- •Глава II. Теоретичні засади риторики 59
- •Глава III. Педагогічна риторика ............................. 165
- •Глава IV. Формування духовної культури особистості на порозі XXI ст. . 210
- •Частина II. Хрестоматія
- •II. Діамант 264
- •VI. Ізмарагд 424
- •VII. Афористичний золотослів 447
- •VIII. Хвалоспів 491
- •IX. Золотий гомін 551
- •Післямова 561
- •Література 562
- •Вступне слово автора, Або похвала слову
- •Передмова
- •Глава і
- •Історія риторики і красномовства
- •1.1. Історичні традиції. Герої й боги красномовства
- •1.3. Народний золотослів
- •Глава II
- •2.1. Статус сучасної риторики та її зв'язки з іншими науками
- •2.2. Специфіка публічного мовлення у риторичному аспекті
- •2.3. Закони риторики
- •Сильні Слабкі Неістинні
- •2.4. Основні жанри (роди й види) ораторського мистецтва
- •Похвала народові1
- •2.5.2. Похвала речам
- •2.5.1. Похвала особам
- •2.5.3.2. Євхаристична промова — промова при складанні подяки
- •2.5.3.3. Промова при привітанні гостей
- •2.5.3.4. Промова при прощанні
- •2.5.3.5. Похоронна промова
- •Глава III педагогічна риторика.
- •3.2. Формування риторичної культури особистості в школі нового типу
- •3,3. Формування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти
- •Глава IV
- •4.1. Проблеми духовності людини
- •4.4. Іоанн Златоуст — світильник гомілетичного мистецтва
- •4.5. Формування духовної культури особистості
- •III. Добротословіє
- •Коли треба говорити і коли мовчати2
- •Про стриманість язика?
- •Исповедание веры1
- •(Месяца июля, 24) (фрагмент)
- •Поучение1
- •Притча про людську душу й тіло1
- •(Фрагмент)
- •Опис людського тіла1
- •Слово про користь книг1
- •(Фрагмент)
- •Похвала Олені1
- •(Фрагменти)
- •Риторика2
- •(Фрагменти)
- •(Фрагменти)
- •Про Демосфена і Цицерона1
- •Діалог «Горгій»1
- •Каллікл, Сократ, Херефонт, Горгій, Пол
- •Що смертним є і безсмертним.
- •V. Маргарит
- •Стародавні українські риторики
- •Сказання про сім вільних мудрощів
- •(Фрагменти)
- •(1620 P., автор невідомий, фрагменти)
- •«Про винайдення справ»
- •(Фрагменти)
- •«Про прикрашання слова»
- •(Фрагменти)
- •«Наречение»
- •(Російський оригінал)
- •Києво-Печерський патерик1
- •(Фрагменти)
- •«Слово 38»
- •(Уривок)
- •Феофан прокопович
- •Про риторичне мистецтво1
- •(Фрагменти)
- •Порядок розділів книжки
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги
- •Про корисність красномовства
- •VI. Ізмарагд
- •Коротке керівництво до красномовства (1748 р.)1
- •(Фрагменти)
- •Правила вищого красномовства2
- •(Фрагменти)
- •Про вигляд оратора
- •Про обличчя
- •Про голос
- •Про вимову
- •Про рухи
- •Коротка риторика1
- •(Фрагменти)
- •Хороша новина1
- •(Фрагменти)
- •Про якості оратора1
- •Сила й краса красномовства
- •Про ораторське слово.
- •Гармонія думки й слова, етосу й пафосу.
- •Переваги живого слова
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Похвала богам
- •Гімн «До Афродіти»1
- •Гімн «Музам»1
- •Похвала Богу2
- •(Фрагменти)3
- •Про народження Христа1
- •Слово про закон і благодать2
- •Вступне слово, похвала Богу
- •Похвала Премудрості
- •(Фрагмент похвали Богу)1
- •Молитва до Бога
- •Похвала особам
- •Сократ про природу людини1
- •(Фрагменти)
- •Похвала Златоустові1
- •Із книги «Вірші. Приповісті посполиті»
- •Про зайців
- •Про людей православних,
- •Що військову службу справляють,
- •А саме — про козаків
- •Про женців
- •Похвала мусі
- •(Фрагменти)1
- •Похвала речам
- •«Похвала Батьківщині»1
- •(Фрагменти)
- •Золота троянда1
- •(Фрагменти)
- •Про похвалу красномовству і, передусім, про його переваги1
- •Похвала Дніпру
- •Вірш із філософського курсу г. Кониського, прочитаного ним
- •Латинською мовою 1743 р. У Києво-Могилянській академії.
