86. Грошові зобов'язання у підприємницькій діяльності

Поняття грошового зобов'язання

Грошовим зобов'язанням t зобов'язання боржника заплатити кредитору певну ірошову суму відповідно до цивільно-правово­го договору та на інших підставах, передбачених законодавс­твом України.

Характеристика грошового зобов'язання

1. До грошових зобов'язань належать зобов'язання із випла­ти певної грошової суми боржником кредитору. Зобов'язання щодо передачі боржником кредитору інших, крім грошей, ма­теріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг гро­шовими не є.

159

2. Підставами для виплати відповідних сум за грошовими зо­ бов'язаннями є цивільно-правовий договір або інші підстави, передбачені законодавством України. Зважаючи на викладену вище ознаку, цивільно-правовий договір у такому разі повинен бути оплатним і опосередковуватися рухом відповідних грошо­ вих коштів.

До інших підстав виникнення грошових зобов'язань нале­жать, зокрема, трудові договори, за якими виплачується забор­гованість із заробітної плати працівникам боржника, а також сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету.

3. Грошові зобов'язання, шо виникають внаслідок цивільно- правових договірних відносин кредитора та боржника, характе­ ризуються встановленням законодавством відповідальності за иесвосчасне їх виконання. Так, Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань* встановлено, шо платники ірошових коштів сплачують на користь одержува­ чів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, шо вста­ новлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені обчислю­ ється від суми простроченого платежу та не може перевищува­ ти подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Ці положеним не поширюються на порядок нарахування та сплати пені, штраф­ них та фінансових санкцій за несвосчасну сплату податків, по­ даткового кредиту та інших платежів до бюджетів і позабюджет­ них фондів, а також на відносини, шо стосуються відповідаль­ ності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

87. Правова охорона знаків для товарів і послуг Знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і пос­луг інших осіб.

Об'єктами правової охорони можуть бути такі знаки для то­варів і послуг:

• словесні у вигляді слів або сполучень літер;

• зображувальні у вигляді графічних композицій будь-яких <(юрм на площині;

• об'ємні у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах;

• комбінації вищезазначених позначень.

Знаки для товарів і послуг можуть бути виконані у будь-яко­му кольорі чи поєднанні кольорів. Знак також може бути зву­ковим, світловим, а також кольором чи поєднанням кольорів тощо.

160

Правова охорона надається знаку, який не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охо­рони.

Мс можуть одержати правову охорону позначення, які зоб­ражують або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емб­ леми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, пе­ чатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання:

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кіль­ кість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, міс­ це і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману що­ до товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами.

• відображають лише форму, шо зумовлена природним ста­ ном товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка надає товару істотної цінноси.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є то­тожними або схожими настільки, шо їх можна сплутати із:

• знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєс­ трацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або спо­ ріднених з ними товарів і послуг;

• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без ре­ єстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими;

• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і нале­ жать іншим особам, які одержали право на них до дати подан-

161

ня до Установи заявки щодо таких само або споріднених з ни­ми товарів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (уто­ му числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються від­ повідно до Закону України від 16 червня 1999 р. «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

• знаками відповідності (сертифікаційними знаками), заре­ єстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх иравонаступникін,

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом, що вида­сться Державним департаментом інтелектуальної власності. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Свідоцтво надає ного власнику право, зокрема, використо­вувати знак, яким нважається:

• нанесення його на будь-який товар, для якого знак заре­ єстровано, упаковку¹, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріп­ лений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначе­ ним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

• застосування його під час пропонування та надання будь- якої послуги, для якої знак зареєстровано;

— застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якшо інше не передбачено законом:

• зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві това­ рів і послуг;

• зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, спорідне­ них з наведеними у свідоцтві, якшо внаслідок такого викорис­ тання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

162

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якшо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якшо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначен­ ня і знак можна сплутати.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стасовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору, крім випадків, коли передача може стати причиною введення в оману спожи­вача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє то­вар чи надає послугу. Також власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання зна­ка на підставі ліцензійного договору.

88. Правова охорона промислових зразків

Промисловим зразком є результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення ес-іс пічних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможнос­ті, якшо він є новим. Промисловий зразок визнається новим, якшо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступ­ною у світі до дати подання заявки до Державного департамен­ту інтелектуальної власності або якшо заявлено пріоритет до да­ти її пріоритету.

Право власності на промисловий зразок засвідчується патен­том. Право на одержання патенту має автор (автори, якщо про­мисловий зразок створений їх спільною працею, якщо інше не передбачено угодою між ними) або його спадкоємець. Право на одержання патенту має роботодавець, якшо промисловий зра­зок створено у зв"язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше.

Патент надає його власнику виключне право використовува­ти промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке викорис­тання не порушує прав інших власників патентів. Використан­ням промислового зразка визнається виготовлення виробу із

б* 163

застосуванням запатентованого промислового зразка, застосу­вання такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення йо­го в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначе­них цілях

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатенто­ваного промислового зразка, якшо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за ви­нятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з зазначеним Законом порушенням прав власника патенту. Власник патенту може також передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту, давати будь-якій осо­бі дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.

Власник патенту повинен добросовісно користуватися вик­лючним правом, що випливає з патенту. Якшо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публіка­ції відомостей про видачу патенту або від дати, коли викорис­тання промислового зразка було припинено, то будь-яка осо­ба, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від ук­ладання ліцензійного договору може звернутися до суду із за­явою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.

Якшо власник патенту не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовле­ний поважними причинами, суд виносить рішення про надан­ня дозволу заінтересованій особі на використання промислово­го зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику па­тенту.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше вида­ного патенту, якшо промисловий зразок останнього призначе­ний для досягнення іншої мети або має значні техніко-еконо-мічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу мо­же бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше

164

виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власни­ка раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для викорис­тання промислового зразка власником патенту, який такий доз­віл затребував.