизилася з 30,7 % у 1990 р. до 10,9 % у 2010 р. (що у 3-4 рази нижче, ніж у розвинених країнах);

• різка диференціація технічного рівня виробництва у різних галузях. За технологічною структурою переважають виробництва низьких та середніх технологічних укладів (3 та 4), де виробляються 95 % продукції, а частка 5 та 6 високотехнологічних укладів перебуває на рівні 5 %. Частка підприємств, що впроваджують інновації, становить 10,8 %;

• ресурсоємний та переважно витратний характер виробництва, який значно звужує конкурентоспроможність українських товарів на світовому ринку. Так, наприклад, на виробництво 1 т чавуну і сталі в Украине витрачається 32 ГДж/т, в ЕС – 20 ГДж/т; 1 т цукру – 1,8 и 0,9; 1 т скла – 14 и 7; 1 т цементу – 6,3 и 3,8 відповідно;

• високий рівень концентрації та монополізації виробництва. В Україні приблизно 50% продукції виготовляється в умовах значної конкуренції, 10% - в умовах відсутності конкуренції, 35% - в умовах помірної конкуренції. У розвинених країнах: 80% продукції – в умовах значної конкуренції (дані Інституту економіки та прогнозування НАНУ).

Монополізовані сектори економіки через механізми завищеного ціноутворення перекладають власні завищені витрати на інші галузі. Наприклад, частка транспорту і зв’язку у загальному випуску промислової продукції 8,8%, а у прибутках 13,6%;

• низька товарність кінцевої продукції, сировинна та напівфабрикат на спрямованість експорту. На початку 90-х рр. тільки 20% підприємств мали замкнений виробничий цикл всередині України;

• високий ступінь зношеності основних фондів, переважання у джерелах оновлення основних фондів власних коштів підприємств.

Наведені дані свідчать про деіндустріалізацію виробництва, економічну відсталість України, що негативно позначається і на відтворювальних процесах, і на добробуті населення.

Причини структурних диспропорцій:

• існуюча тривалий час у УРСР централізована система управління, яка тривалий час «узаконювала» незбалансований розвиток окремих частин економіки внаслідок нерівномірного регіонального розподілу ресурсів та політики пріоритетного розвитку окремих галузей, основними серед яких є ВПК та пов’язані з ним галузі;

• структурні зміни з початку ринкових перетворень відбуваються внаслідок вимушених змін у цінових співвідношеннях. Наприклад, у 1990-2000 рр. при зростанні загального рівня цін у 1,52 рази ціни на продукцію електроенергетики зросли у 5 разів, паливної промисловості – у 4,19 разів, чорної металургії – 3,3 рази, відповідно на продукцію машинобудування і легкої промисловості знизилися на 7 та 60%;

• відсутність системної, послідовної державної політики у сфері структурних перетворень;

• специфічна ніша у світовому поділі праці.