- •Переклав за рукописом в. П. Маслюк
- •Похвала філософії1
- •Похвала глупоті1
- •Глупота говорить
- •Глава і
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VI
- •Промови при одруженні
- •Дякування по шлюбі
- •(Фрагмент)1
- •(Фрагменти)1
- •Євхаристичні промови
- •Передмова до читача (присвята) до книги «Зерцало богословія»
- •(Фрагменти)1
- •Тренос,
- •Розділ і,
- •В якому міститься плач, або нарікання церкви святої східної на злочинних синів
- •Перша оздоба східної церкви
-
3.1. Імідж учителя крізь призму риторики
-
Ндйкрдщий орлтор є той, хто своїм словом
-
і ПОВЧАЄ СЛУХАЧІВ, і ДАЄ НАСОЛОДУ, і СПрАВЛЯЄ
-
НА НИХ СИЛЬНЕ ВРАЖЕННЯ. ВЧИТИ - ОбоВЯЗОК
-
ОрАТОрД, ДАВАТИ НАСОЛОДУ - ЧЕСТЬ.... СПрАВЛЯТИ Ж
-
СИЛЬНЕ ВРАЖЕННЯ - НЕОбхіДНО.
-
Цицерон
-
З найдавніших часів учитель шанувався, як Бог, як духовний батько, наставник у пошуку істини, добра й краси, взірець розсудливості в особистому й громадському житті. Великий Олександр Македонський сказав крилаті слова любові й захоплення про батька Філіппа й учителя Арістотеля: «Фі-ліпп навчив мене жити, а Арістотель навчив жити достойно».
-
-і ґо
-
Вчитель-інтелектуал, вчитель-златоуст, вчитель-адвокат дитини, молоді в усі часи в усіх народів високо шанувався, бо плекав живу думку й душу майбутніх «робітників» життя й істинних патріотів держави1. Тому вчитель у громадській свідомості сприймався як «охоронець істини», «гарант безперервності життя», «посередник між Богом і людьми», «Бог», який «всіх навчає всього» (Я. А. Коменський), який має золоті ключі від таємниць земного буття, бо готує зустріч учня з Богом (школи Піфагора, Сократа, Песта-лоцці, Коменського та ін.).
-
Творчий вчитель — це діамант, який осяває душу усіма гранями свого педагогічного дару, який плекає дитину на засадах добра, формуючи інтелектуальну еліту суспільства. В цьому його великий патріотичний обов'язок перед державою, висока громадянська відповідальність перед суспільством як «гуманіста-демократа» (С. Шацький).
-
Учитель в античні часи стояв поруч з філософом-любомудром, оратором-златоустом, божественним поетом, пророком-віщуном, царем, був провісником правди, служив істині, добру, красі, вмів сам і вчив учнів тлумачити «мертвий» текст, блискуче володів ораторським, еристичним мистецтвом як «акушер істини», міг захистити істину, майстерно враховувати заперечення опонента, чітко пояснити свою точку зору, володів сократівським методом запитань і відповідей, діалоговою культурою, бо в усіх народів виконував визначну соціальну роль — роль стабілізуючого фактора.
-
Відомо, що людина народжується двічі — фізично й духовно, і біля духовної колиски дитини часто стоїть духовний наставник-учитель. Як духовний наставник (другий батько), вчитель прищеплює душі дитини високі моральні цінності й якості, зокрема благородні почуття віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого генетичного кореня., роду, народу, держави. Тому в очах дитини учитель в усі часи — це не імідж, а істинна суть шанованого, улюбленого «другого батька», «другої матері», як творця традицій, як писав у своїх «Діалогах» великий Платон.
-
Часом духовні наставники досягали визнання як святі люди землі рідної, ставали безсмертними в пам'яті людській. Серед них преподобний отець Сергій Радонезький удостоєний високої честі вічної слави й любові, зокрема у «Слові похвальному» на його смерть, яке створив його учень священик Єпіфаній. Великий духом учитель тут названий святим, який «доброчеснос-
-
Див.: Ахмедзянова Л. М. Теоретичні основи і практика розвитку педагогічного покликання.— К., 1996; Барахтян М. М. Формування у студентів артистичних умінь як компонента педагогічної майстерності.— К., 1993.
-
Відомий український просвітитель — ритор Феофан Прокопович читав курси риторики й поетики у Києво-Могилянській академії на початку XVII ст., його ораторська й педагогічна діяльність здобула таку славу, що скоро московський царизм «вилучив» український ораторський діамант з національної корони красномовства, щоб використати його у власних інтересах.
-
Образ оратора-наставника є категорією історичною, змінною. У певних суспільно-політичних умовах негативні тенденції можуть призвести до спотворення, девальвації образу оратора, речника народу, духовного пастиря. Але орієнтиром для усіх часів і народів залишаються вершинні загальнолюдські цінності, погляди на оратора-громадянина, патріота Вітчизни й захисника інтересів народу: «Оратор повинен стояти, як озброєний воїн у строю, вирішувати справи великої важливості і завжди прагнути до перемоги», — писав Квінтиліан.
