- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§ 1.26. Маса, імпульс і основний закон динаміки в релятивістській механіці
- •§ 1.27. Закон взаємозв’язку між масою і енергією
- •§ 1.28. Про єдиний закон збереження маси, імпульсу і енергії
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
В
Рис.2.11
У процесі 1-2 робоче тіло в тепловому контакті з нагрівником, температура якого ; воно одержує від нагрівника кількість теплоти , і ізотермічно розширюється, виконуючи роботу .
У процесі 2-3 відбувається адіабатичне розширення теплоізольованого тіла, воно виконує роботу за рахунок запасу внутрішньої енергії; температура тіла падає від до .
У процесі 3-4 робоче тіло ізотермічно стискається, перебуваючи в контакті з холодильником, температура якого . Холодильнику віддається кількість теплоти . Робота тіла при цьому .
У процесі 4-1 робоче тіло знову теплоізольоване і адіабатично стискається, виконуючи роботу . Температура зростає від до .
Введемо поняття коефіцієнта корисної дії (ККД) теплової машини як відношення виконаної за цикл роботи А до одержаного (за цикл) тепла від нагрівника:
. (2.47)
Оскільки зміна внутрішньої енергії тіла за цикл рівна нулю, то , де – кількість теплоти, одержаної робочим тілом за цикл ззовні (від нагрівника та холодильника),
або , бо .
Розрахуємо ККД ідеального циклу Карно (робоче тіло – ідеальний газ, а нагрівник і холодильник характеризуються безмежно великими теплоємностями, щоб їх температури під час процесу не могли змінюватися). та , оскільки відповідні процеси ізотермічні, тому робота газу за цикл . Може здатися, що не врахована робота при адіабатичних процесах, але легко переконатися, що , бо на основі формули (2.40), адже відповідні прирости температури рівні за величиною, але протилежні за знаком.
Запишемо тепер роботи та при відповідних ізотермічних процесах на основі формули (2.27) і маємо
Вияснимо далі зв’язок відношень та . Для цього запишемо рівняння адіабати 2-3 та 4-1 за формулою (2.44):
Поділимо перше рівняння цієї системи на друге і одержимо
або .
Тепер для ККД ідеального циклу Карно маємо остаточно
. (2.48)
Аналіз співвідношення (2.48) показує, що:
1) завжди , бо одиниця могла б бути лише у двох випадках, при та при , а такі температури практично недосяжні;
2) шлях підвищення ККД теплової машини – збільшення температури нагрівника.
Саді Карно довів також теорему: ККД циклу Карно максимальний і не залежить від природи робочого тіла та конструкцій ідеального теплового двигуна, він визначається лише температурами нагрівника і холодильника.
§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
Перший принцип термодинаміки дає кількісне співвідношення для перетворення енергії з одних видів у другі. Другий принцип визначає умови, при яких ці перетворення можливі (визначає можливі напрямки процесів). Є кілька еквівалентних якісних формулювань 2-го принципу термодинаміки.
1. Формулювання У.Томсона (Кельвіна): неможливий процес, єдиним результатом якого є перетворення тепла, одержаного від нагрівника, в механічну роботу.
Інше формулювання: неможливий періодично діючий двигун, який виконував би роботу лише за рахунок охолодження навколишніх тіл (вічний двигун ІІ-го роду неможливий).
2. Формулювання Клаузіуса: неможливий процес, єдиним результатом якого є передача енергії у формі теплоти від холодного тіла до гарячого.
Щоб одержати кількісне формулювання 2-го принципу термодинаміки, скористуємося результатами аналізу ідеальної теплової машини Карно. Для ККД циклу Карно справджується рівність
(2.49)
(позначення див. у попередньому параграфі).
Після елементарного перетворення цього співвідношення одержимо
. (2.50)
Відношення кількості теплоти до температури називають зведеною теплотою. З рівності (2.50) випливає, що сума зведених теплот для циклу Карно рівна нулю.
Всякий інший оборотний цикл можна розглядати як суму безмежної кількості елементарних циклів Карно (для цього досить розбити заданий оборотний цикл рядом адіабат та ізотерм). Для кожного з елементарних циклів справджується рівність типу (2.50). Беручи суму зведених теплот для всіх елементарних циклів Карно, одержимо
. (2.51)
– елементарна зведена теплота (зведена теплота, що відповідає елементарній ділянці процесу); кружечок на символі інтегралу означає, що інтеграл береться по всьому циклу.
Якщо цикл необоротний, то на основі теореми Карно маємо замість (2.49):
.
Повторюючи міркування, які привели вище до співвідношення (2.51), одержимо для необоротного циклу
. (2.52)
Об’єднаємо тепер формули (2.51) і (2.52) в одну і одержимо нерівність Клаузіуса
, (2.53)
котра є кількісним виразом 2-го принципу термодинаміки (знак рівності відповідає оборотним процесам, нерівності – необоротним процесам). Формулювання нерівності Клаузіуса: сума зведених теплот для будь-якого кругового термодинамічного процесу менша або рівна нулю.