- •Глава II. Теоретичні засади риторики 59
- •Глава III. Педагогічна риторика ............................. 165
- •Глава IV. Формування духовної культури особистості на порозі XXI ст. . 210
- •Частина II. Хрестоматія
- •II. Діамант 264
- •VI. Ізмарагд 424
- •VII. Афористичний золотослів 447
- •VIII. Хвалоспів 491
- •IX. Золотий гомін 551
- •Післямова 561
- •Література 562
- •Вступне слово автора, Або похвала слову
- •Передмова
- •Глава і
- •Історія риторики і красномовства
- •1.1. Історичні традиції. Герої й боги красномовства
- •1.3. Народний золотослів
- •Глава II
- •2.1. Статус сучасної риторики та її зв'язки з іншими науками
- •2.2. Специфіка публічного мовлення у риторичному аспекті
- •2.3. Закони риторики
- •Сильні Слабкі Неістинні
- •2.4. Основні жанри (роди й види) ораторського мистецтва
- •Похвала народові1
- •2.5.2. Похвала речам
- •2.5.1. Похвала особам
- •2.5.3.2. Євхаристична промова — промова при складанні подяки
- •2.5.3.3. Промова при привітанні гостей
- •2.5.3.4. Промова при прощанні
- •2.5.3.5. Похоронна промова
- •Глава III педагогічна риторика.
- •3.2. Формування риторичної культури особистості в школі нового типу
- •3,3. Формування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти
- •Глава IV
- •4.1. Проблеми духовності людини
- •4.4. Іоанн Златоуст — світильник гомілетичного мистецтва
- •4.5. Формування духовної культури особистості
- •III. Добротословіє
- •Коли треба говорити і коли мовчати2
- •Про стриманість язика?
- •Исповедание веры1
- •(Месяца июля, 24) (фрагмент)
- •Поучение1
- •Притча про людську душу й тіло1
- •(Фрагмент)
- •Опис людського тіла1
- •Слово про користь книг1
- •(Фрагмент)
- •Похвала Олені1
- •(Фрагменти)
- •Риторика2
- •(Фрагменти)
- •(Фрагменти)
- •Про Демосфена і Цицерона1
- •Діалог «Горгій»1
- •Каллікл, Сократ, Херефонт, Горгій, Пол
- •Що смертним є і безсмертним.
- •V. Маргарит
- •Стародавні українські риторики
- •Сказання про сім вільних мудрощів
- •(Фрагменти)
- •(1620 P., автор невідомий, фрагменти)
- •«Про винайдення справ»
- •(Фрагменти)
- •«Про прикрашання слова»
- •(Фрагменти)
- •«Наречение»
- •(Російський оригінал)
- •Києво-Печерський патерик1
- •(Фрагменти)
- •«Слово 38»
- •(Уривок)
- •Феофан прокопович
- •Про риторичне мистецтво1
- •(Фрагменти)
- •Порядок розділів книжки
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги
- •Про корисність красномовства
- •VI. Ізмарагд
- •Коротке керівництво до красномовства (1748 р.)1
- •(Фрагменти)
- •Правила вищого красномовства2
- •(Фрагменти)
- •Про вигляд оратора
- •Про обличчя
- •Про голос
- •Про вимову
- •Про рухи
- •Коротка риторика1
- •(Фрагменти)
- •Хороша новина1
- •(Фрагменти)
- •Про якості оратора1
- •Сила й краса красномовства
- •Про ораторське слово.
- •Гармонія думки й слова, етосу й пафосу.
- •Переваги живого слова
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Гімн «Музам»1
- •Похвала Богу2
- •(Фрагменти)3
- •Про народження Христа1
- •Слово про закон і благодать2
- •Вступне слово, похвала Богу
- •Похвала Премудрості
- •(Фрагмент похвали Богу)1
- •Молитва до Бога
- •Похвала особам
- •Сократ про природу людини1
- •(Фрагменти)
- •Похвала Златоустові1
- •Із книги «Вірші. Приповісті посполиті»
- •Про зайців
- •Про людей православних,
- •Що військову службу справляють,
- •А саме — про козаків
- •Про женців
- •Похвала мусі
- •(Фрагменти)1
- •Похвала речам
- •«Похвала Батьківщині»1
- •(Фрагменти)
- •Золота троянда1
- •(Фрагменти)
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги1
- •Похвала Дніпру
- •Вірш із філософського курсу г. Кониського, прочитаного ним
- •Латинською мовою 1743 р. У Києво-Могилянській академії.
