Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции порівняльна лексикология анг та укр мов....doc
Скачиваний:
84
Добавлен:
03.11.2018
Размер:
741.89 Кб
Скачать

Лекція 6 Тема. Словотвір у зіставному аспекті

  1. Семантичний принцип зіставного дослідження словотвору

  2. Одиниці зіставного дослідження словотвору

  3. Методика зіставного дослідження словотвору

  4. Словотвірна потенція різних класів слів

Семантичний принцип зіставного дослідження словотвору

У зіставному дослідженні словотвірного проміжного рівня, як і в зіставному вивченні всіх рівнів мови, застосовують семантичний принцип (підхід від значення до форми). Форма вираження (ідентичні афікси) може бути основою для зіставлення лише близькоспоріднених мов, у яких формальні засоби словотворення є подібними. Щодо неспоріднених і віддалено споріднених мов його застосування неможливе (матеріальна ідентичність афіксів тут є винятком). Підхід від семантики до форми дає змогу виявити спільні закономірності і тенденції, а також відмінності, зумовлені національними особливостями кожної мови. Зокрема семантичний підхід уможливлює визначення тих семантичних зон, у межах яких діє словотвірний механізм у досліджуваних мовах. Але він має недоліки. Наприклад, за основу зіставлення взято зменшуваність, одиничність, збірність для іменників, починальність, неповноту чи повторність дії для дієслів. Сама морфемна структура твірного слова впливає на можливість приєднання словотвірного засобу. Наявність семантичних еквівалентів між мовами на рівні твірних і дериватора не означає наявності таких самих еквівалентів на рівні похідних. Пор.: дом домик домишко, город городок городишко і труба (заводская), крыша (дома), пенсне тощо. Те, що в одній мові виражається словотвірними засобами, в іншій, навіть за наявності відповідних словотвірних засобів, отримує лексичне вираження — однослівне й розчленоване. Пор. укр. лікарка і рос. женщина-врач. Однак і наявність у зіставлюваних мовах семантичне еквівалентних словотвірних засобів, і навіть їх реальне поєднання із семантичне еквівалентними твірними ще не гарантують наявності в обох мовах не тільки структурно,а й семантично еквівалентних похідних. Семантичне еквівалентними можуть виявитися дериват однієї з зіставлюваних мов і розчленоване найменування в іншій. Пор. рос. театрал і любитель театра, але від слів кино, балет, живопись, футбол не можна утворити похідного з цим словотвірним значенням (тут можливі тільки розчленовані найменування). Див.: рос. парламентарий «член парламенту», але немає дериватів із цим словотвірним значенням від слів команда, инсти­тут, семья, завод. Отже, на думку вченого, наявність у словотвірних засобах синонімів на лексичному рівні, примхливість сполучуваності цих засобів, а також можливість актуалізації ними додаткових значень роблять план змісту одиниці словотвірного рівня специфічною основою для зіставлення. Ця обставина є наслідком загальноприйнятого розуміння асиметричного дуалізму мовного знака і засновку про змістову сторону знака як основу для зіставлення мо. Однак семантичний принцип спрацьовує абсолютно, коли виходити не з інтерпретації значення твірної основи і дериваційного засобу, а зі способу вираження тотожного смислу (того самого денотата) в зіставлюваних мовах.

До основних понять (одиниць), які використовуються в сучасній дериватології, належать словотвірне значення, словотвірний тип, словотвірна модель, спосіб словотворення, словотвірна парадигма, словотвірне гніздо і словотвірна категорія. Однак не всі вони можуть бути одиницями зіставлення.

Словотвірне значення (узагальнене категоріальне значення слів певної словотвірної структури, що встановлюється на основі семантичного співвідношення похідних слів та їхніх твірних і виражається за допомогою словотвірного форманта) не може бути використане як одиниця зіставлення, оскільки представляє формально виражений тип значення, спільний для низки мотивованих слів із одним і тим самим формантом, яким відрізняються ці слова від слів, що їх мотивують. Формальне вираження навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігається. Тому в цьому разі можна досліджувати обсяг наявності в порівнюваних мовах мутаційних, транспозиційних і модифікаційних значень.

Ще менше придатні на роль одиниці зіставлення словотвірний тип (схема побудови слів певної частини мови, яка характеризується тотожністю частини мови, форманта і словотвірного значення) і словотвірна модель (схема творення слів у межах того самого словотвірного типу, яка не впливає на їхню слово-твірну семантику, але відрізняється морфонологічними ознаками). Словотвірний тип виступає як сукупність словотвірних пар. У словотвірні типи об'єднуються словотвірні пари з однаковим формантом, який виражає однакові словотвірні значення: співати : поспівати = грати : пограти = пищати : попищати. Особливостями словотвірного типу є повторюваність, від-творюваність словотвірного значення і форманта, що виражає це значення. Використанню словотвірного типу і словотвірної моделі як одиниць зіставлення перешкоджає передусім матеріальна визначеність форманта.

