Глобальні функції ґрунтів (педосфери) (за г.В.Добровольським та є.Д.Нікітіним, 1990)

Сфери впливу	Літосфера	Гідросфера	Атмосфера	Біосфера в цілому
Основні види глобальних функцій ґрунтів (педосфери)	біохімічне перетворення верхніх шарів літосфери	трансформація поверхневих вод у ґрунтові	поглинання (вбирання) і відбивання сонячної радіації	життєве середовище, акумулятор і джерело речовин і енергії для організмів суші
	джерело речовин для утворення мінералів, порід, корисних копалин		регулювання вологообігу атмосфери	арена взаємодії біологічного і геологічного колообігів
	передача акумульованої сонячної енергії в глиб літосфери	участь у формуванні річкового стоку, формування хімічного складу річкової води	джерело твердих речовин і мікроорганізмів, які надходять в атмосферу
		фактор біопродуктивності водойм за рахунок надходження ґрунтових сполук	вбирання і утримання деяких газів від виходу їх в атмосферу (космічний простір)	захисний бар’єр і умова нормального функціонування біосфери
	захист літосфери від надмірної ерозії і умова її нормального розвитку	сорбційний шар, що захищає від забруднення акваторії	регулювання газового складу (режиму) атмосфери	фактор біологічної еволюції

2. Біохімічне перетворення верхніх шарів літосфери

У цьому процесі ґрунт бере як безпосередню, так і опосередковану участь. Опосередкована роль полягає в тому, що ґрунт є основним середовищем життя багатьох організмів суші. Їх активна життєдіяльність, метаболіти, викиди, відмерлі органічні рештки та продукти розкладання здійснюють активні біохімічні зміни літосфери. Тому ґрунт, через живі організми виступає суттєвим фактором глобального перетворення мінеральної оболонки Землі.

Безпосередня участь ґрунту у перетворенні верхнього шару літосфери багатопланова.

2.1. Руйнування мінералів і уламків гірських порід ґрунтовими кислотами і лугами.

Ґрунт виступає як постачальник органічних кислот специфічної і неспецифічної природи, які виникають в процесі гуміфікації. При цьому в ґрунт надходить велика різноманітність кислот від простих (вугільна кислота) до складних (фульво- і гумінові кислоти). Як відомо, кислоти будь якої природи є агресивними сполуками і тому активно взаємодіють з мінералами літосфери.

Реальність активної зміни гірських порід кислотами ґрунту була доведена спеціальними експериментами ще в 19 столітті (Мещерський, 1883; Родзянко, 1890). У 20 столітті широкомасштабні дослідження з цієї проблеми проводила В.В. Пономарьова (1964). Вона дійшла висновку, що хімізм ґрунтоутворення виступає як єдиний для всіх умов земної поверхні процес взаємодії органічних кислот з основами літосфери.

Склад і властивості органічних кислот та їх сполук з основами ґрунтоутворюючої породи у різних природних умовах різні. Проте, взаємодія між цими компонентами проявляється у всіх регіонах суші Землі, де відбувається процес ґрунтоутворення.

У дослідах Пономарьової (1964) було встановлено, що при взаємодії фульвокислот та основних мінералів ґрунтоутворюючих порід, розчинність останніх різко зростає. Особливо зростає розчинність глинистих мінералів монтморилоніту та каоліну.

У дослідах Пономарьової та Плотнікової (1980) доведена розчинна дія і гумінових кислот.

Серед агентів перетворення мінералів певну роль відіграють біогенні луги, основним джерелом яких є солі слабких органічних кислот і сильних основ. Такі сполуки утворюються при розкладанні рослинних решток, а продукти розкладання містять карбонати і бікарбонати. Луги утворюються також при амоніфікації білкових сполук. Це відбувається при внесенні в ґрунт великих доз органічних добрив та при руйнуванні порід багатих на основи.

Велике значення у вивітрюванні має біогенна сода, яка утворюється при мінералізації органічних решток. При цьому лужність ґрунтового розчину підвищується, що зумовлює руйнування алюмосилікатів.

Таким чином, біохімічний апарат, яким володіє мікрофлора ґрунту для деструкції мінералів є дуже різноманітним.