- •Переклав за рукописом в. П. Маслюк
- •Похвала філософії1
- •Похвала глупоті1
- •Глупота говорить
- •Глава і
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VI
- •Промови при одруженні
- •Дякування по шлюбі
- •(Фрагмент)1
- •(Фрагменти)1
- •Євхаристичні промови
- •Передмова до читача (присвята) до книги «Зерцало богословія»
- •(Фрагменти)1
- •Тренос,
- •Розділ і,
- •В якому міститься плач, або нарікання церкви святої східної на злочинних синів
- •Перша оздоба східної церкви
-
Становлення індивідуальної творчості й риторичних потенцій дітей пов'язане із розвитком діалектичного, критичного мислення, без сліпого, некритичного копіювання.
-
3. Увесь мисленнєво-мовленнєвий, комунікативний процес ритора прони зує тріада класичної риторики: етос, пафос, логос, які спрямовані на кла-
-
сичні критерії оцінки змісту й форми публічного виступу оратора. Категорії етосу, пафосу, логосу як основоположні поняття відповідального й впливового мовлення повинні поступово й цілеспрямовано засвоюватися учнями класів педагогічного профілю в процесі навчання на всіх етапах формування риторичної особистості.
-
3,3. Формування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти
-
Якщо хто вирішив оволодіти
-
красномовством по-спрАвжньому,
-
він повинен бути людиною справедливою.
-
Платон
-
Система вищої освіти є однією з основних форм соціалізації особистості, вона забезпечує «фундаментальну наукову, загальнокультурну, практичну підготовку фахівців, що визначають темпи і рівень науково-технічного та соціального прогресу, сприяють утвердженню гуманістичних ідеалів, норм співжиття, формування інтелектуального потенціалу нації як найвищої цінності суспільства»1.
-
Саме у вузі процес соціалізації особистості набуває якісної визначеності, бо, крім включення студентів у різноманітні види соціальних стосунків як активного суб'єкта пізнаючого, ціннісно-орієнтованого, громадсько-політичного і комунікативного діяння, передбачається їх спеціалізація, зокрема педагогічна, гуманітарна.
-
На думку дослідників проблем вищої школи, система вищої освіти переживає етап реорганізації, реформування. При цьому вона закріплює в поколіннях об'єктивний досвід людства, створює умови подальшого розвитку суспільства, культури, науки, техніки, передбачає формування у студентів в процесі освіти й виховання риси ГРОМАДЯНИНА майбутнього: перспективні ідеали, перспективні види діяльності, перспективні взаємовідносини, висока мораль, яка б відповідала завданням перспективного розвитку суспільства.
-
1 Україна XXI століття. Державна національна програма «Освіта».— К., 1992.— С. 16; Щербакова О. А. Проблема формування національної еліти України крізь призму преси 90-х років.— К., 1999.
-
Перебудова вищої школи передбачає виведення вищої освіти на світовий рівень, а тому торкається багатьох проблем, серед яких чільне місце належить проблемі формування висококваліфікованих педагогічних кадрів, які б майстерно володіли усною переконуючою комунікацією — ораторським мистецтвом.
-
Принципово важливу роль в оновленні змісту освіти має відіграти орієнтація на інтегративні курси, зокрема риторики філософсько-дидактичного спрямування, на основі пошуку нових підходів до структурування знань, методики викладання, кадрового забезпечення тощо.
-
Як свідчать дослідження доктора технічних наук А. Я. Савельєва, які проводились у 90-і роки, динаміка оцінок професійного та культурного рівня викладачів вузів (за 5-бальною системою) мала такі параметри: рівень професіоналізму й компетентності — 3,8; інтелігентності, загальної культури — 3,6. Цифри красномовні, тривожні, включають і невисоку ораторську культуру викладачів. Це саме підтверджують і наші спостереження останніх років на рівні школи і вузу. Ораторська культура знаходиться на периферії свідомості педагогічних кадрів, які піклуються, в основному, про оновлення знань, фахових відомостей, а не прирощення педагогічної, ораторської майстерності. Наприклад, опитування педагогів у Міжрегіональному інституті підвищення кваліфікації вчителів, у школі-гімназії № 59 м. Києва дозволило говорити про наявність великого педагогічного перевантаження, браку часу на підвищення фахового рівня.
