3) Казуальний період (від середини XIX ст. До середини xXст.)

Даний період характеризується синтезом наукових біологічних знань. Першим визначним синтезом наукових знань є теорія Ч. Дарвіна.

Роберт Броун (1773-1858) – вперше виявив ядро в клітині (1828р), а потім запропонував термін «ядро» (1833р.)

Теодор Шлейден (1804-1881) – у 1838 році сформулював основні положення клітинної теорії.

Жан Батіст Ламарк (1809) – запропонував першу цілісну еволюційну гіпотезу, звернув увагу на роль чинників навколишнього середовища в еволюції живих істот.

Ернст Геккель – у 1866 році запропонував назву науки екології про взаємозв’язки організмів та їхніх угруповань з умовами середовища.

Д.Й.Івановський (1864-1920) – у 1892р відкрив віруси досліджуючи листя тютюну.

Гуго де Фріз (1848-1935) – заснована наука генетика (1900р)

4) Реконструктивний період – сучасна біологія (від середини XX ст. До сьогодення).

Сучасний період розвитку біології характеризується проникненням у біологічний ультрамікросвіт і розкриттям суті, життєвих процесів на різних рівнях організації живих систем.

Френсіс Крік та Морріс Уілкінс у 1953р відкрили стуктуру ДНК (Нобелевська премія 1962р), а згодом з’ясували роль НК у збереженні і передачі спадкової інформації.

Маршалл Ніренберг, Роберт Холлі та Хара Гобінда Хорани протягом 1961-1965 (Нобелевська премія 1968р) було розшифровано генетичний код і з’ясовано його роль у синтезі білків.

Найвизначніші історичні моменти розвитку біології:

• Введення принципів систематики К.Ліннеєм;

• Винайдення мікроскопа;

• Створення Т.Шванном клітинної теорії;

• Створення еволюційної теорії Ч.Дарвіном;

• Відкриття Г.Менделем основних закономірностей спадковості;

• Використання електронної мікроскопії для біологічних досліджень;

• Розшифрування генетичного коду;

• Створення вчення про біосферу.

Видатні вчені-біологи України.

Ілля Ілліч Мєчніков (1843-1916) – видатний біолог, лауреат Нобелевської премії (1908р.), відкрив явище фагоцитозу та спорідненості хребетних та безхребетних тварин.

Іван Вернадський (1846-1919) – засновник українського природознавства, перший президент Академії наук України, засновник вчення про біосферу та ноосферу, а також започаткував нову науку біохімію.

Іван Іванович Шмальгаузен (1884-1963) – автор досліджень поррівняльної анатомії, біокібернетики.

Данило Кирилович Заболотний (1866-1929) – засновник української школи мікробіології, досліджував збудників чуми, холери, дифтерії (ставив досліди на собі, брав участь у експедиціях).

Микола Мельник (1873-1954) – український природодослідник, систематик.

Олександр Олександрович Богомолець (1881-1946) – засновник паталогічної фізіології в Україні, вивчав захисні властивості солучної тканини.

Олександр Володимирович Палладін (1888-1972) – засновник української біохімічної школи.

Григорій Левицький ( 1878 – 1942) – ботанік, вивчав морфологією хромосом та їх еволюційних змін.

Остап Волощак (1835-1918) – ботанік, юрист.

Маріан Ломницький (1845 – 1915) – зоолог, вивчав фауну Західної України.

Володимир Бригідер (1889 – 1932) – зоолог.

Володимир Арциховський ( 1876-1931) –ботанік, фізіолог рослин.

Евген Вотчал (1864-1937) –фізіолог рослин.

Микола Бобрецький (1843-1907) – зоолог.

Володимир Бец (1834-1894) – анатом і гістолог.

Василь Чаговець (1873-1941) – фізіолог.

Олександр Безредько (1870-1940) – мікробіолог та імунолог.

Лекція № 3.

Тема: Універсальні властивості організмів.

Мета уроку:

1. Ознайомити студентів із особливостями хімічного складу живих організмів.

2. Проаналізувати відмінність та спільні риси у складі живих і неживих об’єктів.

3. Звернути увагу на єдність хімічного складу живої та неживої природи.

Обладнання та матеріали:

Таблиці, на яких указано елементарний склад живих і неживих об’єктів, періодична таблиця Менделєєва, підручники біології.

Базові поніття та терміни:

Елементний склад, мікроелементи, органоелементи, мікроелементи, ултрамікроелементи.

План:

1. Поняття про науку біохімію.

2. Елементний склад організмів.

3. Молекулярний рівень будови організмів – рівень хімічних речовин.