-
Українська школа красномовства має свої риторичні традиції, зокрема XVII—XVIII ст., які можна вважати риторичним ренесансом України. Освічений випускник Києво-Могилянської академії мав володіти кількома мовами, трьома стилями мовлення — високим (видатним, поважним, піднесеним, величним), середнім (скромним, квітчастим, поміркованим, однорідним), низьким (простим, фамільярним). Найвидатнішим оратором вважався той, хто визначається у всіх цих стилях та застосовує їх.
-
Професійна культура сучасного вчителя може розглядатися крізь призму не лише філософії, етики, риторики, але й володіння ним людинознавчими технологіями, які базуються на теорії психодидактики, соціальної психології, кібернетики, теорії управління, етнопсихології, релігієзнавства, теорії та методики професійної освіти1.
-
Педагогічна риторика, яка зросла на педагогіці, риториці, етиці, у наш час стає інтегратором, синтезатором у процесі фахової підготовки вчителя школи XX ст.— вчителя — одухотвореного інтелігента, справедливого вчи-теля-інтелектуала, педагога-златоуста, вчителя-майстра, який володіє секретами переконуючої комунікації засобами живого слова, який має імідж, сутнісну якість не «прохача зарплати», а борця за права дитини й творця духовності суспільства, який зберіг власну душу чистою, любляче серце не-
-
Див.: Корчинський Станіслав. Моделювання структури образу ідеального і реального вчителя на рівні сукупних уявлень у різних суб'єктів педагогічної взаємодії,— К., 1998; Годлевська А. І. Формування мовленнєвого компонента комунікативності майбутнього вчителя у структурі позанавчальної діяльності.— К., 1998; Короткова Р. І. Формування у студентів педвузу техніки мовлення як компонента професійної майстерності.— К., 1998.
-
А ПА
-
втомленим, вуста неложними, розум осяяний благодаттю істини, золоте слово добра й правди окриленим через власну життєтворчість, індивідуальність мікрокосмосу в макрокосмосі «планети людей».
-
Духовність вчителя, його моральну довершеність ми розуміємо не обов'язково через його релігійну приналежність до певної конфесії, Як Я. А. Ко-менський у праці «Закони добре організованої школи». Швидше це релігійна свідомість, як вважає московський професор Б. С. Братусь, це його висока моральна краса й культура, яка націлює аксіологію особистості від гуманістичних цінностей до вищих — духовних (есхатологічних) цінностей, коли людина, зокрема дитина, починає усвідомлювати себе та інших не як кінцевих смертних істот, а як істот особливого роду, співвідносних з духовним світом. У цих межах особистість встановлює суб'єктивні стосунки з Богом через пошуки особистої формули зв'язку з Ним. Зокрема, у християнській традиції суб'єкт розглядається як образ і подоба Бога, а інша людина набуває в його очах не лише гуманістичної загальнолюдської цінності, але й особливої, сакральної, божественної. Така духовна людина розуміє щастя й добробут не лише через задоволення власних егоїстичних чи групових (гру-поцентричних) інтересів, але поширює їх на все людство, відчуваючи зв'язок з Богом, вважаючи за щастя служити Йому, з'єднатися з Ним.
-
Такі високі духовно-моральні та інтелектуальні якості формували настав-ники-ритори у своїх вихованців, отже природно, що, в свою чергу, вони володіли цими чеснотами самі, являючи взірець людини мудрої, творчої, високоосвіченої, морально довершеної, яку прагнули наслідувати їхні кращі й найздібніші учні, спудеї, студенти, братчики — вихованці братських шкіл України.
-
Панування російського царизму завдало непоправної шкоди українському інтелекту, почуттєвому світу з його кордоцентризмом, принизило дух нації, особливо в XIX ст., коли кріпацька дійсність породила рабську психологію зросійщених «землячків», за Тарасом Шевченком, «правнуків поганих славних предків», які «гірше ляха неньку-У країну розпинають», які стали «малими німими рабами», бо чужою мовою не могли народитися шедеври красномовства — воно відроджується лише в добу демократичного устрою, коли свобода думки й слова стають колискою для талановитих майстрів слова.
-
Але талановитий український народ, всупереч жахливим умовам свого напіврабського існування, подарував світу духовних вчителів нації, які своїм полум'яним словом не давали вмерти надії на духовно-моральний та інтелектуальний Ренесанс в рамках незалежної, суверенної України. Іван Франко,
-
Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Софія Русова, Памфіл Юркевич, Григорій Ващенко, Іван Огієнко та інші гуманісти-просвітителі українського народу розвивали революційну справу Тараса Шевченка — «апостола правди і свободи». Вони та «їхні послідовники, учні та сподвижники запалювали «досвітні огні», творили образ народного вчителя, який не заради кар'єри, а в ім'я народу України жертвує своїм добробутом, сіє розумне, добре, вічне. Пантелеймон Куліш, Іван Огієнко та Іван Хоменко подарували рідному народові переклад Біблії українською мовою, бо виховання морально-духовних та інтелектуальних цінностей неможливе без Святого Письма, Бого-натхненної книги.