-
Ораторське мистецтво майбутнього вчителя, спеціаліста гуманітарного профілю як компонента структури педагогічної діяльності розглядається як на основі аналізу теорії й історії ораторського мистецтва, мистецтва красномовства, так і на основі художнього читання, методики виразного читання, на основні вивчення сценічної діяльності акторів-читців (М. Щепкін, М. Горбунов, М. Заньковецька, М. Садовський, М. Тобілевич та ін.), авторського читання (І. А. Крилов, Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, В. Блакитний, О. Вишня та ін.), словесної діяльності видатних педагогів (А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та ін.).
-
Виховання культури риторичної особистості вчителя — випускника вузу базується на головних принципах педагогіки, риторики, психології, мистецтва. Теорія особистісно-діяльнісного підходу особливо чітко відображена у концепціях А. С. Виготського, С. А. Рубінштейна, О. М. Леонтьєва, К. С. Станіславського. У 20—30-х роках XX ст. українські та інші вчені-пе-
-
дагоги розвивали ідею максимально ефективної виконавської, ораторської діяльності педагогів з метою розв'язання педагогічних завдань.
-
Педагоги-теоретики В. В. Голубков, М. А. Рибнікова та інші поєднували словесну й педагогічну діяльність з ухилом у розуміння мистецтва живого слова як педагогічного інструменту навчання. А. В. Луначарський, А. С. Ма-каренко, В. О. Сухомлинський розширили цей взаємозв'язок на рівні ієрархії: мистецтво слова — виховання творчої особистості вчителя, що відповідає й сучасному поглядові дослідників на виховання риторичної особистості педагогічних та гуманітарних кадрів в Україні, про що йдеться, зокрема, у дослідженнях проф. А. Й. Капської (Київський державний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), дослідженнях С. П. Іванової, О. А. Юніної (Пермський університет ім. М. Горького) Д. М. Александрова (Московський державний технічний університет ім. Баумана), Е. В. Клюєва (Московський Університет Російської академії освіти), Т. Г. Хазагерова, А. С. Ширшої (Ростов-на-Дону), О. Н. Зарецької (Московська академія народного господарства при Уряді РФ) та ін.
-
На нашу думку, виховання культури риторичної особистості студента педвузу, вчителя вимагає формування спеціальних умінь педагога на основі тісного зв'язку із вихованням мовленнєвої культури особистості, для чого необхідно включити у вузівський курс навчальні дисципліни, які формують мисленнєво-мовленнєву та комунікативну культуру студента, у тому числі такі: рідна мова (стилістика, культура мовлення, теорія та практика перекладу), іноземна мова (латинська або давньогрецька, одна-дві романо-германські), логіка, педагогіка, психологія, філософія (І—II курси); риторика, прагмато-рика, ораторське мистецтво, мистецтво ділового спілкування (III—IV курси); еристика, полемічна майстерність оратора, теорія і практика аргументації (V курс). Зміст програми риторики включає знання теорії та історії риторики, красномовства, розуміння звукової моделі мови й мовлення як моделі відображення дійсності, уміння вичленити у ній основні компоненти, які б сприяли розвиткові педагогічної техніки, культури мовлення, ораторського мистецтва, полемічної майстерності оратора тощо. Ми розглядаємо взаємозв'язок теоретичних та практичних компонентів у формуванні риторичної особистості вчителя, який повинен володіти живим словом як інтеграційною якістю професійної майстерності, з установкою на педагогічну діяльність через сформовані спеціальні знання й уміння, через переконаність та ціннісні орієнтації студента на доцільність володіння мистецтвом живого
-
слова у педагогічному процесі, педагогічному спілкуванні. Живе, ораторське слово вчителя є творчим актом його ефективного спілкування з учнями, де матеріалом для спілкування найчастіше виступають власні думки оратора або думки, втілені письменником, ученим у спеціальному тексті. Вплив учителя, викладача вузу на інтелект та емоції аудиторії є необхідною умовою впливової усної переконуючої комунікації.
-
Моделювання навчального процесу у вузі передбачає системний підхід як способу вивчення, аналізу й узагальнення педагогічних фактів та явищ у діалектичному процесі пізнання. Дослідження С. І. Архангельського, В. Г. Афа-насьєва, Т. А. Ільїна, А. М. Новикової та інших розкривають протиріччя між вимогами школи до випускника педвузу та невідповідністю його підготовки у плані володіння живим, переконуючим словом: між об'єктивно зрослими вимогами до якості ораторської культури та відсутністю методики навчання студентів педвузів до оволодіння ораторським умінням, гострим дефіцитом кадрів викладачів тощо.
