- •Тема 3. Роль живих організмів в ґрунтоутворенні та органічна речовина ґрунту
- •1. Роль мікроорганізмів у ґрунтоутворенні
- •2. Роль вищих рослин у ґрунтоутворенні
- •3. Участь тварин у ґрунтоутворенні
- •4. Склад органічної частини ґрунту
- •5. Гумус як екологічна основа родючості ґрунтів
- •5.1. Сучасні уявлення про процес гуміфікації.
- •5.2 .Склад і властивості гумусу.
- •5.3. Екологічна роль гумусу.
- •5.4. Роль гумусних речовин в ґрунтоутворенні та живлення рослин
- •5.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в ґрунтах.
5.3. Екологічна роль гумусу.
Гумус – поняття не лише хімічне і біологічне. Гумус також і екологічне поняття. В.В. Пономарева і Т.А. Плотнікова (1980) відзначали, що гумусні горизонти формувалися як результат безперервної зміни поколінь рослин. Водночас гумус є необхідною основою для одержання рослинами елементів живлення і створення у ґрунтів оптимальної екологічної ситуації. Під різними рослинними угрупованнями створюються різні екологічні ситуації в ґрунтових профілях. Так у хвойному лісі основою екологічних умов росту і розвитку рослин є лісова підстилка, промивний водний режим і фульватний тип гумусу, а в степах – непромивний водний режим, гуманний тип гуміфікації, акумуляція в гумусному горизонті елементів живлення.
Гумусні речовини містять у своєму складі поживні елементи, які переходять у доступну форму при мінералізації. Цим пояснюється загальновідомий факт: чим більше в ґрунті гумусу, тим більша біологічна продуктивність рослин.
В.А. Ковда в своїх працях (1981, 1985) підкреслює загально планетарну роль ґрунтів як акумуляторів органічної речовини і енергії. Він запропонував гумусний горизонт ґрунтів планети вважати особливою енергетичною оболонкою – гумосферою. Підраховано, що ґрунти з середнім вмістом гумусу (4—6%) (200 – 400 т/га) накопичують на 1 га стільки енергії, яка дорівнює енергії 20 – 30 т антрациту.
Енергію органічної речовини ґрунтів для здійснення життєвих процесів використовують мікроорганізми і безхребетні тварини для фіксації азоту та для багатьох інших хімічних і біологічних процесів. Тому підтримання запасів гумусу в ґрунтах – найактуальніша проблема сучасного земле-робства. В багатьох регіонах земної кулі вміст гумусу в ґрунтах за останні 30 – 40 років зменшився на 30%.
Гумусні речовини поліпшують фізичні властивості ґрунту. Ґрунти з високим вмістом гумусу мають широкий діапазон фізичної стиглості, тобто їх можна обробляти в широкому інтервалі вологості. Такі ґрунти потребують менших затрат на механічний обробіток. За даними І. В. Кузнецової, підвищення вмісту гумусу в дерново-підзолистих ґрунтах до 5—6% сприяє підвищенню оструктуреності ґрунту до 50%. Одночасно збільшуються пористість, вологоємкість і ємкість вбирання ґрунту.
Велике екологічне значення мають біологічно активні речовини, що входять до складу органічної частини ґрунту. Наукові дослідження багатьох вчених свідчать, що окремі компоненти гумусу стимулюють ті чи інші фізіологічні процеси. Так, О. С. Безуглова (1980) довела, що гумусні речовини стимулюють ріст кореневих волосків і кореневої системи в цілому. Ферментативна активність гумусу зумовлює інтенсивність надходження СО2 в приземний шар атмосфери. Підвищення концентрації CO2 у повітрі інтенсифікує фотосинтез рослин.
Таким чином, органічна речовина ґрунту і пов’язана з нею енергія забезпечують стабільність біосфери. Виснаження запасу гумусу в ґрунтах нашої планети призведе до незворотніх екологічних наслідків. Перед сучасним суспільством стоїть завдання – відродити і зберегти оптимальний гумусний стан ґрунтів.