Спосіб словотворення (прийом зміни твірного слова або словосполучення, тобто його морфемної будови, звукового складу, лексичного значення, внаслідок чого утворюється нове похідне слово) не може бути одиницею зіставної дериватології, бо порушує семантичний принцип контрастивних досліджень. Крім того, між способами вираження словотвірних значень і характером самих значень у більшості випадків немає однозначної залежності чи відповідності.

Одиницею зіставлення може бути словотвірна парадигма – сукупність словотвірних моделей, що репрезентують регулярні типи словотвірних відношень. Це складна одиниця зіставлення, комплекс словотвірних категорій, які конституюються на основі твірних певного класу за моделями властивих певній мові мотиваційних відношень. Навіть в одній і тій самій мові корисним є зіставлення словотвірних парадигм. Так, зіставлення словотвірних парадигм дієслів читати (читати читання читач (читачка) / читець читальня чтиво, читанка читальний) і учити (учити навчання учень (учениця) — (навчальний заклад) — (навчальний посібник) — навчальний) пока­зує, що коли в першій парадигмі представлені такі типи словотвірних значень, як дія, опредмечена дія, особа, названа за дією, місце дії, предмет, необхідний для реалізації дії, ознака, пов'язана з дією, то в другій парадигмі не представлено дериватів із четвертим (місце дії) і п'ятим (предмет, необхідний для реалізації дії) словотвірними значеннями. Якщо зіставити першу парадигму з відповідними парадигмами англійської і німецької мов (англ, read reading reader reading-hall /rea­ding-room reading-matter — (окремого слова нема); нім. lesen Lesen(n) Leser (т) (Leserin (f)) Lese-zimmer (n) / Lesesaal (m) Lesebuch (n) — (окремого слова нема), то з'ясується, що в англійській і німецькій мовах лакунарним є шосте значення (нема окремого відповідника до слова читальний: це значення реалізується у межах складного слова — англ, reading-hall, нім. Lesezimmer, Lesesaal). Крім того, на відміну від української мови в англійській мові відсутня форма для назви особи жіночої статі (третє значення) і відповідник до слова читець. Остання лакуна компенсується словами іншої парадигми (англ, reciter, elocutionist; нім. Rezita-tor). У зіставленні відповідних парадигм української і російської мов буде виявлено лакуну до українського слова читанка, яка компенсується словосполученням книга для чтения. На периферії аналізованої словотвірної парадигми української мови знаходяться синонімічний до читання оцінний дериват читанина, відповідників якому немає в жодній із порівнюваних мов.'

В. В. Лопатін об'єктом зіставлення розглядає словотвірне гніздо. Використання словотвірного гнізда як одиниці зіставлення є обґрунтованим, оскільки воно передбачає попереднє вивчення й опис у зіставлюваних мовах словотвірних ланцюжків, словотвірних парадигм і гнізд.

Словотвірна категорія (сукупність похідних слів, що мають твірні, які належать до тієї самої частини мови і наділені спільним словотвірним значенням), на думку багатьох дослідників, є основною одиницею зіставного словотвору, бо вона здатна ідентифікувати ряди похідних із різними формами і способами словотворення на основі спільності словотвірного значення як у споріднених, так і в неспоріднених мовах .

Отже, одиницями зіставного словотвору можуть бути словотвірна категорія, словотвірне гніздо і словотвірна парадигма. Для вивчення «техніки» словотворення як одиниці зіставлення може служити спосіб словотворення.

Методика зіставного дослідження словотвору

Універсальної методики контрастивного дослідження словотвору ще не створено. Очевидно, це неможливо, оскільки принципи й методи зіставного дослідження, крім усього іншого, визначаються взаємовідношенням залучених до зіставлення мов. До близькоспоріднених мов якоюсь мірою можна застосувати підхід від форми (ідентичні суфікси, префікси). Для мов, які не перебувають у відношенні близької спорідненості, цей підхід не придатний. Нині зіставне мовознавство користується запропонованими окремими лінгвістами робочими моделями стосовно зіставного дослідження певних словотвірних категорій конкретних двох чи більше мов.