-
Погляди філософів, педагогів, риторів з даної проблеми збігаються у обґрунтуванні необхідності формування психологічної готовності студентів до ораторської діяльності, до оптимізації управління цим процесом на всіх етапах навчання і педагогічної творчості. Виховну діяльність педагога ми розглядаємо як систему вищого порядку, а словесна (ораторська) діяльність є підсистемою зі своїми складовими компонентами. Ефективність діяльності кожного компонента залежить від мети, змісту й форми навчання. Цілі включають: загальні цілі, зумовлені розвитком і потребами суспільства (школи, педвузу), зумовлені вимогами педагогічного процесу (виховного); часткові цілі, які передбачають розвиток ораторського мистецтва.
-
Зміст системи передбачає створення передумов для теоретико-практич-ного оволодіння студентами ораторськими уміннями як способом педагогічного впливу на учня.
-
У кінцевому результаті навчання риториці виділяються такі уміння студентів:
-
вести розгорнутий монолог (лекцію тощо) з фахової проблематики;
-
вести ефективну, конструктивну бесіду на будь-яку тему з кола культурної, високоосвіченої людини;
-
володіти полемічним мистецтвом, етичною культурою конструктивного діалогу та полілогу (диспут, полеміка, дискусія);
-
володіти етикою оратора;
-
виробити індивідуальний образ оратора, власний ораторський стиль;
-
— розуміти і виявляти риси національної специфіки виступів та риторичних текстів із скарбниці українського красномоства.
-
Методи мовлення, які ми пропонуємо у формуючому педагогічному експерименті, сприяють оптимізації діяльності студентів:
-
мислительної, мовленнєвої, комунікативної, творчої, педагогічної.
-
Крім класичних методів, ефективними методами у формуванні риторичної особистості студента виявилися такі: метод рольових та ділових ігор, метод словесної дії, розв'язання ситуативних завдань, творчі конкурси, мікро-виступи на задану тему, виступи-імпровізації, самоаналіз та рецензування (індивідуальна та колективна рефлексія), метод тестування, відеотренінги, відеопрактикуми тощо1.
-
Ми виділили такі основні сфери застосування набутих ораторських навичок та умінь: навчально-пізнавальна, професійно-педагогічна, громадсько-політична, культурно-просвітницька. Реалізація змісту, форм та методів навчання передбачається навчальним планом, програмами, методичними рекомендаціями, які розроблялися дослідником для системи вищої освіти. Відзначимо, що серед сукупності ораторських навичок та умінь, якими повинен володіти кожен, високопрофесійний педагог, ми виділили монологічну, діалогічну та ^толілогічну^орми усної переконуючої комунікації, наголосивши на дефіциті культури конструктивного діалогу педагога у нестандартних, конфліктних ситуаціях (виступ на масовому мітингу, під час страйку тощо). Зокрема, вимагає серйозної фахової уваги підготовка вчителя-вихователя у плані здобуття умінь полемічної майстерності, теорії й практики аргументації виступу, логічної культури мислення та ін.
-
Опитування старшокласників педкласів та студентів педінституту про ораторську підготовку в позанавчальній діяльності виявила низький результат — біля 4 % — з боку вчителя-оратора, а самі учні виступали у цій ролі у поза-класній роботі — 13 %. Ці дані збігаються із дослідженнями А. Й. Капської. Самі вчителі вважають себе підготовленими до ораторської діяльності — на 17,6 %, що є низьким рівнем риторичної культури педагога.
-
Перспективним шляхом ліквідації дeфiщтx£итopJ^lчнoї культури)вчителя як органічної складової їхньої фахової підготовки є системіГперепідготов-ки: вчителів-предметників, класних керівників,' вихователів групи продовженого дня, вихователів шкіл-інтернатів та ін. Зокрема, серед релевантних показників ораторської культури педагога в інституті підвищення кваліфікації
-
1 Див.: Сагач Г. М., Юнина Е. А. Риторика в интеллектуальнмх играх.— К., 1990; Берн Зрик. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, которьіе играют в игрьі.— М., 1992.
-
вчителів відзначалося уміння прогнозувати ефективність словесної дії педагога.
-
З метою формування культури риторичної особистості вчителя пропонуємо три етапи діяльності вузівського педагога:
-
моделювання системи навчання студента1;
-
створення й реалізація навчальної програми з риторики, ораторського мистецтва1;
-
розробка й впровадження навчальних та позааудиторних форм навчання студентів в умовах педагогічної та гуманітарної освіти.
