4.2 Приклад виконання розділу

Стандарт для мережі 10 Base 5 Ethernet визначає використання шинної топології як базової (рис. 4.10).

Рисунок 4.10

Однак при значній кількості абонентів та відповідній архітектурі приміщення може використовуватись комбінація базових топологій, а саме зірково – шинна топологія (рис. 4.11).

Рисунок 4.11

Для вибору конкретної топології розглянемо їх характеристики та особливості.

Топологія “шина” завдяки своєї структурі передбачає ідентичність мережевого обладнання комп’ютерів, а також рівні права усіх абонентів. При такому з’єднанні комп’ютери можуть передавати тільки по черзі, так як лінія зв’язку одна. Інакше інформація, яка передається, буде спотворюватись в результаті накладення сигналів.

В топології “шина” відсутній центральний абонент, через якого передається вся інформація. Це збільшує її надійність. Приєднання нових абонентів в шину достатньо просте. В більшості випадків при використанні шини потрібна мінімальна кількість з’єднувального кабелю в порівнянні з іншими топологіями.

Шині не заважають відмови окремих комп’ютерів, так як всі останні комп’ютери мережі можуть нормально продовжувати обмін.

Через особливість розповсюдження електричних сигналів по „довгих” лініях зв’язку необхідно передбачати включення на кінцях шини спеціальних узгоджуючих пристроїв – термінаторів. Інакше, тобто без включення термінаторів, сигнал відбивається від кінця лінії і спотворюється так, що зв’язок по мережі стає неможливим.

Будь-яку відмову мережевого обладнання в шині достатньо важко локалізувати, так як усі адаптери включені паралельно.

При проходженні інформаційних сигналів по лінії зв’язку мережі з топологією “шина” вони послабляються, що накладає жорсткі вимоги на сумарну довжину ліній зв’язку. Це пред’являє додаткові вимоги до приймальних вузлів мережевого обладнання.

Використання зірково – шинної топології має свої переваги, які більше відчуваються зі зростанням розмірів мережі:

• більш раціональне використання трьохповерхового розміщення приміщень;

• можливість утворення декількох сегментів, які є незалежними при відмові ліній зв’язку в інших сегментах;

• можливість використання загальних вузлів, таких як сервери, принтери, комутатори, що значно здешевлює мережу;

• вихід до глобальної мережі значно спрощується за рахунок використання загального сервера та шлюзу.

Виходячи з цього, доцільно для розробляємого проекту передбачити використання зірково – шинної топології.

5 Опис та вибір (при необхідності) середи передачі інформації

5.1 Загальні відомості

Середою передачі інформації називають ті лінії зв’язку (чи канали зв’язку), по яких виконується обмін інформацією між комп’ютерами. В більшості випадків в комп’ютерних мережах використовуються провідні канали зв’язку, однак існують і безпровідні мережі.

Інформація в локальних мережах, як правило, передається в послідовному коді, тобто біт за бітом. Таке передавання повільніше та складніше, ніж при використанні паралельного коду. Однак слід враховувати, що при більш швидкому паралельному передаванні збільшується кількість з’єднувальних кабелів в число разів, яке дорівнює кількості розрядів паралельного коду (наприклад, в 8 разів при 8-розрядному коді). При значних відстанях між абонентами мережі вартість кабелю та його прокладення може бути порівняна з вартістю технічних засобів. До цього слід додати, що при паралельному передаванні кількість передавачів та приймачів збільшується пропорційно розрядності паралельного коду, який використовується. Тому навіть при розробці мережі незначної довжини частіше всього все рівно вибирають послідовне передавання.

До того ж при паралельному передаванні дуже важливо, щоб довжини окремих кабелів були однакові, інакше в результаті проходження по кабелям різної довжини між сигналами на приймальному кінці утворюється часове зрушення, яке може привести до порушень у роботі або навіть до повної нероботоздібності мережі. Наприклад, для мережі Fast Ethernet при швидкості передавання 100 Мбіт/с і тривалості біта 10 нс це часове зрушення не повинне перевищувати 10 нс. Таку величину зрушення дає різниця в довжині кабелів в 2 метри.

Однак, в деяких високошвидкісних локальних мережах все-таки використовують паралельне передавання по 2 – 4 кабелям, що дозволяє використовувати більш дешеві кабелі з меншою смугою пропускання, але допустима довжина кабелів при цьому не перевищує сотні метрів (наприклад, сегмент 100 Base – Т4 мережі Fast Ethernet).

Усі кабелі, які випускаються промисловістю, можна розділити на три великі групи:

• кабелі на основі скручених пар проводів, які діляться на екрановані та неекрановані;

• коаксіальні кабелі;

• оптоволоконні кабелі.

Кожний тип кабелю має свої переваги і недоліки. Але в багатьох випадках тип кабелю, який використовується в конкретній локальній мережі, визначається стандартом на цю мережу.