Простежимо своєрідність способів словотворення в українській мові в порівнянні з іншими мовами, передусім із англійською. Найпродуктивнішим у них є морфологічний спосіб словотворення, який здійснюється за допомогою афіксації, словоскладання й безафіксного утворення слів. Із названих різновидів морфологічного способу словотворення найменш поширеним є безафіксний. Уважають, що це відносно новий спосіб словотворення. В англійській мові він виник наприкінці серед-ньоанглійського періоду внаслідок відпадіння іменних і дієслівних закінчень, але поширення набув у новоан-глійський період. Використовується переважно для творення іменників від дієслів: укр. свистіти свист, виходити вихід, запливати заплив, синій синь; англ, to lose «втрачати» — loss «втрата», to live «жити» — life «життя».

Найпоширенішим типом морфологічного способу словотворення в англійській та українській мовах є афіксальний, який має три підтипи: суфіксальний, префіксальний і префіксально-суфіксальний. Суфіксальний словотвір характерний головно для іменників і прикметників, префіксальний — для дієслів. Префікси переважно утворюють слова тої самої частини мови (тієї, до якої належить твірне слово), суфікси — здебільшого іншої частини мови.

За семантичною ознакою словотвірні суфікси іменників поділяють на суфікси зі значенням особи; суфікси на означення абстрактних понять; суфікси речовинних, збірних, одиничних іменників; суфікси на означення предметів; суфікси суб'єктивної оцінки. Численною є група іменників зі значенням особи. Кількість суфіксів, що творять їх, в українській і в англійській мовах різна. Українська мова має розвинуту систему суфіксів зі значенням особи чоловічого роду: -ар (лікар, косар, друкар, кобзар), -ач/-яч (викладач, ткач, сіяч, діяч), -чик (льотчик, братчик, газетчик, попутчик), -ець/-ецъ (кравець, жнець, українець, полтавець, боєць), -ист/ -іст (тракторист, бандурист, футболіст, оптиміст), -ик/-ік (медик, фізик, хімік, дальтонік, сантехнік), -ак/-як (дивак, чужак, сліпак, бідняк, сибіряк), -аль (скрипаль, коваль), -анин/-янин (міщанин, киянин), -ун (говорун, брехун, ласун) -уга/-юга (хапуга, зло­дюга), -тель (учитель, вершитель, засідатель), -ій (водій, носій, палій), -л- (мурло, хамло), -ил- (дурило, чудило). В англійській мові немає суфіксів, які б виражали особу чоловічої статі, оскільки в ній немає граматичної категорії роду. В українській мові є суфікси для творення назв осіб жіночої статі: -к(а) (студентка, шахтарка, лікарка), -ниц(я) (робітниця, садівниця), -анк(а)/-янк(а) (галичанка, громадянка), -их(а) (ткачиха, сторожиха).

Подібних співвідносних пар назв осіб чоловічої і жіночої статі в англійській мові немає: у ній один і той самий іменник позначає особи чоловічої і жіночої статі. Виняток становлять декілька пар: waiter «офіціант» — waitress «офіціантка», steward «офіціант на пасажирському пароплаві» — stewardess «стюардеса, бортпро­відниця, покоївка на морському судні», actor «актор» — actress «актриса», widower «вдовець» — widow «вдова», hero «герой» — heroine «героїня», usher «швейцар, ка­пельдинер, білетер» -- usheress «капельдинерка, білетерка». До винятків також належать кілька слів з суфіксами -enne, -ette.