-
На нашу думку, встановлення рівня ораторської обдарованості студентів та абітурієнтів педвузу, якісний професійний відбір методом експертної оцінки, самооцінки на інтуїтивному рівні дає якісні результати, виходячи із таких основних показників: культура мислення (логічна культура); культура мовлення (лінгвістична культура), техніка мовлення; культура спілкування з аудиторією (психолого-педагогічна культура). Високий, середній та низький ораторські рівні підготовки абітурієнтів та студентів 1—2-х молодших курсів виявляють виразну тенденцію до середнього рівня володіння усно-мовною комунікацією у педвузах, бо абітурієнти технічних, природничих курсів виявляють тенденцію до низької ораторської культури. За нашими спостереженнями за абітурієнтами, учнями старших класів школи-гімназії № 59 м. Києва, Українського коледжу № 272 м. Києва, інших шкіл нового типу, вони потребують серйозної ораторської підготовки, не завжди володіють умінням вести демократичну дискусію, полеміку, у спілкуванні часто інтровертні, некомфортно почуваються тоді, коли треба аргументовано відстояти свою думку, особливо у нестандартних ситуаціях, уникають публічних виступів, не завжди вірять у свої ораторські потенції, мають недостатню ораторську практику, над ними часто тяжіють стереотипи «папірцевих» ораторів, слабо розвинені навички та уміння спонтанного імпровізаційного публічного монологічного мовлення. Зокрема, лише 10 % старшокласників-абітурієнтів школи-гімназії гуманітарного класу виявили хороший рівень володіння усним словом (дискусія на тему: «Моя майбутня професія. Чому я її обрав?», участь у публічних виступах Малої Академії, в олімпіаді Юного філолога тощо).
-
1 Див.: Шепеленко Т. Л. Формування комунікативних умінь студентів економічного університету в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін. — К., 1998.
-
1 Див.: Програма спецкурсу риторики.— КДУ, 1978; Програма курсу «Основи ораторського мистецтва.— КДУ, 1990; Програма з риторики.— КДУ, 1992; Програма курсу «Основи красномовства».— К., 1994; Еристика та риторика.— КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2000 та ін.
-
1 пл
-
Відзначимо, що мотиви, інтереси, здібності абітурієнтів та студентів' педвузу до оволодіння ораторським мистецтвом, виконавсько-мовленнєвою діяльністю динамічно змінюються, оптимізуються в системі таких видів роботи: заняття у школі юного лектора (оратора); включення до навчального процесу спецкурсу (курсу) риторики, ораторського мистецтва, виразного читання, логіки; заняття у гуртках художнього читання, драмгуртках; факультативне вивчення ораторської спадщини кращих вітчизняних та зарубіжних ораторів; творчі зустрічі із професійними ораторами, акторами, представниками політичного, академічного, юридичного та інших жанрів красномовства; творчі зустрічі із представниками красного писемства — письменниками (поетами, прозаїками, полемістами), які володіють живим словом, успішно виступають перед аудиторією, як, наприклад В. О. Яворівський, М. Д. Сом, І. Ф. Драч, П. М. Мовчан, Г. О. Чубач, К. В. Мотрич та ін.; ефективною формою є проведення конкурсів «Ораторами стають!», система практичних занять, зокрема реальне включення у спонтанні виступи на мітингах, дискусіях та ін., що активно практикувалося на факультеті підвищення лекторської майстерності при товаристві «Знання» протягом 1984—1992 pp. тощо.
-
До педагогічних умов формування ораторської особистості майбутнього вчителя, крім системного методу у розв'язанні педагогічних завдань, між-предметних зв'язків із викладачами курсів історії педагогіки, педагогіки, психології, педагогічної майстерності, методики викладання фахових дисциплін, художнього читання, виразного читання, стилістики та культури мовлення, виконавсько-мовленнєвої діяльності та ін., відносимо і перелік та обсяг годин навчальних курсів, необхідних для навчання студентів мистецтву живого слова. На базі експертного опитування спеціалістів вузу засобами математичної логіки визначається структура навчальних курсів та спецкурсів для даного вузу, їхній логічний взаємозв'язок.
-
У педагогічному університеті ім. М. Драгоманова діє така система навчальних курсів: Техніка мовлення і читання партитури тексту, Виконавський аналіз з методикою роботи, Основи драматургії і сценарної роботи у виховному процесі, Основи сценічної грамоти з методикою роботи, Основи режисури у виховному процесі.
