Тема 2. Класичні та сучасні концепції розвитку культури

План лекційного заняття

1. Філософські концепції розвитку культури епохи античності.

2. Теологічні концепції розвитку культури.

3. Просвітницькі концепції розвитку культури. Німецькі культурологічні школи (І.Кант).

4. Концепції культурних колообігів (Дж.Віко, Ібн Халдун, М.Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі).

5. Українська культурологічна думка (Г.Сковорода, М.Драгоманов, М.Грушевський, Д.Донцов).

План семінарського заняття

1. Культура як наукова дисципліна.

2. Ґенеза терміна «культура».

3. Структура та функції культури.

4. Теологічні концепції розвитку культури.

5. Просвітницькі концепції розвитку культури. Німецькі культурологічні школи.

6. Концепції культурних колообігів.

7. Концепція розвитку культури Г. Сковороди, Д.Донцова, М. Драгоманова.

Перелік питань для самостійної роботи

1. Функціональні концепції розвитку культури.

2. Еволюціоністські концепції розвитку культури.

3. Марксистсько-ленінська теорія розвитку культури і сталінізм.

4. Психоаналітичні концепції розвитку культури(З. Фрейд, К. Юнг).

5. Концепції ігрової культури(Й. Гейзінга, Х. Ортега-і-Гассет, Г. Гессен та ін.).

1. Протягом всієї історії розвитку людства проблеми культурології були предметом дослідження філософів, соціологів, етнографів, істориків тощо.

В епоху античності осмислення людської діяльності, її наслідків базувалося на протиставленні моралі та політики, культури й натури. Першими дослідниками цієї концепції були Сократ (470-399рр.до н.е.), Антісфен (446-366рр. до н.е.), Діоген Сінопський (404-бл.323рр. до н.е.). Вони протиставляли простоту життєвого укладу людей штучності, зіпсованості життя еллінських полісів. Кіники (Діоген) були першими критиками культури та цивілізації, задовго до концепції Ж.Ж.Руссо. Першим сформулював і вивів закономірність культурно-історичного процесу Полібій (201-120рр. до н.е.). На його думку, розвиток суспільства відповідає коловороту явищ: сонце, дощ, сніг, сонце…, а також підпорядкований діалектичній зміні форм державного устрою й культури.

Сучасник Полібія, китайський історик, філософ Сима Цянь (145-86 рр. до н.е.) у фундаментальній праці «Шицзі» дослідив і вивчив історію та культуру Китаю, з’ясував закономірності та принципи розвитку цивілізації й культури. На його думку, історія постає як циклічний процес, рух по колу.

«Історичні записки» включали дослідження з музики, науки, релігії, торгівлі та ін. Це була енциклопедія життя тогочасного китайського суспільства.

2. У богословських концепціях культури термін «культура» вживається у значенні культу (вшанування, поклоніння). Основна суть цих концепцій зводиться до розгляду релігії як базової основи розвитку культури. Так, на думку німецького богослова С.Пуфендорфа, культура – це проміжна ланка між Богом і людиною. Будучи залежною від Бога, культура впливає на людину, формує її і визначає її діяльність. В теологічній концепції Бог є центром і творчою силою світобудови. Сенс людського життя з його повсякденними турботами втрачає свою самоцінність. Головна мета – через пізнання Бога підготуватись до справжнього, вищого, щасливого життя, яке лежить за межами соціального буття.

Концептуальні основи теологічного розуміння культури були започатковані ще основоположниками і провідними богословами християнства.

Так, А. Блаженний (354-430), відомий християнський теолог і церковний діяч, засновник християнської філософії та історії у своїх працях «Сповідь» і «Про град Божий» виділяє два види життя людства: «Град Божий – заснований на любові до Бога та «презирстві до себе». Уособленням такого життя на землі є церква. «Град земний» – життя, засноване на любові до себе і «презирстві до Бога». Уособленням такого життя на землі є держава. На його думку, держава є злом, але це покарання людині за її гріховність. Він висловлює думку про перемогу духовного над земним.

В кінці 19-поч. 20 ст. богословські концепції культури опрацював П.Тілліх – німецько-американський філософ, теолог, який намагався створити універсальну «теологію культури». На його думку, культура містить в собі релігійний досвід, філософський аналіз цього досвіду і є теологією культури. Трагедія полягає у відчуженні релігії від культури, але це не позбавляє їх духовної єдності. Протягом всієї історії життя людства або релігія підпорядковує собі культуру, або культура відособлюється, стає автономною, замикається в собі, втрачає тим самим смислову основу. Як ідеал пропонував встановити гармонію двох начал. Ідеї Тілліха сприяли поширенню екуменізму (подолання конфесійних відмінностей).

Відомий діяч української греко-католицької церкви А.Шептицький (1865-1944) вважав, що суспільний устрій повинен базуватись на засадах християнської моралі. Розвиток економіки неможливий без суспільного ладу, без рівноваги прав і обов’язків. Одним із перших проголосив ідею екуменізму. Прагнув з’єднати Захід і Схід на засадах греко-католицької церкви. Закликав бути толерантними до почуттів інших конфесій.