-
Нинішні драматичні часи соціально-економічних та інших негараздів бо- • ляче вдарили й по освіті, культурі, мистецтву українського народу, різко впав престиж педагогічної професії, самого вчителя, який перебуває у пригніченому стані духу, бідності, соціальній образі.
-
А відтак його слово стає менш вагомим, бо він зайнятий проблемою виживання, а не «богоспівтворчістю»; його інтелект поступово втрачає свою творчу силу, бо змушений інтегруватися у комерційні стосунки псевдорин-кової економіки; його душа страждає від страждань соціально-незахищеної дитини, а тому й слово його поступово може втратити неперевершену міць мудрості, окриленості, сонячної радості на тлі страйкової боротьби за копійчану зарплату, за втрачені привілеї, за істину, добро й красу, з яких явно насміхаються «круті» нові українці...
-
Надходить той переломний момент, коли Вчитель-златоуст, Вчитель від Бога має стати найціннішою особою демократичної держави як її духотво-рець, інтелектуальний скарб, незамінний творець державності через утвердження словом правди й любові людської гідності у храмах дитячих душ, у храмах людських душ1.
-
Тернистий шлях до надбання авторитету праведності вчителя є нелегким, особливо в часи соціально-економічних та інших негараздів посттоталітар-ного суспільства. Він пролягає через творчість, богоспівтворчість людини-професіонала, яка обрала благородний шлях життєтворчості особистості, самовдосконалення, духовно-інтелектуального самовираження.
-
Кінцева мета цього шляху — плекання соціально зрілої, духовно багатої дитини, яка є мірою всіх речей для молодої демократичної України2. Гуманіст XX ст. М. К. Реріх у книзі «Непорушне» писав:
-
1 Див.: Ващенко Григорій. Виховний ідеал.— Полтава, 1994.
-
2 Імідж сучасної школи,— К., 1997.
-
«Прекрасна творчість, високе знання, нарешті, чистосердне прагнення до Горнього Світу — всі чудеса, яких так багато у житті земному, легко можуть виводити навіть занепалий дух у сади помилування».
-
Але соромно країні, де вчитель перебуває у бідності, злиденності, у пригніченому стані духу, приниженні й образі. Якщо народ забуде свого вчителя, він забуде своє майбутнє. Надходить час, коли вчитель має стати найціннішою особою держави як її духотворець, як незамінний творець державності через утвердження людської гідності у храмах дитячих душ. Місія вчителя від Бога — долати хаос світлом власного серця, творити гармонію через утвердження істини, добра, краси засобами благодатного слова.
-
Нині зростає роль творчої інтелігенції, українського вчительства — цвіту демократичної України — щодо виконання своєї педагогічної місії: облаго-родження інтелекту, духу дезорієнтованого, розчарованого, розгубленого народу засобами гуманітарних наук (класичного тривіуму), освіти, мистецтва, власними творчими зусиллями педагогів України, духовних лідерів. Іван Огієнко заповідав: «Бережи своє рідне, бережи, щоб не винародовитися, щоб не забути народу, з якого ти вийшов. Бережіть свою віру, звичаї, свою мову, і тим збережете національну істоту свою»1.
-
3.2. Формування риторичної культури особистості в школі нового типу
-
Здговори, щоб я те6е побдчив.
-
Сокрлт
-
Слово зробило нас людьми.
-
/. П. Павлов
-
Розробка змісту й методів навчання у педагогічних класах шкіл нового типу України (гімназія, ліцей, коледж, школа-гімназія тощо) на принципах гуманізації та демократизації суспільного життя в цілому, гуманізації та гуманітаризації освіти зокрема, формування культури риторичної особистості майбутнього вчителя зумовила введення курсу риторики як навчального предмета до нових навчальних планів. Завданням викладання цього класичного гуманітарного предмета є підвищення як загальної культури, так і культури мислення, мовлення, публічного переконуючого спілкування особис-1 Іван Огієнко. Мої проповіді.— Вінніпег, 1972,— С. 123.
-
тості — формування риторичної особистості на базі підвищення її мовленнєвої культури (монологічне та діалогічне мовлення)1.
-
Ці позитивні зрушення у реформованій освіті України останніми роками особливо активізувалися. Цьому сприяє початок процесу розбудови молодої демократичної держави і вияв дефіциту мовленнєво-мисленнєвої та комунікативної культури випускників школи, вузу у різних сферах суспільного життя: політичній, судовій, академічній, діловій тощо. Це особливо помітно на тлі значних успіхів риторичної освіти в гімназіях, ліцеях, семінаріях минулих століть. Втративши це уміння, ми втратили здатність творчо будувати мовлення, ефективно роздумувати над проблемою. Натомість «процвітали» реферати як компіляція чужих думок, «папірцеві» оратори, які ні в чому не переконували, бо вважалися «вбивцями часу». Шкільний курс мови довгі роки був спрямований на навчання елементарній грамотності, в результаті у своїй масі випускники шкіл не вміють будувати розгорнуте висловлювання ні в усній, ні у писемній формах. А класична риторика століттями напрацьовувала і удосконалювала систему ораторського мовлення, основаного на систематичному розгортанні суб'єкта (предмет судження) і предиката (висловлювання про нього) за допомогою низки питань до складного періоду, ряду періодів, пов'язаних між собою за змістом і формою.