-
Як бачимо, курсу ораторського мистецтва, риторики програма педвузу поки що не має. Певною мірою ці прогалини заповнюються висококваліфікованими професорсько-викладацькими силами кафедр теорії та методики виховної роботи (проф. А. Й. Капська), педагогіки, стилістики мови
-
(проф. Л. І. Мацько, проф. М. М. Пилинський та ін.), якісним проведенням педагогічної практики із включенням студентів у активний виконавсько-мовленнєвий режим педагогічної творчості тощо1.
-
Останнім часом введено спецкурс для студентів усіх спеціальностей на педагогічному факультеті — «Основи теорії та методики красномовства».
-
За допомогою методу послідовного конструювання визначається оптимальний зміст курсів, обсяг вивчення, розподіл часу й змісту по роках, семестрах, навчальних тижнях.
-
У Київському університеті імені Тараса Шевченка на гуманітарних факультетах, зокрема юридичному, філософському, журналістики, філологічному, соціологічному, психологічному читаються курси та спецкурси, які націлені на формування креативної особистості майбутнього спеціаліста: логіка, еристика, професійна етика та риторика (на юридичному), риторика, педагогіка, психологія, етика та естетика й інші. Курс риторики в університеті читається протягом 1—2-х семестрів,— від 18 до 36 год. на навчальний період, проходить апробацію його програма, розподіл годин2. Програмний матеріал з риторики будується на ідеях цілісності й концентричності, що передбачає нарощування, поглиблення, розширення знань і умінь у загальній системі розвиваючої освіти гуманітарного спрямування. У Міжрегіональному інституті підвищення кваліфікації вчителів пройшли успішну риторичну підготовку вчителі першого набору за програмою в межах 120 годин (1992 p.), де автор дослідження проводила експеримент, читала поглиблений курс риторики (60 год.).
-
Вчителі-ритори, випускники цього першого набору, під час анкетування виставили викладачам риторики, ораторського мистецтва найвищі бали за фахову майстернісгь, продемонстрували високий ступінь мотиваційних установок під час навчання, а також високий рівень ораторської культури у подальшій педагогічній діяльності.
-
Високу ефективність у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, риторичної особистості вчителя мають курси психолого-педагогічного спрямування, які читаються на кафедрі педагогічної майстерності у Полтавському педагогічному інституті ім. А. С. Макаренка (проф. Н. М. Тарасович). В цілому можна говорити про цілком сформовану школу педагогічної майстерності на чолі з академіком АПН України Зязюном І. А., на базі цьо-
-
Див.: Капская А. И. Формирование готовности студентов педвуза к исполнительско-ре-чевой деятельности в системе профессиональной подготовки.— К., 1989.
-
Див.; Сагач Г. М. Риторика як наука в системі професійної підготовки вчителя.— К., 1993.
-
го педагогічного вузу, який координує творчі сили педагогів України у формуванні вчителя-професіонала нового типу, який володіє живим ораторським словом переконуючої комунікації — основою педагогічної майстерності1.
-
Логічна структура курсу риторики у Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка дозволила впорядкувати елементи теоретичного, історичного та практичного аспектів викладання риторики на гуманітарних факультетах у межах відведених годин за такою орієнтовною схемою.
-
Історія риторики, куди включено такі блоки: місце риторики серед інших наук, риторика й ораторське мистецтво, модель ораторської діяльності Арістотеля, основні види і жанри ораторського мистецтва, основні етапи зародження та розвитку риторики й ораторського мистецтва в історії людства (Давня Греція, Давній Рим), народний золотослів (етичні джерела українського красномовства), становлення слов'янського ораторського мистецтва (з періодизацією: епоха Київської Русі, риторичний Ренесанс України XVII—XVIII ст., риторична криза середини XIX—XX ст., відродження риторичної спадщини наприкінці XX ст.); сучасні риторичні школи, розвиток риторики за межами України.
-
Теоретична риторика містить аналіз і вивчення таких основних питань: закони риторики — організація та управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю: концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний, мовленнєвий, безпосереднього спілкування, системно-аналітичний закони.
-
Практична риторика включає такі основні питання: предмет, зміст усного публічного виступу, текст виступу та його параметри, образ оратора, професіограма оратора, логічна культура оратора, мовленнєва культура оратора, композиція і стиль виступу оратора, аудиторія, психологія аудиторії, взаємодія оратора з аудиторією, спілкування оратора з аудиторією як творчий процес, полемічне мистецтво оратора тощо.