2. Структура інноваційного процесу

Будь-який соціальний процес представляє собою складне динамічне явище, що має певну структуру. В інноваційному процесі розглядають кілька структур.

1. Діяльнісна структура представляє собою сукупність частин інноваційного процесу, а також певну послідовність дій при його здійсненні: мотиви-ціль-завдання, зміст діяльності – методи і форми організації – аналіз результатів, мотиви – мета - завдання

Дійсно, починається процес з визначення мотивів (спонукальних причин) суб’єктів діяльності, далі позначаються цілі та завдання нововведення; розробляється зміст діяльності; відбираються ефективні форми її організації; виділяються можливі етапи досягнення мети; намічаються механізми відстеження та аналізу результатів нововведення; прогнозуються результати та можливі наслідки інноваційного процесу. На основі результатів аналізу позначаються наступні цілі та завдання діяльності тощо. Дана структура інноваційного процесу представляє його як цілісну систему діяльності.

2. Рівнева структура відбиває взаємопов’язану інноваційну діяльність суб’єктів на міжнародному, федеральному, регіональному, районному рівнях, у тому числі на рівні самого закладу. Очевидно, що загальні тенденції розвитку соціальної роботи визначають напрями інноваційної діяльності в регіонах та закладах. Щоб вплив інноваційних процесів регіонального рівня на інноваційну діяльність в конкретному закладі був позитивним, необхідна спеціальна діяльність керівників по узгодженню інноваційної політики на кожному рівні та в цілому.

3. Таким чином, ясно виділяється управлінська структура інноваційного процесу. Вона передбачає взаємозв’язок чотирьох видів управлінських дій: планування – організація – керівництво – контроль. Управління закладом – це особлива діяльність, у якій суб’єкти шляхом планування, організації, керівництва та контролю забезпечують організованість сумісної діяльності дітей, спеціалістів з соціальної роботи, клієнтів та її направленість на досягнення цілей розвитку закладу.

Як бачимо, інноваційний та управлінський процеси дуже схожі. Управляючи закладом, колективом, керівники здійснюють керівництво і інноваційним процесом. Звичайно, мається на увазі, що колектив та керівники ставлять перед собою завдання розвитку, вибудовують перспективи.

4. Суб’єктна структура включає інноваційну діяльність всіх суб’єктів розвитку соціального закладу: керівника, у його заступників; спеціалістів з соціальної роботи; вчених; методистів; консультантів; експертів; працівників атестаційної служби; спонсорів тощо. Суб’єктна структура враховує функціональне та рольове співвідношення всіх учасників планованих приватних нововведень.

5. Змістовна структура інноваційного процесу передбачає народження, розробку та засвоєння новшеств в соціальній роботі, в управлінні соціальним закладом тощо. У свою чергу кожний компонент цієї (як і будь-якої іншої) структури має «складну» будову. Так, інноваційний процес в соціальній роботі може передбачати нововведення в методах, формах, прийомах, засобах (тобто в технології), у змісті освіти або в його цілях, умовах тощо.

6. Структура життєвого циклу. Особливістю інноваційного процесу є його циклічний характер, що виражається у наступній структурі етапів, які проходить кожне нововведення: виникнення (старт) – швидке зростання (у боротьбі з опонентами, рутинерами, консерваторами, скептиками) – зрілість – освоєння – дифузія (проникнення, розповсюдження) – насичення (освоєність багатьма людьми, проникнення в усі ланцюги) – рутинізація (достатньо тривале використання новшества, в результаті чого у багатьох людей воно стає звичним явищем, нормою) – криза (вичерпаність можливостей застосувати його в нових областях) – фініш (нововведення перестає бути таким або заміняється іншим, більш ефективним, або ж поглинається більш загальною ефективною системою).