Іменники зі значенням особи в англійській мові творяться за допомогою суфікса -er: teacher «учитель», writer «письменник», flyer «льотчик». Цей суфікс покриває майже сто відсотків усіх утворень. За його допомо­гою творяться назви особи від будь-якої дієслівної основи (eat «їсти» — eater «їдець», swim «плавати» — swimmer «плавець», run «бігати» — runner «бігун»). Він також має здатність суміщати значення особи, тварини, механізму, різних речовин та ін.: hunter «мисливець», «мисливський кінь», «мисливський собака», smoker «курець», «вагон для курців», «концерт, на якому дозволяється палити цигарки». Існують й інші суфікси на означення особи: -ist (socialist «соціаліст»), -ее (trainee «стажист, практикант», employee «службовець»), -ant (servant «слуга»), -ent (student «студент, учень»), -аг (scholar «учений»), -eer (engineer «інженер»). Деяким назвам діяча в англійській мові відповідають складні слова (газетяр newspaperman) або словосполучення (добряк a good soul , вусач a man with a long moustache, бородач a bearded man). Отже, арсенал іменникових суфіксів української мови значно багатший. До того ж в українській мові широко представлені суфікси суб'єктивної оцінки, що є специфічною рисою української мови. Це: 1) суфікси здрібнілості і позитивної оцінки -ок (садок, сніжок, дідок), -ик (вогник, дощик, котик, братик), -к- (хатка, татко, Андрійко), -очок (ставочок, кілочок), -ечок (мішечок, вершечок), -очк-(гілочка, голівочка), -ечк- (річечка, батечко), -инк- (хатинка, хвилинка), -иночк- (билиночка), -иц- (вдовиця, водиця), -оньк- (голівонька, дівчинонька), -еньк- (козаченько, рученька), -атк- (телятко, малятко), -ець (вітерець, тютюнець), -єн- (зайченя, козеня), -ц- (слівце, сальце), -атк-/-ятк- (малятко, телятко), -ечк- (словечко), -ячк- (здоров'ячко, пір'ячко), -усь (дідусь, Пав-лусь), -унь (татунь); 2) суфікси для вираження негативної суб'єктивної оцінки -ух- (шептуха), -л- (базікало), -ищ- (бабище), -уг-/-юг- (волоцюга, злодюга), -ур-/-юр-(мацапура, босяцюра, носюра), -ань (здоровань, горлань), -иськ- (хлопчисько), -ак-/-як- (писака, забіяка), -ук-/-юк-(зміюка). В англійській мові є лише чотири суфікси суб'єктивної оцінки: -іе (girlie «дівчинка», birdie «пташка»), -ling (suckling «сисунець», youngling «юнак; молода істота»), -aster (poetaster «віршомаз»), -ette (kitchenette «кухонька»). Вживання цих суфіксів обмежене. Значення здрібнілості звичайно передається аналітичне за допомогою прикметника зі значенням «малий» і відповідного іменника: хлопчик a little boy (дослівно: малий хлопець)» будиночок a little hause (дослівно: малий будинок). Те саме спостерігається у шведській (litet hus), норвезькій (lited hus), датській (et little hus)1 і тюркських мовах (ведмедик по-казахськи -аю баласы, що буквально означає «дитя ведмедя»). Німецька мова займає в цьому плані проміжне місце: в одних випадках вона використовує зменшувальний суфікс -chen (Haschen «зайчик», Hauschen «будиночок», Stddchen «містечко»), в інших — аналітичний спосіб (гірка kleiner Berg «мала гора», стовпчик kleiner Pfasten «малий стовп», сонечко die liebe Sonne «любе сонце»). В українській мові суфікси суб'єктивної оцінки характерні не тільки для іменників, а й для прикметників (біленький, малюсінький, багатющий, грубезний, холоднючий, довженний), займенників (отакісінький), прислівників (довгенько, пізненько, додолоньку, тутечки, осьдечки) і навіть дієслів (їстоньки, питки тощо). Наявність в українській мові демінутивних інфінітивів, які утворені від різних семантичних груп дієслів, є специфічною рисою української мови. Ці дієслів­ні форми називають різноманітні фізіологічні, психологічні й виробничі процеси, позначають дії та стани людини, дитячі ігри, розваги тощо, а також уживаються тоді, коли потрібно щось опоетизувати, викликати співчуття, передати співчуття, відчай або підкреслити своє позитивне ставлення до когось. Ці дієслівні форми утворюються за допомогою суфіксів -ки, -оньки, -онькати, -очки, -уньці, -уньцяти, -унечки, -усі, -усуньки, -ушки, -ці (спатки, спатоньки, спатонькати, спаточки, спату-ні, спатуньці, спатунечки, спатусі, спатусеньки, спа-тусочки; купки, купоньки, купонькати, купочки, купці, купунці, купунцяти, купунечки, купусі, купусеньки, купушки).

Значно багатшу, ніж англійська, систему суфіксів має українська мова для творення прикметників. Англійська мова не має не лише суфіксів суб'єктивної оцінки, а й суфіксальних прикметників зі значенням присвійності. В українській мові в ролі таких суфіксів виступають -ськ- (батьківський), -цьк- (козацький), -ач-/-яч- (дівчачий, дитячий), -ин- (горобиний), -ін-/-їн-(солов'їний, Марин), -ів-/-ов- (дядьків, батькова). Значення посесивності (належності) передається в англійській мові іменниками в Possesive Case або прийменником of: mother's dress «сукня матері», the dress of the mother (те саме значення).

