3) Циклічність економічного розвитку. Економічні кризи

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва.

Проблема виявлення періодичності коливань в економіці та причин, що їх зумовлюють, не залишали байдужим жодного з провідних економістів ХІХ-ХХ ст. Розглянемо деякі з теорії циклів.

Монетарна теорія (Н. Хоутрі та ін.) пояснює цикли розширенням і згортанням банківського кредиту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швидкості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розпиток обсягів національного виробництва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту спричиняє протилежну тенденцію — зменшення обсягів виробництва тощо.

Фаза піднесення стимулює розширенням кредиту і триває до того часу, поки обсяі и кредиту не скоротилися. Інструментом впливу на розширення (згортання) банківського кредиту є відсоткова ставка. Якщо гроші дешеві (відсоткова ставка низька), попит на гроші зростає, кредит розширюється, і навпаки.

Інноваційна теорія (Й. Шумиетер, Е. Хансен та ін.) пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні системи супутиикового зв'язку і т. д.

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засоби виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва виробляє. Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання.

Теорії перенагромадження (Ф. Хайєк, Л. Мізес та ін.) вважають причиною криз надмірне, недостатнє інвестування.

Психологічні теорії (А. Піїу, Дж. М. Кейнс та ін.) виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік.

Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного історичного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли пов'язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував їх у другій половині ХТХ ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8-10 років, що збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основного капіталу.

Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.

Розробка теорії «довгих хвиль» була розпочата ще в XIX ст. англійським економістом У.С. Джевонсом. Дослідження в цьому напрямку продовжили голландські вчені Вольф та Гедерен. Вивченням довгих хвиль займалися А. Афтальон, МІ. Туган-Барановський, В. Перето та інші вчені. Однак найбільший внесок у розробку теорії довгих хвиль в економіці зробили М. Кондратьєв та Й. Шумпетер.

В основу теорії довгих хвиль покладено ідею про економічну рівновагу, її порушення і відновлення, що мають хвилеподібний характер. М. Кондратьєв вважав, що для розвитку економіки характерними є хвилеподібні коливання різної тривалості і пов'язував їх з існуванням трьох видів економічної рівноваги.

Рівновазі першого порядку, за Кондратьєвим, відповідає «коротка хвиля» тривалістю 2-3 роки, рівновазі другого .порядку

- «середня хвиля» тривалістю 8-11 років, а рівновазі третього порядку - «довга хвиля» тривалістю в середньому 57 років.

М. Кондратьєв узагальнив показники ринкової кон'юнктури (зміну індексу товарних цін, ренти, заробітної плати, обороту зовнішньої торгівлі, виробництва вугілля, свинцю, чавуну і споживання мінерального палива за більш ніж столітній період) і дійшов висновку про існування великих циклів. Ним були виділені один поточний і два великі цикли, що відбулись, а в їх межах - хвилі підвищення і зниження.