Процедура набуття членства в єс

Набуття членства в ЄС передбачає ухвалення низки правових актів як внутрішньосоюзного, так і міжнародно-правового характеру.

Розпочинається процес з подачі заявки державою, що бажає вступити в Союз. Заявка розглядається на предмет можливості розпочати з державою-заявницею розпочати переговори про вступ. Зрештою Комісія ухвалює попередній висновок, в якому ґрунтовно оцінюється стан готовності держави-заявниці до вступу і дається відповідна рекомендація державі-заявниці – розпочати переговори про вступ.

Проте висновок Комісії не є обов’язковим для держав-членів ЄС.

Після оприлюднення висновку Комісії, Європейська Рада ухвалює рішення про відкриття переговорів з державою-заявницею, яка з цього моменту отримує статус держави-кандидати.

Право на ведення переговорів належить Президентству Союзу (держава, яка головує в даний момент в ЄС), однак на практиці це право делегується Європейській Комісії. Сторони узгоджують умови договору про вступ (це, переважно, перехідні положення та перехідні умови). Завершуються такі переговори підписанням уповноваженими представниками держав-членів і держави-кандидата проекту договору про вступ. Після цього Рада Союзу повинна одноголосно ухвалити рішення щодо заявки про вступ. При цьому мають бути враховані позиції Комісії ЄС та Європарламенту. При цьому позиція (висновок) Комісії ЄС не є обов’язковою для Ради, а от згода Парламенту, яка надається абсолютною більшістю голосів, є обов’язковою. Цю процедуру завершує підписання представниками держав-членів і держави-кандидата договору про вступ.

Компетенція єс і єСп

Слід розрізняти ЄСп та ЄС, передусім тому що така теза ґрунтується на принципі автономності ЄСп.

Принцип функціональної єдності ЄС та ЄСп – всі держави, що є членами ЄСп є членами ЄС.

Даючи характеристику компетенції ЄСп слід вказати на поступовість її розвитку. Спочатку ЄСп створювалися як організації з досить вузькою і конкретною сферою діяльності.

Поступово компетенція ЄСп розширювалася, що й призвело до створення ЄС.

Характерними рисами компетенції єс та єСп є:

1. Відсутня загальна або універсальна компетенція ЄС та ЄСп.

2. Має обмежений і делегований характер.

3. На відміну від конституцій федеративних держав установчі договори ЄС та ЄСп не містять конкретних переліків, що розмежовують предметну компетенцію держав-членів, співтовариств, Союзу.

4. Відсутність чіткого переліку компетенції веде до досить частих конфліктів між державами-членами (досить ефективно вирішується Судом ЄСп).

Види компетенції єСп та єс:

1. Виключна компетенція ЄСп та ЄС. Всі ті питання, по яких рішення приймають не держави-члени, а тільки ЄСп та ЄС.

2. Конкуруюча компетенція. Це такі питання, з яких держав-члени мають право приймати свої НПА, але вони діють до того часу ,поки не будуть прийняті акти в рамках ЄСп.

3. Паралельна конкуренція. Законодавство держав-членів є додатковим до законодавства ЄС.

Юридичні процедури розширення компетенції єс і єСп:

1. Внесення змін або доповнень в установчі договори.

2. Тлумачення судом (цільове і систематичне тлумачення).

3. Теорія домислюваних (імпліцитних) повноважень.