Лекція 4. Білки плазми крові. Методи дослідження білків План

1. Функції і властивості білків плазми крові.

2. Патологія білків плазми крові: дис-, пара-, дефектпроїнемія.

3. Методи дослідження білків: електрофоретичні, імунохімічні, хроматографічні та хімічні.

Білки плазми крові характеризуються різними специфічними функціями і властивостями і діляться на три основні групи: альбуміни-4,5%; глобуліни-1,7-3,5 і фібриноген-0,4%. Це прості білки – протеїни, що різняться між собою молекулярною масою, фізико-хімічними властивостями і біологічними функціями. Фібриноген має значення при зсіданні крові; гамаглобулінова фракція містить антитіла, які забеспечують імунітет до різних інфекційних захворювань; інші види білків відіграють важливу роль в підтриманні колоїдно – осмотичного тиску, який регулює вміст води в крові. Сумарна кількість білків плазми це загальний білок крові. Частіше використують поняття загальний білок сироватки. Сироватка крові – плазма крові, позбавлена фіброногену, тому загальний білок сироватки містить на 2-4 г/л білка менше, ніж загальний білок крові. Традиційним, уніфікованим методом розділення білків сироватки крові – метод електрофорезу на папері, ацетатцелюлозі. Цим методом одержують 5 білкових фракцій: альбуміни – гомогенна фракція, і глобуліни – гетерогенна фракція, яка складається із альфа₁-, альфа₂-, бета- і гама-глобулінів.

Альбуміни. Складають 55-66 % від загального білка крові. Синтезуються в печінці. Фізіологічні функції:

1. Приймають участь в регулюванні колоїдно-осмотичного тиску.

2. Регулюють онкотичний тиск (тиск, який створюють білки плазми).

3. Нормальна білкова концентрація забезпечує фізіологічний розподіл водно-солевого розчину між рідинними середовищами організму.

4. Транспортна: зв'язуючи токсичні продукти обміну сприяють їх виведенню із організму.

5. Зв'язують надлишок гормонів, нейтралізуючи їх дію.

Патологія: гіпоальбумінемія – при захворюваннях печінки, при запальних процесах в інших органах.; гіперальбумінемія зв’язана з дегідратацією води.

Альфа-глобуліни синтезуються в печінці. При електрофорезі підрозділяються на α₁- і α₂- глобуліни. В нормі α₁- глобуліни складають 3-6 %, а α₂- глобуліни – 7-10 % від загального білка крові. Альфа-глобуліни – це білки «гострої фази захворювання». Їх концентрація збільшується в гострому періоді захворювання і при загостренні хронічних процесів.

Бета-глобуліни (β- і пре-β-ліпопротеїди, фібриноген, ліпопротеїдліпаза). Синтезуються в печінці, частково – в тканинах системи мононуклеарних фагоцитів (СМФ). В нормі складають 7-12 % від загального білка крові. При патології їх концентрація збільшується, в основному, при хронічних захворюваннях.

Гама-глобуліни. Фракція містить антитіла (імуноглобуліни), що забезпечують гуморальний імунитет організму, білкові фактори згортання крові. Синтезуються в тканинах СМФ печінки і ін. органів. В нормі γ-глобуліни складають 13-19 % від загального білка крові. При патології γ-глобулінів розрізняють: гіпогамаглобулінемія – зниження концентрації γ-глобулінів, які пов’язане зі зниженням продукції антитіл при ураженнях імунної системи будь-якої етіології. Гіпергамаглобулінемія – збільшення концентрації γ-глобулінів, як результат активізації імуних реакцій з посиленим виділенням глобулінів. Спостерігається при бактеріальних, вірусних інфекціях, паразитарних захворюваннях, хронічних інфекціях і цирозі печінки.

Значення білків плазми крові різноманітно.

1. Дуже важливу роль грає фібриноген – він бере участь у процесі згортання крові.

2. Гамма-глобуліни містять антитіла, що забезпечують імунітет. У цей час очищений α-глобулін використовують для лікування й підвищення несприйнятливості до деяких хвороб.

3. Наявність білків у плазмі крові підвищує її в'язкість, що має значення в підтримці тиску крові в судинах.

4. Білки мають більшу молекулярну масу, тому вони не проникають через стінки капілярів й утримують у судинній системі певну кількість води. Таким шляхом вони беруть участь у розподілі води між кров'ю й рідиною.

5. Являя собою буфери, білки беруть участь у підтримці сталості реакції крові.

6. Підтримують фізіологічний рівень катіонів в крові.

7. Зв’язують надлишок гормонів, нейтралізуючи їх дію.

8. Виконують транспортну функцію.

9. Як джерело амінокислот.

При патології білків плазми крові розрізняють такі стани:

діспротеїнемія – патологія, яка пов'язана з будь-якими кількісними змінами окремих білкових фракцій;

дефектпротеїнемія – визначається, як дефіцит або повна відсутність окремих білків плазми, які властиві здоровому організму;

парапротеїнемія – патологія, яка пов'язана з появою в плазмі крові білків, не властивих здоровому організму (наприклад, поява С–реактивного білка або інтерферону).