-
Риторика, яка вчила усіх цих важливих речей, зникла понад 75 років тому; з педагогічних, юридичних інститутів, університетів поступово витіснилася близько 150 років тому, а в результаті Україна втратила свої висококваліфіковані кадри, які володіли риторикою в системі освіти, розробляли риторику як науку на рівні світових вимог.
-
Проблемами риторики, ораторського мистецтва, лекційної пропаганди, методики партійної пропаганди займалися у деяких регіонах колишнього СРСР: Москві, Пермі, Санкт-Петербурзі, Мінську, Києві, Львові, Харкові починаючи із 70—80 pp., а на Україні — у 80—90 pp. XX ст.2 В основному, це були дослідження окремих аспектів риторики: логічного, педагогічного, психологічного, мовленнєвого тощо.
-
Див.: Козленко О. Л. Розвиток педагогічної техніки молодого вчителя середньої загальноосвітньої школи.— К., 1998; Швидка С. О. Формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя засобами театрального мистецтва.'— К., 1996; Переухенко Г. І. Традиції і практика впливу театральної педагогіки на підготовку майбутніх вчителів.— К., 1998.
-
Див.: Львов М. Р. Риторика. Учебное пособие для учащихся 10—11 классов.— М., 1995; Цикл підручників з риторики Т. О. Ладиженської для учнів молодших, середніх, старших класів (Москва); Е. М. Зарецкая. Риторика. Теория и практика речевой коммуникации.— М., 1998; Культура русской речи: Отв. ред. А. К. Граудина, Е. М. Ширяев.— М., 1998.
-
Л гіг1
-
вати свої погляди, якщо вони спрямовані на конструктивне розв'язання проблеми;
-
виступати перед аудиторією із невеликою за обсягом монологічною промовою (різною за жанрами) на доступну тему, коректуючи її зміст, обсяг залежно від ситуації;
-
вільно викладати свої думки у формі листа, статті; висловлювати оцінки, переконання, коментарі стосовно певного жанру, виходячи із загальноприйнятих правил;
-
проникати у задум чужого письмового чи усного мовлення і розрізняти внутрішній зміст, глибинні цілі, тобто ефективно читати й слухати, надавати загальнориторичну оцінку прослуханого виступу чи тексту;
-
мати розвинене мовне чуття, інтуїцію оратора, який гостроестетично сприймає текст, художнє слово;
-
розуміти риси національної специфіки виступів та риторичних текстів із скарбниці українського красномовства.
-
Крім цих загальних цілей, викладач курсу риторики розв'язує такі питання:
-
Які із перелічених умінь можуть бути покладені в основу риторичної діяльності й сформовані в кінцевому результаті на усіх 4-х етапах навчання?
-
На якому матеріалі (навчальному, літературному, художньому, громадсько-політичному тощо) можуть формуватися ці уміння на кожному етапі?
-
Які принципи, способи й прийоми будуть використовуватися на всіх етапах для найбільш ефективного засвоєння предмета (враховуючи, що на оволодіння курсом у гімназії, колежі протягом 2-х років в середньому виділяється 2 години на тиждень)?
-
Послідовність побудови курсу риторики і методика формування риторичних умінь на кожному віковому етапі має свої завдання.
-
Перший етап (1—3 класи) — перші кроки в оволодінні художнім читанням, виразним читанням, основами спілкування (72 год. на рік, 2 год. на тиждень).
-
Матеріали навчання: навчальні тексти з усіх предметів: художні твори високої художньо-естетичної якості (проза, поезія, фольклор); статті з дитячих журналів, газет, радіо- та телепередач; факультативні бесіди спеціалістів, музейних працівників, екскурсоводів.
-
Основні форми й методи роботи:
-
— навчальне, аналітичне читання з конструюванням питань до нових слів; виразне читання віршів, текстів різного характеру;
-
проникнення у авторський задум і етичну позицію через всебічний аналіз слів-понять відповідно з головною ідеєю тексту;
-
пошуки заголовків (назв) текстів, критичне осмислення, обговорення;
-
формування лексикографічної культури через роботу із словниками різного типу: тлумачними, орфографічними, орфоепічними, синонімів, антонімів, омонімів тощо;
-
стислий переказ художнього тексту із збереженням основного авторського змісту, індивідуального авторського стилю;
-
— вправи із техніки мовлення, виразного читання художніх текстів, виголошення власних промов, висловлювань залежно від різних мовленнєвих ситуацій;
-
коротке усне повідомлення про прочитаний у газеті, журналі матеріал із короткою оцінкою-рекомендацією; оціночний виступ про книгу, спектакль, екскурсію, передачу тощо;
-
повідомлення-рекомендація із власного життєвого досвіду відповідно до різних ситуацій побутового чи громадського життя (як допомагати мамі, як доглядати за домашніми тваринами, як посадити дерево тощо);
-
стимуляція поетичної творчості дитини, зокрема на рівні творення казки, міні-віршів на задану тему тощо.