Найуживанішими суфіксами прикметників в українській мові е -ов- (паперовий), -ев- (ситцевий), -ист-(барвистий), -уч-/-юч- (блискучий, колючий), -к- (стрункий), -н- (доступний), -ан-/-ян- (гречаний, дерев'яний), -уват-/-юват- (зеленуватий, синюватий), -am- (бородатий), -льн-/-альн- (читальний, музикальний), -лив- (пе­реконливий). В англійській мові більшість прикметни­ків утворюються від основ іменників за допомогою приєднання суфіксів -ed (nose «ніс» – nosed «носовий», wing «крило» – winged «крилатий»), -у (grass «трава» — grassy «трав'яний», rain «дощ» – rainy «дощовий»), -less (home «дім» — homeless «бездомний», shame «сором» – shameless «безсоромний»), -ly (sister «сестра» — sisterly «сестринський», woman «жінка» — womanly «жіночий»), -ful (help «допомога» — helpful «корисний», wonder «чудо» – wonderful «чудовий»), -ish (child «дитина» — childish «дитячий», fool «дурень» -foolish «дурний»). Суфікси -ish і -some можуть приєднуватися до основ прикметників (green «зелений» — greenish «зеленуватий», dark «темний» - - darksome «темнуватий»), a -able і -some — до основ дієслів (drink «пити» -drinkable «придатний для пиття, питтєвий», tire «стомлюватись, набридати, докучати» — tiresome «втомливий, набридливий, докучливий»). Деякі суфікси, наприклад суфікс -Іу, в англійській мові обслуговують як прикметники, так і прислівники (frendly «дружній», kindly «зичливо»).

Обмеженою в англійській мові є суфіксація для творення дієслів від іменників та прикметників. До відносно продуктивних можна віднести суфікси -ize (popular «популярний» - popularize «популяризувати»), -fy (dignity «гідність» — dignify «вшановувати»). Рідко використовуються суфікси -ate (formula «формула» — formulate «формулювати») та -en (weak «слабкий» — weaken «ослабляти, слабшати», ripe «стиглий» — ripen «достигати, дозрівати»). В українській мові дієслівних суфіксів значно більше: -а- (обід обідати), -й- (суд -судити), -ну- (кислий киснути), -ича- (делікатний делікатничати), -ува- (літо літувати), -ствува-(кощунство кощунству вати) та ін.

Приєднуючись до кореневої морфеми, афіксальні морфеми можуть зумовлювати фонетичні зміни в корені на морфемному шві. Так, в українській мові відбуваються чергування голосних [о] — [і] (бродити брід), [і] — [о] (вечір вечоріти), [і] — [е] (осінь восени), [е] — [і] (село сільський), [е] — [й] (мерти вмирати), [й] – [е] (бриніти •бренькати), [о] — [а] (помогти помагати), [0] — [й] — [і] — [о] (брати розбирати роз­бір збори). На морфемному шві можуть мати місце консонантні чергування [д] — [дж] (садити саджати), [с] — [ш] (просити випрошувати), [т] — [ч] (викрутити викручувати), [к] — [ц] (каліка каліцтво), [к] — [ч] (вершок вершечок), [х] — [ш] (рух рушити) та ін. На морфемному шві трапляється також накладання морфів (догляда\ти + -ач- доглядач), розширення або усічення твірної основи (шапка шапочка, холод холонути, тиждень тижневий). У німецькій мові під впливом суфікса можуть змінюватися кореневі голосні (це явище отримало назву умлаута): Nutz «користь» — nutzlich «корисний», hoch «високий» — НoНе «висота». Чергування голосних у корені слова при словотворенні трапляється і в англійській мові (long «довгий» — length «довжина», deep «глибокий» — depth «глибина»).

Префіксація як в українській, так і в англійській мові найпродуктивніша у словотворенні дієслів. У творенні іменників та прикметників її роль незначна. Специфіка української мови в тому, що від будь-якого безпрефіксного дієслова за допомогою префікса можна утворити нове дієслово, нерідко цілий ряд. Наприклад: писати вписати, виписати, дописати, записати, написати, надписати, описати, переписати, підписа­ти, приписати, прописати. В українській мові префіксація характеризується більшою різноманітністю і диференційованістю форм, ніж в англійській. Попри те, в українській мові є утворення з двома префіксами, інколи навіть однаковими: недовчити, недорозподілити, недовимолоти, попоїсти, попосидіти, попоспати, по-поблукати, поповозитися.

Найпоширенішими англійськими префіксами є mis-(fortune «щастя, удача» — misfortune «нещастя, невдача»), out- (line «лінія» — outline «контур, окреслення», line «проводити лінію» — outline «окреслити, виділити контури», live «жити» — outlive «пережити когось», moded «модний» — outmoded «немодний, старомод­ний»), dis- (obey «слухатися» — disobey «не слухатися»), re- (write «писати» — rewrite «переписувати»), construct «будувати» — reconstruct «перебудовувати»), in- (capable «здатний» — incapable «нездатний»), -under (line «проводити лінію» — underline «підкреслювати»), over-(cloud «хмаритися» — overcloud «застилати хмарами»). Найпродуктивнішим є префікс ип- (pleasant «приємний» — unpleasant «неприємний», employed «такий, що має роботу» — unemployed «безробітний», kind «добрий» — unkind «недобрий», natural «природний» — unnatural «неприродний»). Як в українській, так і в англійській мові використовуються запозичені префікси: укр. анти-, ультра-, екстра-, інтер- тощо, англ, anti-, ultra-, a-, extra-, inter- та ін.

