12. Фашистська агресія в Північній Африці та на Балканах
Тим часом війна продовжувала ширитися, захоплюючи все нові регіони. Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великобританії становила не тільки Німеччина, а й Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово-морські та повітряні сили.
Вступ німецьких танків да Лівії. 1941 р.
Влітку 1940 р. італійці розпочали військові дії проти англійців в Східній Африці, де мали в Ефіопії 300 тис. солдат і офіцерів проти 30 тис. англійців у Сомалі, Кенії та Судані. У липні італійці зайняли частину Кенії, ряд пунктів в Судані і захопили Британське Сомалі. Однак в Судані і Кенії італійцям не вдалося досягти успіху і вони вимушені були перейти до оборони. Головні сили італійців кинули на захоплення Єгипту та Суецького каналу, розраховуючи встановити свій вплив на всьому Близькому Сході. У вересні 1940 р. італійські війська нанесли удар із Лівії (Кіренаїка, Триполітанія) в Єгипет і просунулись вглиб країни на 90 км, але були зупинені англійцями.
Також, ще 28 жовтня 1940 р. у розпал битви над Англiєю Муссолiнi без попередніх консультацій з Гітлером розпочав наступ двох своїх армій з території Албанiї на Грецiю, прагнучи реалізувати плани створення середземноморської імперії. Прем’єр-мiнiстр Грецiї Метаксас оголосив загальну мобiлiзацiю й звернувся за допомогою до Великої Британії. Хоч Англiя була стурбована становищем у Єгипті і переживала не найкращі часи, все ж вона перекинула у Грецію та на острів Крит деякі сухопутні й авiацiйнi частини i надіслала на допомогу грекам кілька кораблів. Iталiйський наступ дуже швидко захлинувся i грецька армія, перейшовши в контрнаступ, відкинула iталiйськi дивiзiї за албанський кордон.
Тим часом англійці стали брати гору у боротьбі за Середземне море. Вирішального удару по італійському флоту вдалося завдати у листопаді 1940 р., коли англійські торпедоносці з авіаносця завдали по головній воєнно-морській базі Італії Таранто. Італія відразу позбулася 3 лінкорів, а Англія отримала перевагу. Після цього удару італійський флот не наважувався на активні дії, а Англія змогла утримати свої бази в Гібралтарі, а, особливо, на о. Мальті. У сiчнi-травнi 1941 р. англiйськi війська вигнали iталiйцiв з британського Сомалi, Кенiї, Судану, Ефiопiї. На початку лютого 1941 р. раптовим контрударом англійці оточили італійські війська в Єгипті та оволоділи Кіренаїкою. Італійські війська були повністю деморалізовані і ледве стримувала наступ британців в Триполітанії. Таким чином, плани Муссоліні створити Середземноморську імперію терпіли крах.
Гiтлер у сiчнi 1941 р. мав намір надати Муссолiнi допомогу в Грецiї. Проте втягуватися у війну на Балканах напередодні війни з СРСР він не бажав. У вирішенні цієї справи вирішив покластися на дипломатію. Однак, болгарський уряд не поспішав погоджуватись на розгортання на територiї Болгарiї нiмецьких вiйськ для удару по Греції. Тоді Гітлер вдався до дипломатичних маневрів, зумівши пiдписати з Югославією 25 березня 1941 р. договір про приєднання до Антикомiнтернiвського пакту, а також до Троїстої угоди. Але патрiотично настроєнi офiцери на чолi з генералом Д. Сiмовичем здійснили державний переворот i звернулися з проханням до Москви підписати у Бєлградi договір про взаємодопомогу, що і було зроблено 5 квітня 1941 р. Гітлер був розлючений. У відповідь на Югославiю напали нiмецькi вiйська («Операція Маріта»). Спiльно з ними дiяли армiї Болгарiї та Угорщини, до агресiї проти Югославiї приєдналась Iталiя. Лiдер хорватських усташiв А. Павелич проголосив утворення Незалежної Хорватської держави (НХД), що згодом приєдналася до держав “осi”. Королiвство Югославiя припинило своє iснування.
Без затримки з території Югославiї нiмецька армiя почала наступ на територiю Грецiї з метою оточити грецькі дивiзiї й англiйськi експедицiйнi сили. Грецькi армiї капiтулювали перед нiмецькими вiйськами. Пiд тиском переважаючих нiмецьких сил англiйцi стали відкочуватися до Афiн. Згодом довелось залишити і їх. Рештки англійських військ зосередились на о. Кріт. Що оволодіти цим стратегічно важливим островом німецьке командування провело небачену повітрянодесантну операцію (почалась 27 травня 1941 р.). Обидві сторони понесли значні втрати. Німецькі повітрянодесантні війська так і не відновили своєї колишньої чисельності і боєздатності й надалі не застосовувались як самостійна бойова одиниця, а лише у взаємодії з сухопутними військами.