-
Цей вид діяльності, на думку В. О. Сухомлинського, «в душі пробуджує людське почуття прекрасного... Поетична творчість доступна кожному. Вона не є привілеєм особливо обдарованих. Поетична творчість підносить людину»1.
-
Пропонуємо такі варіанти творчих завдань для дітей, які виявляють особливу схильність до власної словесної творчості:
-
Прочитати напам'ять улюблену молитву, уявивши себе у храмі.
-
Скласти казку на тему «Пори року» на основі вражень від екскурсії до лісу, на річку, море, у поле тощо.
-
Скласти маленький віршик на вільну тему, виразно прочитати його перед класом.
-
Скласти міні-сденарій свята Великдень або розповісти, як на Україні святкується найбільше християнське свято (можна використати оповідання П. Волиняка «Великдень» з читанки для 2-го класу2).
-
Придумати гру або сценарій на вільну тему, наприклад: «На дні народження у мого друга». Визначити параметри, за якими набираються або втрачаються бали за мовленнєві чи комунікативні помилки.
-
1 Сухомлинський В. О. Вибрані твори. Т. 3.— К., 1976.— С. 212.
-
2 «Ластівка».— К., 1992.
-
6. Розробити сценарій творчого конкурсу для всього класу на тему: «Хто знає найбільше прислів'їв та приказок про слово?».
-
Подібні завдання можуть виконуватися в усній та писемній формах, вчитель має заохочувати дітей до активного творчого самовираження на рівні задуму, словесного наповнення, композиції та виконання перед аудиторією.
-
Доцільно не виставляти оцінки з риторики. У цій ситуації заохоченням для дітей може бути оцінювання їхньої творчості за допомогою, скажімо, карток 2-х кольорів: картка, наприклад, червоного кольору, означає, що виступ «дуже сподобався», зеленого — «сподобався».
-
Мета першого етапу — до кінця навчання у початковій школі (1—3 класи) сформувати уміння:
-
уважно читати і розуміти текст (навчальний, художній, публіцистичний), осмислюючи кожне слово, кожне поняття;
-
виробити навички роботи із лексикографічними джерелами, сформувати потребу у формуванні власного лексикографічного словничка;
-
визначити основний зміст твору (тексту), виступу, задуму автора;
-
уважно слухати промовця, вміти ставити коректні запитання в етичній формі;
-
виразно читати текст, уміло передаючи смислові й емоційні відтінки відповідно до задуму автора;
-
користуватися орфоепічними нормами української мови, уникаючи негативної інтерференції російської та української мов;
-
складати план переказу тексту, використовуючи його під час виступу разом з додатковим ілюстративним матеріалом;
-
виробити перші уміння виконання певної ролі у власному чи чужому сценарії, грі.
-
Другий етап (4—7 класи) — школа діалогу і культури спілкування (72 год. на рік, 2 год. на тиждень).
-
Завдання для навчання загалом залишається те саме, що й на першому етапі, але з акцентом на форму діалогу. Вчитель добирає такі літературні, навчальні, публіцистичні твори, теле- й радіопередачі, які стимулюють формування у учнів умінь та навичок ведення конструктивного діалогу, активного спілкування в процесі діалогу, полілогу.
-
Основні форми роботи:
-
— аналітичне, навчальне читання з посиленням творчого начала, само стійної лексикографічної роботи із різноманітною довідковою літературою;
-
12-0-319 1 7Q
-
— елементи оглядового, орієнтуючого читання (зміст анотації, передмова, висновки, післямова тощо) з метою виявлення образу автора і його задуму;
-
складання власних анотацій до текстів навчального, науково-популярного, художнього жанрів;
-
художня розповідь за самостійно складеним планом з елементами власної оцінки життя й творчості письменника, ученого, громадського діяча тощо;
-
добирання тем для колективного обговорення на засіданнях клубів (цікавих зустрічей, історичного, літературного тощо), ведення цих засідань клубу (секцій, гуртка), ведення необхідної документації;
-
підготовка гри, наприклад, брейн-стормінгу, конкурсу на найкраще запитання (гостре, неординарне, актуальне), зокрема гра «Прес-конференція з актуальних проблем сучасності» (екологія, духовність, культура тощо);
-
конкурс на краще інтерв'ю із вітчизняними та зарубіжними співрозмовниками, аналіз правил спілкування, міжнародного етикету;
-
стислі, цікаві повідомлення з матеріалів преси (можливі варіанти — із врахуванням хобі дітей, індивідуальних інтересів);
-
короткий бібліографічний огляд новинок літератури з метою пропаганди кращих художніх творів, формування стійкого мотиваційного інтересу до читання;
-
різноманітні ситуативні ігри на правила й культуру поведінки у різних сферах комунікації, наприклад, гра «Як людина сприймає й передає інформацію?» («Зіпсований телефон»);
-
— аналізувати художню цінність тексту, промови письменника;
-
— написання індивідуальних та колективних листів у газету, на радіо, те лебачення з актуальної проблеми суспільного життя, з проблем культури, освіти тощо;
-
— конкурс на краще читання власної поезії, оповідання, байки тощо. При цьому учням можна запропонувати завдання творчого характеру:
-
Підготувати коротке інтерв'ю з цікавою людиною для шкільного радіо.