Зіставлення дериватів із запозиченими префіксами в українській і англійській мовах свідчить, що діапазон їх використання не збігається і залежить від твірних баз. Пор.: укр. антисвіт і англ, antiworld, укр. антитіло і англ, antibody, але англ. antimissile і укр. протиракетний, англ, antimalarial і укр. протималярійний.

Як в українській, так і в англійській мові префікси порівняно з суфіксами є менш стандартними, вони можуть приєднуватися до слів різних частин мови: укр. небуття, неозорий, нездужати; англ, unemployment «безробіття», unkind «недобрий», untie «розв'язувати, звільняти». Приєднуються префікси аглютинативно до цілого слова, не змінюючи фонетичного складу кореня.

Що стосується суфіксально-префіксального способу словотворення, то він є продуктивнішим в українській мові: нагрудник, нарукавник, Наддунав'я, переселенець, навушник, безштанько, загривок, задвірок, бездарний тощо. В англійській мові таких утворень удвічі менше, ніж в українській (unworthiness «недостойність, негідність, невартнісність», superficial «поверховий, неглибокий»). Специфічною рисою української мови є й те, що в ній існують утворення з двома префіксами (щонайкращий, якнайповніший).

Отже, якщо основна маса слів у мові одноморфемна у вихідній формі, то продуктивним є безафіксний спосіб (англійська, шведська, датська, норвезька, китайська мови), а якщо в мові переважають двоморфемні слова, то продуктивним є афіксальний спосіб (слов'янські, німецька, ісландська, фарерська мови).

Осново- і словоскладання (спосіб словотворення складних слів дво- або кількакореневих похідних - юкстапозитів шляхом поєднання окремих слів чи словоформ) існує не в усіх мовах, і його питома вага в словотвірних системах різних мов неоднакова. З індоєврпейських мов найбагатшою на складні слова є німецька мова. Продуктивне воно і в англійській мові. За даними Дж. Грінберга, словоскладання в англійській мові має індекс 1.00, що переважає суфіксацію (0,64) і трохи поступається префіксації (1,04), тобто займає проміжне місце між суфіксацією і префіксацією. За спостереженнями О. С. Кубрякової, осново- і словоскладання в словнику англійської мови становить 27,4% , а в текстах — 26,7%. В українській мові, за даними художніх текстів, складних слів у два рази менше.

Зіставне вивчення словоскладання здійснюють за такими критеріями: 1) морфемний склад (кількість основ); 2) спосіб поєднання основ; 3) тип синтаксичного зв'язку між основами; 4) місце основного і залежного компонента. Так, складні слова можуть складатися з двох і більше основ. Основи можуть утворювати складне слово простим їх поєднанням, тобто аглютинативно, що характерно для англійської мови (postcard «листівка» із post «пошта» і card «картка», snowball «снігова грудка» із snow «сніг» і ball «кулька, грудка»). Інший спосіб — це поєднання за допомогою службових морфем о, е в українській мові (пароплав, сталевар), s, яке походить із давньогерманського афікса родового відмінка основ на -а, в англійській мові (sportsman «спортсмен» із sport «спорт» + s + man «людина

Третім способом утворення складних слів є лексикалізація словосполучень, тобто лексико-синтаксичний спосіб (англ. son-in-law «зять», Jack-of-all-trades «на всі руки майстер»). Між компонентами складного слова можуть бути предикативні відношення (снігопад = сніг падає, sunrise «схід (сонця)» = the sun rises), атрибутивні (чорнозем = чорна земля, blackboard = чорна дошка).

Аглютинативний тип (тип із приляганням) пошире­ний в англійській мові (strongbox «сейф», paper-mill «паперова фабрика», apple-pie «яблучний пиріг», ashtray «попільничка»). У цьому типі представлені всі зв'язки: предикативний (snowfall «снігопад», sunshine «сонячне сіяння»); атрибутивний (goldfish «золота рибка», seashore «морський берег»); об'єктний (bloodtest «аналіз крові», punchcard «перфокарта», де to punch «пробивати», a card «картка»). В українській мові цей тип трапляється рідко.

Тип із з'єднувальною морфемою характерний для української мови, в якій з'єднувальними виступають морфеми о і е/є (водоспад, зорепад, краєвид). В англійській мові він представлений рідше. Функцію з'єднувальної морфеми виконує морфема -s- (statesman «державний діяч»). Як і в попередньому типі, тут представлені всі три синтаксичні зв'язки: предикативний (снігопад), атрибутивний (чорнозем), об'єктний (сталевар).

