2 Засоби мови с

2.1 Алфавiт мови

До алфавiту належать:

• латинськi букви великi та малi: a, b, c, ... , z, A, B, C, ..., Z;

• десятковi цифри вiд 0 до 9;

• роздiлювачi, вони показанi в таблицi 2.1;

• пробiльнi символи, які показані в таблиці 2.2, вони починаються з символа зворотній слеш. У програмі виконують керівні функції.

Таблиця 2.1 – Розділювачі

Символ	Назва символа	Символ	Назва символа
,	Кома	!	Знак оклику
.	Крапка	:	Двокрапка
|	Вертикальна риска	/	Прямий слеш
;	Крапка з комою	\	Зворотнiй слеш
?	Знак запитання	~	Тiльда
'	Апостроф	_	Пiдкреслення
$	Знак долара	"	Лапки
(	Лiва кругла дужка	#	Знак номера (дієз)
)	Права кругла дужка	%	Процент
{	Лiва фiгурна дужка	&	Амперсанд
}	Права фiгурна дужка	^	Стрiлка вверх
[	Лiва квадратна дужка	-	Мiнус
]	Права квадратна дужка	+	Плюс
<	Менше	=	Дорiвнює
>	Бiльше	*	Зiрочка (множення)

Таблиця 2.2 – Пробільні символи

Символ	Назва символа	Символ	Назва символа
\a	Попередження (звук)	\v	Вертикальна табуляція
\b	Повернення на один знак вліво	\t	Горизонтальна табуляція
\f	На наступну сторінку	\r	Кінець рядка
\n	Перехід на новий рядок	\0	Нуль

2.2 Константи

Особливістю констант є те, що вони не можуть бути змінені в процесі виконання програми. За способом використання в програмі розрізняють два види констант: іменовані (мають ім’я) та неіменовані.

Неіменовані константи спеціально не оголошуються, вони подiляються на числа (цiлi або дійсні), символьнi (одинарний символ, лiтера) та рядковi (рядок символiв). На відміну від деяких інших мов програмування, перші версії мови С не мали констант логічного типу (true i false), вони були додані лише стандартом C99.

Цiлi константи є десятковi, вiсiмковi i шiстнадцятковi. Для їх розрiзняння вiсiмкова константа доповнюється зпереду символом 0 (нуль), а шiстнадцяткова – 0x (нуль iкс). Кожна константа займає об’єм пам’ятi, потрiбний для її зберiгання. Цю пам’ять можна розширити за допомогою букв u (unsigned – беззнаковий) та l (long – довгий), якi ставляться наприкiнцi константи. Приклади цiлих констант:

11 – десяткова, містить 11 десяткових одиниць;

11l – десяткова, містить 11 десяткових одиниць, але займає вдвоє

більше пам’яті;

017 – вiсiмкова, містить 15 десяткових одиниць (1*8¹+7*8⁰ =15);

0x2C – шiстнадцяткова, має 44 десятковi одиницi (2*16¹+12*16⁰ = 44).

Дiйсні числа можуть бути записані в формі з фіксованою або пересувною крапкою. Перші складаються з цiлої i дробової частин, роздiлених крапкою, наприклад, 12.75, 7.2. Якщо ціла частина числа дорівнює нулю, то вона може бути опущена, наприклад, число 0.025 можна записати як .025. Числа з пересувною крапкою складаються з мантиси і порядку, розділених символом e. Наприклад, число 0.025 можна записати в формі з пересувною крапкою як 2.5*10^-2, тоді в тексті програми воно прийме такий вигляд: 2.5e-2. Число з пересувною крапкою може мати нормалізований вигляд. Тоді воно дробове і менше за одиницю, а перша цифра після крапки – значуща. Наприклад, число 0,025 запишеться так: 0.25e-1.

Символьна константа – це символ, взятий в апострофи, наприклад: 'А', '*', 'Ю', 'щ'. Є константи, якi складаються з двох лiтер, наприклад, вищеописані пробільні символи. Символьний рядок являє собою послiдовнiсть символiв, взятих у подвійні лапки. Ознакою кiнця рядка є нуль ('\0'), який додається до рядка автоматично пiд час компiляцiї програми. Приклад рядка: "Полюс-123#".