-
Підготувати питання_для «круглого столу» з актуальної теми. Взяти активну участь у його проведенні, дотримуючись правил культури спілкування.
-
Розробити сценарій колективного заходу, наприклад, «Засідання малої академії», «В музеї Т. Г. Шевченка» тощо.
-
Придумати ігри, побудовані на діалозі, з метою закріплення навичок культури спілкування.
-
5. Провести конкурс на тему: «Діалоги Платона» або «Сократівські бесіди» із дотриманням діалогової культури спілкування на рівні Учитель — Учень, Сократ — Друг тощо.
-
Запланований результат:
-
У кінці цього етапу навчання передбачається сформувати в учнів уміння:
-
вільно користуватися усіма видами читання;
-
складати короткі анотації до різножанрових текстів;
-
вести розповідь за самостійно складеним планом з елементами власної оцінки (про видатного письменника, ученого, громадського діяча тощо);
-
слухати коротку лекцію із наступним складанням її плану та формулюванням питань з предмета лекції;
-
скласти план засідання секції, гуртка, клубу; підготувати сценарій та обговорити його, самостійно проводити засідання із веденням документації (протокол, резолюція тощо);
-
підготувати і провести прес-конференцію з гострих питань сучасності, конкурс на краще питання (за змістом і формою);
-
—• провести інтерв'ю з цікавою людиною (писемна та усна форми) із наступним критичним аналізом питань і відповідей, розробкою правил спілкування в процесі інтерв'ю;
-
повідомити про актуальні, цікаві події за матеріалами преси;
-
провести ситуативні ігри, які імітують правила поведінки у різних сферах спілкування людей;
-
написати листи у газету, журнал, на радіо, телебачення (індивідуальні, колективні) з актуальних проблем сучасності;
-
організовувати різноманітні конкурси творчого характеру, зокрема на краще виконання ролі у ситуативній грі, у любительському спектаклі тощо.
-
Третій етап (7—8 класи) — основи загальної і часткової риторики в історії та сучасності (72 год., 2 год. на тиждень; або 36 год., 1 год. на тиждень).
-
Матеріал для навчання: класичні взірці промов, діалогів (промови і послання видатних ораторів Давньої Греції, Давнього Риму, «Діалоги» Платона, Сократа; яскраві промови письменників-полемістів як «Послання» І. Ви-шенського, листування Г. С. Сковороди з М. Ковалинським; монологи, діалоги, дискусії відомих громадських діячів, учених, письменників наших днів з актуальних проблем сучасності тощо). Аудіовідеозаписи виступів ораторів (вітчизняних та зарубіжних) на мітингах, урочистих зібраннях тощо.
-
Основні форми і методи роботи:
-
— слухання, коротке конспектування 30-хвилинної лекції з риторики;
-
181
-
риторичний аналіз прослуханої лекції під керівництвом викладача;
-
аналітичне читання спеціальної літератури з проблем риторики, укладання власної бібліотечки з проблем риторики, ораторського мистецтва;
-
розповідь у вільній формі про вивчений риторичний матеріал людям, які не знайомі з цією проблематикою;
-
поетапний риторичний аналіз еталонних риторичних промов різних жанрів, видів, монологів, діалогів, бесід тощо під керівництвом викладача, а потім самостійно;
-
розробка власної промови — від задуму до виконання перед аудиторією з наступною рефлексією (індивідуальною та колективною);
-
практикум у відборі доцільних художньо-виразових мовностилістичних засобів промови, виступу з метою формування естетичної емоції аудиторії;
-
— ситуативні ігри різного комунікативного спрямування, які імітують різні життєві ситуації публічного мовлення (наприклад, подолання природ них та штучних труднощів під час виступу тощо).
-
Завдання творчого характеру:
-
Самостійно прорецензувати прослухані лекції з риторики, рідної мови, літератури тощо.
-
Виступити із 10-хвилинною лекцією з проблем риторики перед аудиторією однокласників.
-
Розробити цикл лекцій та практичних занять з проблем риторики для шкільного радіо, навчального телебачення.
-
Провести ігрове заняття з культури мовлення, техніки мовлення із молодшими школярами під керівництвом викладача риторики. Взяти участь у колективному обговоренні цього заняття.
-
Розробити сценарій цікавої дискусії для шкільного клубу, гуртка любителів словесності тощо.