Значення складного слова не завжди дорівнює сумі значень його складових частин. Наприклад, укр. паровоз не означає «той, що возить пару», а англ, kill-joy, що складається із kill «убивати» і joy «радість», означає «людина, яка псує настрій іншим людям». Отже, знання значень складників ще не дає точного уявлення про значення цілого слова.

Тип із поєднанням за допомогою службових слів (лексикалізація) поширеніший в англійській мові (editor-in-chief «головний редактор», a to-be-or-not-to-be (quest-ion) «(питання) бути чи не бути», a never-to-be-fogot-ten (event) «подія, яку ніколи не забути», a do-come-please-tomorrow (expression) «з виразом на обличчі ніби хоче сказати «приходьзавтра», forget-me-not «незабудка», three-year-old «трирічного віку», bred-and-butter «сніданок», mother-in-law «теща, свекруха»), В українській мові цей тип представлений такими прикладами, як пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, немовбито тощо.

Поширеним в англійській мові є такий спосіб словотвору, як конверсія (утворення нового слова шляхом переведення слова до іншої частини мови). Оскільки за конверсії змінюються не тільки морфологічні категорії, а й синтаксична функція слова, його сполучуваність, то конверсію трактують як морфолого-синтаксичний спосіб словотворення. Явище конверсії близьке до безафіксного способу словотворення, тому її розглядають як нульовий (безафіксний) словотвір. Найпродуктивнішим типом конверсії в англійській мові є тип N→V (утворення дієслова від іменника: word «слово» --to word «висловлюватися, виражати словами», dream «сон» --to dream «снитися», chair «стілець» — to chair «садовити (когось)», light «світло» — to light «освітлювати», water «вода» — to water «змочувати, поливати, розводити во­дою, поїти» тощо, hand «рука» — to hand «вручати»); друге місце займає тип A→N (утворення іменників від прикметників): round «круглий» — a round «коло», native «рідний, місцевий» — a native «тубілець». На третьому місці знаходиться тип Vtr->N (утворення іменни­ка від перехідного дієслова): to try «намагатися, старатися, пробувати» — a try «спроба», to run «бігти» — run «біг», to drive «їхати» — a drive «поїздка». Інші типи конверсії A→V (перехід Adv—>V (перехід прислівника в дієслово) менш пошире­ні: free «вільний» — to free «звільнятися», wet «воло­гий, мокрий» — to wet «зволожувати, мочити», down «вниз, внизу» — to down «скидати». Про велику про­дуктивність конверсії в англійській мові свідчить мож­ливість утворення цілих ланцюжків (до шести лексем) співвідносних слів: round «круглий» — round «коло» — round «навкруги» — round «навколо» (прийменник) — round «округлювати» (перехідне дієслово) — round «округлюватися» (неперехідне дієслово). В українській мові, на відміну від англійської, конверсія трапляється значно рідше (іменники кошовий, черговий, братова, прислівники галопом, ранком тощо). Конверсія, щоправда, меншою мірою, ніж в англійській мові, характерна для багатьох інших індоєвропейських, а також тюркських мов: нім. lesen «читати» — das Lesen «чи­тання», gut «добре» — das Gut «благо; маєток; товар»; ісп.риго «чистий» — еіриго «гаванськасигара», espanol «іспанський» — el espanol «іспанець», campesino «се­лянський» — el campesino «селянин»; казах, алтин «золото» — алтин «золотий», mac «камінь» — mac «кам'яний».

Англійській мові властиві ще такі способи словотворення, як компресія складних слів із відсіченням ядерного компонента (a local train a local «місцевий поїзд», a musical comedy a musical «музична комедія»); лексикалізація множини (colours «військовий прапор», pains «перейми», lines «контур»); редуплікація (по-по «те, що заборонено», man-man «негр», spit-spot «добре», rumpty-tumpty «секс»). Ці способи словотворення, правда, меншою мірою характерні для української мови.

Отже, українська й англійська мови мають багато спільного у словотворі. Розбіжність стосується передусім продуктивності словотвірних засобів, структурно-морфологічного оформлення утворених слів, різного кількісного співвідношення окремих словотвірних засобів. Водночас ці приклади показують, що якщо взяти за основу порівняння спосіб словотворення, то можна детально описати спільність і відмінність у використанні способів словотворення в зіставлюваних мовах, засобах словотворення та механізмах їх реалізації.

Словотвірна потенція різних класів слів

У зіставному дослідженні словотвору важливим є виявлення розбіжності словотвірної потенції (можливості утворення похідних слів різних частин мови і певних класів слів), виявлення словотвірних лакун і способів їх компенсації.

