9.1.1 Правила моделі 1

Ця модель формулює набір простих правил, які необхідно виконувати проектувальнику мережі при з’єднанні окремих комп’ютерів та сегментів.

1. Репітер чи концентратор, який підключений до сегменту знижує на одиницю максимально допустиме число абонентів, підключаємих до сегменту.

2. Повний шлях між двома будь-якими абонентами повинен включати в себе не більше п’яти сегментів, чотирьох концентраторів (репітерів) і двох трансиверів (МАU) для сегментів 10 BASES.

3. Якщо шлях між абонентами складається із п’яти сегментів та чотирьох концентраторів (репітерів), то кількість сегментів, до яких підключені комп’ютери, не повинна перебільшувати трьох, а останні сегменти повинні просто зв’язувати між собою концентратори (репітери). Це “правило 5-4-3”.

4. Якщо шлях між абонентами складається із чотирьох сегментів і трьох концентраторів (репітерів), то повинні виконуватись наступні умови:

- максимальна довжина оптоволоконного кабелю сегмента 10 BASE-FL, який з’єднує між собою концентратори (репітери), не повинна перебільшувати 1000 м;

- максимальна довжина оптоволоконного кабелю сегмента 10 BASE-FL, який з’єднує концентратори (репітери) з комп’ютерами, не повинна перебільшувати 400 м;

- до всіх сегментів можуть підключатись комп’ютери.

При виконанні цих правил можна бути впевненим, що мережа буде роботоздібною. Ніяких додаткових розрахунків у даному випадку не потрібно робити, тому що гарантується допустима величина затримки сигналу в мережі.

9.1.2 Розрахунок по моделі 2

Друга модель, що використовується для оцінки конфігурації Ethernet, заснована на точному розрахунку часових характеристик вибраної конфігурації мережі. Вона іноді дозволяє вийти за межі жорстких обмежень моделі 1. Використання моделі 2 необхідно у тому випадку, коли розмір проектуємої мережі близький до максимально допустимого.

9.2 Вибір розміру мережі та її структури

Розглянемо процедуру вибору розміру мережі та її структури по етапам.

1. Аналіз існуючої ситуації і задач мережі. Визначення (хоча б приблизно) розміру та структури мережі.

2. Врахування можливості для подальшого росту кількості комп’ютерів у мережі, тобто перспективи розвитку мережі. Має сенс залишити деякі комп’ютери автономними, тобто не включати в мережу з позицій як безпеки інформації на їх дисках, так і продуктивності та складності обслуговування. Це також визначає вартість програмних засобів, які потребуються.

3. Довжина ліній зв’язку, яка потрібна для створення мережі, грає не меншу, а іноді і більшу роль в її проектуванні, ніж кількість комп’ютерів. Зі збільшенням довжини різко зростає значення захисту ліній зв’язку від зовнішніх електромагнітних завад, а також зменшується швидкість передачі інформації по мережі. Подолати обмеження по довжині іноді можна шляхом вибору структури мережі, розбиттям її на окремі частини.

Під структурою мережі розуміється спосіб розділення мережі на частини (сегменти), а також спосіб з’єднання цих сегментів між собою.

4. Вибір структури мережі виключно важливий. В ідеалі структура мережі повинна відповідати структурі будівлі чи комплексу будівель підприємства. Робочі місця груп співробітників, які займаються однією задачею (бухгалтерія, плановий відділ, інженерна група та ін.) повинні розташовуватись в одній чи в поруч розташованих кімнатах. Тоді можна комп’ютери цих співробітників об’єднати в одну робочу групу, в один сегмент і встановити поблизу їх кімнат сервер, з яким вони будуть працювати, а також концентратор або комутатор, який зв’язує їх комп’ютери.

5. При виборі структури доцільно залишати можливості для подальшого розвитку мережі. Наприклад, запас по портам в комутаторах чи маршрутизаторах.

6. Розглянемо простий приклад для невеликого підприємства. Початкові дані: підприємство займає три поверхи, на кожному із яких по п’ять кімнат; складається з трьох підрозділів, в кожному із яких по три групи.

В цьому випадку можна побудувати мережу так, як це представлено на рисунку 9.1.

С – сервери робочих груп;

РК – репітерні концентратори;

Ком – комутатори

Рисунок 9.1 – Приклад структури мережі підприємства

Надамо деякі пояснення:

а) робочі групи займають відповідно до підрозділів по три кімнати. Їх комп’ютери об’єднані між собою репітерними концентраторами. Концентратор може використовуватись один на кімнату, де розташована група (як це представлено на рисунці), або один на весь поверх, де розташований підрозділ. По можливості під концентратор краще виділити одну із кімнат;

б) підрозділи займають окремі поверхи. Усі три сегменти робочих груп кожного підрозділу об’єднуються комутатором, а для зв’язку з сегментами інших підрозділів використовується маршрутизатор. Комутатор краще розташувати в окремій кімнаті. Його розташування можна поєднати з одним із концентраторів;

в) загальна мережа підприємства поєднується за допомогою маршрутизатора, який в той же час може використовуватись для підключення до глобальної мережі;

г) сервери робочих груп розташовуються в кімнатах робочих груп. В структуру мережі можуть входити сервери підрозділів, які доцільно розташовувати в окремих кімнатах на поверхах підрозділів.

В приведеній структурі області колізій (зони конфлікту) мережі будуть включати в себе сегменти кожної робочої групи, плюс сегмент, який зв’язує концентратори робочих груп з комутатором підрозділу. Всього таких областей колізій буде дев’ять.

Якщо передбачаєма інтенсивність обміну по проектуємій мережі не дуже велика, а комп’ютерів не дуже багато, то можна обійтись без маршрутизатора. Тоді групи об’єднуються, як і в попередньому прикладі, репітерними концентраторами, сегменти підрозділів об’єднуються теж репітерними концентраторами. Між собою сегменти підрозділів з’єднуються комутаторами (рис. 9.2).

Області колізій будуть в даному випадку включати в себе всі сегменти мережі кожного із підрозділів плюс сегмент, який з’єднує концентратор підрозділу і комутатор підприємства. Таких областей колізій буде всього три.

РКП – концентратори підрозділів

Рисунок 9.2 – Приклад структури мережі підприємства

7. В ситуації, коли на підприємстві комп’ютерів небагато (до 50), можливо, що має сенс, відмовитись не тільки від маршрутизаторів, але і від комутаторів, залишив лише репітерні концентратори.

Більше того, при малої мережі і низької інтенсивності обміну взагалі може підійти мережа Ethernet на тонкому коаксіальному кабелі (10 Base 2) без концентраторів або з одним – двома репітерами.