-
Придумати ситуативні ігри з риторики, написати сценарій кожної гри.
-
На цьому етапі передбачається, що до кінця 8-річного навчання учні педагогічних класів повинні на достатньому рівні володіти такими знаннями та вміннями:
-
— розкрити загальну риторику як науку, виявити її зв'язки з іншими гу манітарними науками;
-
. — засвоїти принцип та правила ведення полеміки, дискусії, знати про жанрово-стилістичні особливості монологічних та діалогічних висловлювань;
-
— складати короткий конспект лекції на слух, детальні реферати й кон спекти із виділенням у них логічної основи, задуму автора;
-
розрізняти тему, предмет, проблему обговорення; формулювати головну думку висловлювання, тобто центральну тезу;
-
виявляти в усних та письмових текстах основні елементи композиції, на їх основі самостійно будувати виступи;
-
вміти рецензувати усні й письмові тексти на базі аргументів риторики;
-
володіти самореценузванням виступу, письмового тексту (стаття, лист, ессе тощо);
-
вести бесіду, дискусію на основі правил риторики та етики;
-
переконливо й аргументовано виступати із короткими промовами на вільну тему (регламентованими у часі);
-
володіти основними мовно-стилістичними виразовими засобами у власних промовах (художні тропи, вербальні й невербальні виразові прийоми).
-
. Четвертий етап (9—11 класи) — відродження національної риторичної спадщини України. Часткова риторика. Еристика як мистецтво ведення дебатів, дискусій, полеміки — 72 год. на рік (2 год. на тиждень) або 36 год. на рік (1 год. на тиждень).
-
Цей етап є завершальним, а тому найбільш відповідальним у формуванні риторичної особистості.
-
Матеріал для навчання:
-
— зразки промов кращих ораторів українського риторичного Відроджен ня XVII—XVIII ст., аналіз риторичних курсів професорів риторики Києво- Могилянської академії, братських шкіл, університетів тощо. Тексти політич них, судових, академічних, військових, ділових, рекламних та інших видів та жанрів часткової риторики. Класичні тексти з проблем еристики (судові та політичні дискусії).
-
Основні форми й методи навчання:
-
слухання й конспектування повної лекції з риторики;
-
риторичний аналіз лекції з риторики;
-
— риторичний аналіз лекції, промови, виступу, дискусії тощо; — аналітичне читання спеціальної риторичної літератури, конспектування проблемних статей з риторики, еристики;
-
творення власної лекції, виступу з актуальної проблеми із наступним саморецензуванням;
-
написання рефератів, виступ із ними на конкурсах, наукових конференціях школи, гімназії, ліцею тощо від районного до державного рівня;
-
ділові, рольові, інтелектуальні ігри з проблем риторики, еристики;
-
— індивідуальне та колективне тестування учнів на предмет діагностики інтелектуальних, мовленнєвих, комунікативних умінь оратора, дискутанта.
-
Завдання творчого характеру для учнів педагогічних класів:
-
Придумати ситуативні, ділові, рольові, інтелектуальні ігри з проблем риторики, еристики.
-
Підготувати проблемну лекцію з проблем національного красномовства, еристики, виступити з нею перед аудиторією. Взяти участь у обговоренні.
-
Провести дискусію з актуальної проблеми у класах гуманітарного профілю (7—8 класи).
-
Виступити па мітингу із промовою, проаналізувати разом із викладачем та однокласниками дієвість, ефективність виступу у нестандартній ситуації.
-
Розробити сценарії дискусії, провести дискусію із однокласниками на цікаву, актуальну тему. Провести саморефлексію.
-
В результаті такої роботи на четвертому етапі у перспективі планується:
-
на базі філософсько-публіцистичних, суспільно-політичних промов, текстів, літературних та політичних дискусій зміцнити й поглибити усі одержані знання й уміння, підготуватися до самостійної риторичної діяльності у різних ситуаціях, у тому числі й нестандартних;
-
сформувати стійкий позитивний мотиваційний інтерес до творчої риторичної діяльності (участь у різних конкурсах, гуртках, клубах тощо);
-
сформувати основи риторичної особистості із ефективним мисленням, якісним мовленням, оптимальним спілкуванням;
-
сформувати основи загальнокультурного рівня сучасної інтелігентної молодої людини, яка володіє достатньою мірою усіма видами усної й писемної творчості — основи креативності, творчості на рівні сучасних вимог:
-
Програмовий матеріал з риторики по етапах розділяється на ідеях ЦІЛІСНОСТІ й КОНЦЕНТРИЧНОСТІ, що передбачає нарощування, поглиблення, розширення знань і умінь у загальній системі розвиваючої освіти.
-
Навчання риториці як гуманітарній, синкретичній науці базується на розвиткові розумової активності учнів, активізації самостійності мислення, індивідуальної творчості учня із активним і продуктивним залученням методу навчання на риторичних взірцях (риторичний аналіз).