Не мають однослівних еквівалентів українські й російські деривати, які виражають негативні наслідки якихось дій чи вчинків типу догратися «довго граючи, зазнавати чогось небажаного, неприємного; через легковажну або необережну поведінку зазнавати неприємностей» (див. ще: дожартуватися, доїздитися, докупатися, дочумакуватися; рос. догуляться, добегаться, дошутиться тощо).

Тільки українській мові притаманні дієслівні деривати з подвоєним префіксом по-: попоїсти «поїсти трохи або нашвидку», «добре наїстися», попопити «попити добре, досталь», пополазити «полазити довго, багато», попокричати «покричати довго», пополежати «полежати довго», пополякати «полякати сильно», попомерзнути «померзнути довго, сильно», попоспівати «поспівати довго, багато», попошукати «пошукати довго» тощо.

Специфічною рисою українського словотвору є також творення пар іменни­ків від дієслів недоконаного й доконаного виду (в російській мові здебільшого відповідає один іменник): висловлюватися висловлювання, висловитися висловлення; загартовувати загартовування, загартувати загартування; перефразовувати перефразовування, перефразувати - - перефразування; завойовувати завойовування, завоювати завоювання; успадковувати успадковування, успадкува­ти успадкування; влаштовувати влаштовуван­ня, влаштувати влаштування; опрацьовувати опрацьовування, опрацювати опрацювання (пор.: рос. высказывание, закаливание, перефразирование, унаследование тощо.

У зіставних студіях із словотвору важливим є вияв­лення специфіки представлення в зіставлюваних мовах соціально-культурних і прагматичних чинників у процесах словотворення. Так, за спостереженнями 3. А. Ха-ритончик, для деномінативних (відіменних) прикметників зі значенням «властивий тому, що позначене твірною основою» і деномінативних дієслів зі значенням «здійснювати дію, характерну для того, що назване твірною основою» багато мов вибирають за основу ознаки іменники ідентифікувального типу — позначення тварин, речовин, предметів реального світу. Пор.: укр. вовчий, рос. волчий, біл. ваукуваты, англ, wolfish, нім. wolfish; укр. ослячий, рос. ослиный, біл. аслі-ны, англ, assish, нім. eselhaft; укр. льодяний, рос. ледяной, біл. ледзяны, англ. icy, нім. eisig; укр. мавпувати, рос. обезьянничать, біл. малпавацъ, англ, аре, нім. affen; укр. зміїтися, рос. змеиться, біл. змяіцца, англ, snake, нім. schlangen. Однак твірна база для таких похідних (слів компаративного типу) не завжди збігається. Пор.: укр. лакейству вати, рос. лакействовать, біл. лакейнічаць і відсутність їх прямих корелятів у німецькій та англійській мовах; рос. петушиться «поводитися як півень: впадати у смішну запальність, гарячитися”, цыганить «випрошувати, клянчити, бродяжити»; англ, to wolf «жерти жадібно, як вовк», to dog «ходити по п'ятах, висліджувати», to duck «нахилятися, ниряти, окупатися», нім. krebsen «подаватися назад, рачкувати, повзти, карабкатися». Така розбіжність твірних баз для сємантично співвідносних слів засвідчує значущість для словотворення не тільки лінгваль-них особливостей лексичних одиниць, а й фонових значень та асоціацій, тобто культурно-історичних прагматичних чинників, з якими пов'язані відмінності твірних баз для дериваційних рядів із єдиною оно-масіологічною спрямованістю, які виявляються на рівні конкретних слів.

Часто в похідному слові простежується своєрідне відображення фонових значень співвідносних слів у різних мовах. Пор.: укр. півнячий «задиристий, запальний» і рос. петушиный «крикливий, із зривом на високих нотах», рос. бычиться «хмуритися, насуплюватися» і нім. ochsen «зубрити», рос. лисий «хитрий, лукавий, облесливий» і нім. fuchsig «рудий; роздратований, лютий»; рос. свинский «грубий, примітивний; брудний; некультурний» і англ.piggish «брудний, жадібний, упертий».

Отже, незважаючи на єдину ономасіологічну спрямованість, проаналізовані слова, крім подібності, виявляють у різних мовах чимало семантичних відмінностей, пов'язаних як із різним вибором твірних баз, так і з різним вибором ознак, що реалізуються в похідних словах. Словотвір, виявляючи однакові закономірності на рівні класів слів і відрізняючись на рівні конкретних лексичних одиниць, такою ж мірою, як процеси семантичної деривації, бере участь у створенні тої своєрідної мовної картини світу, яка виявляється у зіставному дослідженні лексичних систем мов.

Література: [ 3,с. 35-88; 4,с. 147-165 5с. 137-163]