Тема 2.: функціонування іменників у діловому і професійному спілкуванні

ЗАВДАННЯ 5. Прочитайте текст "Особливості використання іменників у науковому і діловому текстах". Законспектуйте основну інформацію.

Особливості використання іменників у науковому і діловому текстах

Під час викладу інформації автор повинен приділити увагу не тільки вибору точного слова, а і граматичному оформленню матеріалу. Найбільш часто проблеми можуть виникати відносно категорій роду та числа іменників.

Зазначимо особливості оформлення категорії роду під час укла-дання наукового чи ділового тексту:

1) В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду. Наприклад: Нараду провела декан факультету Прокоф´єва І.П.; Декан факультету Слєдь М.І. ознайомив викладачів з новими правилами прийому; Ухвалили виділити путівки до санаторно-лікувального закладу за рахунок профспілкової організації лаборантам Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І.; М.Р. Веселова отримала диплом викладача математики.

2) Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший держав-ний інспектор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.

3) Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім´я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент Максимишина, програміст Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чоловічого роду: Мій шеф Сераковська Ганна першою поздоровила мене з днем народження; Мій керівник Єршова щойно повернулась із відпустки. Вирази моя майстер, наша бухгалтер мають розмовний характер.

Таким чином, офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду, узгоджуються залежні від нього слова (головний механік дозволив). Проте, якщо в документі зазначено прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем жінки, наприклад: професор Гордєєва блискуче виступила на симпозіумі – тобто не можна використовувати форми такого типу: наша директор дозволила, професор доповідала та ін.

Багато проблем виникає у автора документа і у зв´язку з використанням категорії числа іменників:

1) якщо однорідні предмети важко або неможливо порахувати, то в тексті можуть вживати іменник для їх називання у формі однини, напр.: зібрано зерно; вишню здано на консервний завод.

2) якщо однорідні предмети можна рахувати, то слід вживати форми множини, напр.: отримали (надіслано) комп´ютери; закуплено калькулятори.

3) Іноді при позначенні речовини можна вживати іменники у формі множини, напр.: На нашому підприємстві можна придбати мінеральні води; Фірма пропонує технічні мастила за дешевими цінами.

4) Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм, наприклад: сільчанин, городянин, освітянин, зв´язківець, річковики, консерваторець, циркач, естрадник і под. В офіційно-діловому мовленні необхідно вживати нейтральні відповідники цих форм у вигляді наступних складних найменувань: мешканець села, мешканець міста, працівник навчаль-ного закладу, працівник відділення зв´язку, працівник річкового транс-порту, студент консерваторії, артист цирку, артист естради.

На даний момент в сучасній українській літературній мові є особливості, які вирізняють її у порівнянні з російською, але їх слід враховувати під час складання документа:

1) наявність 4-ої відміни іменників, наприклад: ім´я (імені, іменем тощо), коліща (коліщати…). На відміну від російської мови ця група іменників виділяється в окрему відміну. Іменники, що входять до її складу, в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове нарощення -ен-, -ат-;

2) використання у дав. відмінку іменників чол. р. (2-а відміна) паралельних закінчень: -ові-(-еві) та у: наприклад: директору Костен-кові В.Г. – директорові Костенку В.Г.;

3) вживання в орудному відмінку іменників жін. р. (1-а відміна), прийменників, займенників закінчень -ою-(-ею), наприклад: головою, суддею (рос. головой, судьёй);

4) особливої уваги потрібують іменники чол. р. у родовому від-мінку однини (2-а відміна), бо вони можуть мати закінчення -а-(-я) або -у-(-ю):

-а (-я) -у (-ю)

керівника