
- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§ 1.26. Маса, імпульс і основний закон динаміки в релятивістській механіці
- •§ 1.27. Закон взаємозв’язку між масою і енергією
- •§ 1.28. Про єдиний закон збереження маси, імпульсу і енергії
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
Для розрахунку складних розгалужених електричних кіл зручно користуватись законами Кірхгофа, які є наслідками закону збереження електричного заряду і законів Ома.
Вузлом електричного кола називається місце з’єднання трьох або більше провідників. Розглянемо деякий вузол А (рис.3.31). В стаціонарному випадку заряд і потенціал точки А повинен залишатись постійним. Виходячи із закону збереження електричного заряду можна записати
Рис.
3.31
де
– заряди, які за деякий однаковий
проміжок часу надходять до вузла А чи
виходять із нього. Продиференціюємо
вираз (3.191)
.
(3.182)
Враховуючи формулу (3.156) вираз (3.192) можна представити у вигляді
.
(3.193)
Будемо
вважати сили струмів, які сходяться у
вузлі, алгебраїчними величинами. Зокрема,
струми, які ідуть до вузла, будемо вважати
додатними, а струми, які ідуть від вузла,
будемо вважати від’ємними. Тоді в
загальному випадку, коли у вузлі сходиться
провідників, формулу (3.193) можна представити
у вигляді
.
(3.194)
Формула (3.194) є математичним записом першого закону Кірхгофа: алгебраїчна сума сил струмів, які сходяться у вузлі, рівна нулю. При цьому струми, які йдуть до вузла вважаються додатніми, а струми, які йдуть від вузла – від’ємними.
Р
Рис.3.32
(3.195)
Помножимо
кожне з рівнянь системи (3.195) на опори
відповідно
(3.196)
Додамо алгебраїчно рівняння системи (3.196)
.
(3.197)
Якщо виділений контур містить n ділянок, то формула (3.197) в загальному випадку може бути представлена у вигляді
.
(3.198)
Це математичний запис другого закону Кірхгофа: при обході по замкнутому контурі алгебраїчна сума добутків сил струмів на опори рівна алгебраїчній сумі електрорушійних сил. При цьому струм вважається додатнім, якщо його напрямок співпадає з напрямком обходу за контуром; електрорушійна сила вважається додатною, якщо при обході здійснюється перехід через неї із знаку “мінус” на знак “плюс”.
Серед різних видів з’єднання провідників найпростішими і найважливішими є послідовне і паралельне з’єднання.
Р
Рис.3.33
і
.
При проходженні постійного струму
електричний заряд не нагромаджується
в жодному з провідників. За один і той
же проміжок часу через поперечний
переріз кожного з провідників проходить
один і той же заряд, а значить сила струму
в усіх провідниках однакова
.
(3.199)
При проходженні заряду послідовно через усі провідники виконується робота, яка рівна сумі робіт виконаних на кожному провіднику. Тому загальна напруга рівна сумі напруг на всіх провідниках
.
(3.200)
Поділимо вираз (3.200) на силу струму І. Врахувавши при цьому (3.199), одержимо
.
(3.201)
Із закону Ома для ділянок кола (3.162) випливає, що
.
(3.202)
З врахуванням формули (3.202) вираз (3.201) набере вигляду
.
(3.203)
Формула (3.203) дозволяє визначити загальний опір при послідовному з’єднанні двох провідників. Якщо послідовно з’єднано n провідників, то формула (3.203) набере вигляду
.
(3.204)
Р
Рис.3.34
і
(рис. 3.34). При такому з’єднанні початки
всіх провідників з’єднуються в одному
вузлі, а кінці провідників – в іншому
вузлі. Оскільки потенціали початків
провідників у вузлі А рівні
,
а потенціали кінців провідників у вузлі
В рівні
,
то різниці потенціалів і напруги на
всіх провідниках однакові
.
(3.205)
У випадку постійного струму в будь-якій точці електричного кола, в тому числі і у вузлі А, заряди не накопичуються. Тому сила струму, який надходить до вузла А повинна дорівнювати сумі сил струмів, які виходять з цього вузла.
.
(3.206)
Поділимо
вираз (3.206) на напругу
і врахувавши (3.195), одержимо
.
(3.207)
Із закону Ома для ділянки кола отримаємо
.
(3.208)
З врахуванням виразу (3.208) формула (3.207) набере вигляду
.
(3.209)
Формула (3.209) дозволяє визначити загальний опір при паралельному з’єднанні двох провідників. Якщо паралельно з’єднано n провідників то формула (3.209) набере вигляду
.
(3.210)